Фонетична транскрипція - Українська мова - Каталог файлов - Наша освіта
Головна » Файли » Українська мова

Фонетична транскрипція
[ Викачати з сервера (63.8Kb) ] 09.09.2008, 20:31
Фонетична транскрипція
основні вимоги
формат файлу - архів rar
pdf-документ
Категорія: Українська мова | Додав: damar
Переглядів: 24517 | Завантажень: 3325 | Коментарі: 23 | Рейтинг: 4.5/13
Всього коментарів: 231 2 3 »
23  
Допоможіть з фонетичною і фонематичною транскрипцією, будь ласка!
Рідна ріка
Я дивлюся на сіро-синій Дніпро, слухаю плескіт хвиль. Ні¬чого дорожчого у світі немає для мене. Я не хочу розлучатись і нізащо не розлучуся з моєю рікою. І якщо судилося мені зробити щось красиве й велике в житті, то тільки на її бере¬гах, ласкавих і чистих.
Ніколи ще я так не відчував життя, і не був так переповне¬ний любов’ю до свого народу, і не почував такого безмежно радісного зв’язку з ним.
Як багато хочеться мені сказати про любов до ріки моєї рідної, ясної. Річко моя! Життя моє, де і чому я забарився, чого так пізно прийшов до твого берега, теплого й чистого? На твої ясні води, на урочисті зорі, що дивляться в тебе з неба? Люблю я воду твою ласкаву, животворящу. І береги твої чисті, і всіх людей простих, що трудяться, живучи на твоїх берегах.
Уклоняюся тобі за ласку, за багатство, що дала моєму серцю, за те, що, дивлячись на тебе, стаю я добрим, людяним і щасливим, що можу любити тебе все життя, річко моя, душе мого народу.

21  
БУДЬ-ЛАСКА НАПИШІТЬ ТРАНСКРИПЦІЄЮ. У ВЕСНЯНОМУ НЕБІ РОКОТІЛИ ЛІТАКИ.СМЕРКАЛО.НАСТУПАЛА ДОВГА І ТЕМНА,СПОВНЕНА ТРИВОГ І НАДІЙ,ОСТАННЯ ОСІННЯ НІЧ ТИСЯЧА ДЕВ'ЯТСОТ СОРОК ЧЕТВЕРТОГО РОКУ.ЗАГЛИБИВШИСЬ У ТИСЯЧІ СПОГАДІВ,У СПОГЛЯДАННЯ КАРТИН НЕЗЧИСЛЕННИХ,ПОЖЕЖ,ЩО В НИХ ЙОГО ХАТА БУЛА ЛИШЕ ІСКОРКОЮ В СТЕПУ,ОРЛЮК НЕ ПОМІТИВ,ЯК НЕПОДАЛІК ВІД НЬОГО,ВИСАДИВШИСЬ З ПРОЇЗДЖОЇ ВАНТАЖНОЇ МАШИНИ,ЗУПИНИВСЯ МОЛОДИЙ СОЛДАТ У СІРІЙ ШИНЕЛІ ВЕЛИКИХ ЧОБОТАХ І ШАПЦІ-ВУШАНЦІ. ОРЛЮКОВІ БУЛО НЕ ДО СОЛДАТА.ДОЛЯ БАТЬКІВ,СТЕРТИХ,ЗДАВАЛОСЯ,З ЛИЦЯ ЗЕМЛІ,ЗАСТУПИЛА ВІД НЬОГО ВЕСЬ СВІТ.

22  
Фонетичною чи фонематичною транскрипцією. якщо фонетичною - спрощенною (шкільнною) чи розширеною (для ВНЗ - із упередненням, огубленням?)

20  
Абдуразакова А.
Група КО-10

Дефектологія - наука про психофізичні особливості розвитку дітей з психічними та (або) фізичними вадами, закономірності їх навчання та виховання. В дефектологію входить ряд розділів спеціальної педагогіки (сурдопедагогіка, тифлопедагогіка, олігофренопедагогіка і логопедія) і спеціальної психології (сурдопсихологія, тифлопсихологія, олігофренопсихолгія і логопсихологія).
Дефектологія вивчає також проблеми психофізичного розвитку, навчання та виховання дітей із затримкою психічного розвитку, порушеннями емоційно-вольової сфери, опорно-рухового апарату, а також зі складною структурою дефекту. У завдання дефектології входить розробка ефективних засобів і методів навчання, виховання, корекції, компенсації, трудової та соціальної адаптації категорії дітей, яким потрібна корекція.
Дефектологія як наука і сфера соціальної діяльності має велику, багату фактами, досягненнями, персоналіями і вельми цікаву історію, переплетену з розвитком вітчизняної психології, дитячої психіатрії, дитячої неврології, напрямків загальної та спеціальної педагогіки (логопедії, сурдопедагогіки, тифлопедагогіки, олігофренопедагогіки, сурдотифлопедагогіки та ін .). Одна з найактуальніших проблем дефектології - це інтегроване навчання.
Виховання і навчання аномальних дітей - складна соціальна і педагогічна проблема. Різні аномалії розвитку по-різному відбиваються на формуванні соціальних зв'язків дітей, на розвиток їхніх пізнавальних можливостей та трудової діяльності. В залежності від характеру порушення одні дефекти у розвитку дитини можуть повністю долатися, інші - лише коригуватися, а деякі - компенсуватися. Характер порушення фізичного та розумового розвитку дитини впливає на весь хід і кінцевий результат розвитку її пізнавальної діяльності. Можливості пізнання у аномальних дітей різні.

19  
Мабуть, що людство дуже молоде,
Бо скільки б ми не загинали пальці,-
Двадцятий вік, а досі де не де трапляються
Ще неандертальці

18  
Ширшає роздолля вод, щодалі більше світла. Маревом, блиском усе переповнене. Все злилося, все поєдналося в стихії сонця, в гармонії життя... Плине ущереть налита світлом ріка. Розсунула очерети, розлилася привільна, відтворює саму широчінь і сяйво неба, з усім живим спілкується своєю безмовною мовою... Олесь Гончар

Допоможіть зробити фонетичну транскрипцію, будьласка.

17  
легенда

Цю легенду мені колись розповів мандрівник-англієць. Одного разу пароплав заночував через туман поблизу острова Самоа. Натовп веселих підпилих матросів з'їхала на берег. Увійшли до лісу, стали розводити багаття. Нарізали сучків, зрубали і звалили кокосове дерево, щоб зірвати горіхи. Раптом вони почули у темряві кругом стогони і охання. Жах їх взяла. Всю ніч моряки не спали і тулилися до багаття. І всю ніч навколо них роздавався судомний якесь шарудіння, зітхання і стогони.

А коли розвиднилося, вони побачили ось що. Зі стовбура і з пня зрубаної пальми сочилася кров, стояли червоні калюжі. Обірвані ліани корчилися на землі, як перерізані змії. З обрубаних сучків капали червоні краплі. Це був священний ліс. В Самоа є священні ліси, дерева в них живі, у них є душа, в волокнах біжить кров. У такому лісі тубільці не дозволяють собі зривати і листочка.

Веселі моряки не загинули. Вони повернулися на пароплав. Але всю решту життя вони ніколи не посміхалися.

16  
Допоможіть, будь ласка, правильно затранскрибувати слова:

Студентський
гігантський
шістдесят
дилетантський
у кістці
агентство
лаборантці
аспірантський
університетський
фортпостний
фашистський
парламентський
монополістський

15  
Я у шоці, неможу нічого зрозуміти =(

14  
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.

13  
Бджолу послухаєм. Пахощі цвіту вдихнем.
Вечір спадає над степом, ластівки змигують у призахіднім сонці, а від Тернівщини ще чутніше долинав гомін весілля... Ой у полі криниченька, там холодна водиченька!..
Серед саду зупиняємось, серед біло-рожевих, наповнених сонцем та бджолами суцвіть. Не хочеться звідси йти, з усім цим розлучатись. В ім'я чого природа так щедро творить красу? Що за музика всюди бринить? Що за сила тут пробивається крізь саму вічність життя, крізь розмаїття його видозмін? Бджолята гудуть, гудуть... Все тут заспокоює душу, пробуджує в ній жагу жити і жити, бути на цьому прекрасному світі завжди. Аж до шляху проводжає нас Мина Омелькович. Ще пристоїмо й тут перед тим, як іти догулювати весілля.

1-10 11-20 21-22
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]