Lana - Сторінка 2 - Форум
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 2 з 3«123»
Модератор форуму: damar 
Форум » Наше творчество » Поэзия » Lana (Мої вірші)
Lana
DarthSatДата: Вівторок, 28.08.2007, 08:57 | Повідомлення # 16
Група: Видалені





та думаю)
 
lanaДата: Вівторок, 28.08.2007, 21:51 | Повідомлення # 17
Генерал-майор
Група: Модераторы
Повідомлень: 362
Нагороди: 1
Репутація: 11
Статус: Offline
Та вже наче довго)

Величайшая наша трагедия в том, что мы не знаем, что делать с жизнью

Повідомлення відредагував lana - Середа, 29.08.2007, 00:26
 
DarthSatДата: Вівторок, 28.08.2007, 23:25 | Повідомлення # 18
Група: Видалені





та нічого в голову не лізе.....(
 
НонкаДата: Середа, 29.08.2007, 11:28 | Повідомлення # 19
Полковник
Група: Модераторы
Повідомлень: 168
Нагороди: 0
Репутація: 11
Статус: Offline
останнім часом стала спілкуватися українською мовою і у мене все добре)а вірші взагалі чудові їх треба опублікувати...або узяти мої твої і вірші Дамара і випустити збірку biggrin biggrin biggrin
 
DarthSatДата: Середа, 29.08.2007, 13:22 | Повідомлення # 20
Група: Видалені





було б, до речі, дуже непогано. (я серьйозно)
 
lanaДата: П`ятниця, 31.08.2007, 08:19 | Повідомлення # 21
Генерал-майор
Група: Модераторы
Повідомлень: 362
Нагороди: 1
Репутація: 11
Статус: Offline
Я подумаю над чим. (серйозно).

***********
Чужі обличчя, очі долу,
Холодні погляди спроквола.
Велике місто: натовт, шум,
Та одинокий ти на глум.

Всі заклопотані: веселі –
Життя летить на каруселі;
Сумні, стурбовані, зігнуті –
Життя їх закувало в пута.

Летять, як лист з дерев, роки,
А ми й не важим – диваки,
Все поспішаємо, біжим,
А від багаття вже лиш дим.

**********


Величайшая наша трагедия в том, что мы не знаем, что делать с жизнью
 
damarДата: П`ятниця, 31.08.2007, 08:53 | Повідомлення # 22
Admin
Група: Администраторы
Повідомлень: 1949
Нагороди: 1
Репутація: 7
Статус: Offline
прекрасно, знову сумно, тривожо, болісно та правдиво...

Каждый счастлив на столько, на сколько сам таковым себя считает
 
damarДата: П`ятниця, 31.08.2007, 08:55 | Повідомлення # 23
Admin
Група: Администраторы
Повідомлень: 1949
Нагороди: 1
Репутація: 7
Статус: Offline
але ж ми оптимісти, правда ??????? Все буде гарно, бо якщо відчуваєш, хо все погано, ти хоча б живий і ще маєш відчуття..

Каждый счастлив на столько, на сколько сам таковым себя считает
 
lanaДата: П`ятниця, 31.08.2007, 23:27 | Повідомлення # 24
Генерал-майор
Група: Модераторы
Повідомлень: 362
Нагороди: 1
Репутація: 11
Статус: Offline
Та оптимісти ж...... чи альтруїсти?

Величайшая наша трагедия в том, что мы не знаем, что делать с жизнью
 
lanaДата: П`ятниця, 31.08.2007, 23:43 | Повідомлення # 25
Генерал-майор
Група: Модераторы
Повідомлень: 362
Нагороди: 1
Репутація: 11
Статус: Offline
***************
Це кохання раптово зродилось,
Чим поясниш це диво із див,
Коли погляди наші зустрілись
І навколишній світ весь розцвів?

Кольори усі стали яскраві
І життя набуло повноти.
Ні багатство, ні відблиски слави,
А потрібен мені став лиш ти!

Коли в очі твої я дивлюся,
Такі рідні мені й дорогі, -
Я нічого в житті не боюся,
Не злякають мене вороги.

Коли посмішка ніжна засяє
На вустах найсолодших твоїх –
В моїм серці надія зростає.
Що не буде страждань більш моїх.

Лиш тобі я повідаю тайну,
Не словами, лиш помахом вій
Та ще поглядом ніжно-ласкавим,
Щоб єдиний ти це зрозумів:
Що навіки тепер ти лиш мій!


Величайшая наша трагедия в том, что мы не знаем, что делать с жизнью
 
DarthSatДата: П`ятниця, 31.08.2007, 23:50 | Повідомлення # 26
Група: Видалені





урраааааа))) нарешті оптимізм!!!!! smile
 
lanaДата: Неділя, 09.09.2007, 16:24 | Повідомлення # 27
Генерал-майор
Група: Модераторы
Повідомлень: 362
Нагороди: 1
Репутація: 11
Статус: Offline
Зламане життя

Посаджене весною для життя
Маленьке деревце раділо і росло,
Та в згубника немає каяття,
І восени його вже не було.
Ця крихітка до сонця простягала віти
І мріяла колись зродитись цвітом.
Раділа ранкові, дощу і зорям
І сподівалася не знати горя.
Про дужість мріяла, і про зростання,
Щоб людям затінок у спеку дати
І від дощу в негоду заховати,
Але отримала від них лише страждання.
Як плакало маля невтішно,
Що мало б стати бузувіру грішно.
Страждало як, просило не ламати,
Вмовляло і благало: «Зупинися,
Я жити хочу, як і ти, зростати.
Благаю, зупинися, й на мене ти уважно подивися:
Навіщо ти калічиш мої ніжні віти,
Навіщо нівечиш життя моє і тяжко ображаєш,
Адже природи-матінки усі ми любі діти,
І ти також, як я, спокою і любові лиш бажаєш».
Та де черствому серцеві благання ті почути?
Вже краще ж бо «героєм» у очах своїх побути.
Та знайте всі, хто не вбачає болю іншого створіння,
Що прийде час руйнації і вашого коріння
І не минеться дарма вам душі розтління.


Величайшая наша трагедия в том, что мы не знаем, что делать с жизнью

Повідомлення відредагував lana - Неділя, 09.09.2007, 16:26
 
damarДата: Неділя, 09.09.2007, 16:28 | Повідомлення # 28
Admin
Група: Администраторы
Повідомлень: 1949
Нагороди: 1
Репутація: 7
Статус: Offline
і знову сум співає у поезії sad

Каждый счастлив на столько, на сколько сам таковым себя считает
 
DarthSatДата: Неділя, 09.09.2007, 23:32 | Повідомлення # 29
Група: Видалені





sad сумно,і правдиво.... sad
 
lanaДата: П`ятниця, 14.09.2007, 22:12 | Повідомлення # 30
Генерал-майор
Група: Модераторы
Повідомлень: 362
Нагороди: 1
Репутація: 11
Статус: Offline
Осінь. Пустка. Сум. Ненастя.
І нема ні крихти щастя.
Мряка. Холод. І дощі.
Все завмерло у душі.
Падолист. Вмирання. Морок.
І від мрій уже лиш порох.
Зазимки. З теплом прощання.
І сумних думок вінчання.


Величайшая наша трагедия в том, что мы не знаем, что делать с жизнью
 
Форум » Наше творчество » Поэзия » Lana (Мої вірші)
Сторінка 2 з 3«123»
Пошук: