12:43 Молодь не хоче здобувати вищу освіту в Україні | |
З кожним роком зростає частка тих абітурієнтів, що подають заяви до закордонних вищих навчальних закладів. Молодь бажає отримувати європейський диплом і мати перспективу працювати за кордоном, що важко зробити з дипломом вітчизняного зразка. Крім того, якість вітчизняної освіти викликає з кожним роком все більше нарікань (при цьому дозволимо собі зауважити, що, по-перше, Мінмолодьспорту України запевняє у конкурентоспроможності наших навчальних закладів, по-друге, у нас діє Болонська система, принаймні ми так вважаємо чи хочемо у це вірити, імітуючи під неї навчальний процес, часто користуючись морально застарілими програмами і обладнанням, по-третє, у нас діє ЗНО із всім його позитивними і негативними аспектами, а тому до цих пір існують дискусії і ведуться полеміки щодо прозорості вступних кампаній, доцільності/недоцільності тестування тощо, по-четверте, з тим рівнем дисертацій, які кожного року захищаються з педагогіки, фахових методик, у нас ефективність навчання мала би бути на кілька щаблів вище, - так чи інакше, частина цих положень є суто суб’єктивними і можете з ними не погоджуватися). Як йдеться у сюжеті каналу 1+1, можна навести й інші аргументи щодо доцільності навчання за кордоном. Так, Олег Сащенко, українець, норвезький студент, наводить відмінності між українською та європейською освітою в побуті (комфорт будинку і гуртожитку однакові і на високому рівні (дозволимо собі зауважити, що про деякі гуртожитки, навіть столичні, важко говорити, не те що жити)), у платі за навчання (у Києві він заплатив за весь термін навчання 5 000 доларів, а в Норвегії – чужій країні – навчання безкоштовне ще й платить стипендію (хоча, зауважимо, у наших ВНЗ теж не все так погано, як тут змальовується, є багато і держаних місць, а є платне навчання і платні послуги, як і в тій же Європі, проте у нас друга вища освіта була б платною, бо це прописано в законодавстві)). Інший студент – Єгор Ремізов – уже витратив півтора року і 22 тисячі гривень для навчання в одному з найпрестижніших вишів країни, здобуваючи спеціальність «міжнародний туризм» (з іншого боку, силою його туди навряд чи тягнули). Студент скаржиться, що йому викладали предмети геть не суміжні з його фахом (так як ми не знаємо програм цього навчального закладу, то остаточно не можемо підтвердити і спростувати цю думку, проте, будучи ознайомлені із системою освіти України, можемо сказати, що, скоріш за все, йдеться про ті компоненти освітньо-професійної програми, що є загальними для всіх навчальних закладів не залежно від фаху, наприклад, філософія, українська мова за професійним спрямуванням тощо вивчаються в будь-якому ВНЗ України і абсолютно на всіх спеціальностях, принаймні мали б вивчатися), і тому він продовжив навчання в Чехії. Таких студентів, йдеться у сюжеті ТСН, в Україні щороку більшає. За даними спеціалізованих освітніх агенцій, кожного року кількість бажаючих навчатися за кордоном зростає у три рази. При цьому значна частина тих, хто вже виїхав за кордон, не планують повертатися на Батьківщину. З іншого боку, висловимо свою думку, не всі мають змогу навчатися за кордоном – будьмо реалістами. Треба віза, треба гроші на дорогу і на проживання (хоч і будуть платити стипендію, але навіть в Європі це стипендія). Для юнаків ще одна проблема – військкомат. І тут не вина самих його працівників, що вони не можуть дати довідку, потрібну для виїзду і зрештою навчання за кордоном, а проблема в самому законодавстві. З рештою, де здобувати освіту – справа особиста. Освіта не завжди робить з Homo Sapiens людини і не є панацеєю від усіх негараздів. | |
|
Всього коментарів: 0 | |