Вільгельм фон Гумбольт

(1764-1835)

-         Німецький мовознавець

-         Започаткував Берлінський університет

-         Зробив внесок у мовознавство, філософію, естетику, юриспруденцію, літературознавство;

-         Обґрунтував  статус порівняльно-історичного мовознавства

Праці 

- „Про мову каві на острові Ява” (основна) – 1836-40 рр.

- „Про порівняльне вивчення мов стосовно різних епох їх розвитку” (1820)

- „Про буквене письмо та його зв’язок з будовою мови” (1824)

- „Про двоїну” (1827)

 
Основні положення:

-   Поділяє всі мови світу на 4 морфологічних типи: мови кореневі, аглютинативні, інкорпоруючі, флективні. Доводив перехід кореневих мов в аглютинативні, які перейшли у флективні.

-         Розробив філософську концепцію мови: вивчення мови має здійснюватися в зв’язку зі свідомістю і мисленням людини, її культурою, духовністю.

-         Обґрунтував зв’язок мови і мислення: мова – орган, що творить думку.

-         Мова – посередник між людиною і зовнішнім світом.

-         Доводив творчий характер мови, бо вона розвивається.

-         Наголошував на важливості розрізнення мови і мовлення.

-         Розрізняє зовнішню і внутрішню форми мови. Перевагу надає внутрішній.

-         Помітив у мові антиномії: мови і мислення, мови і мовлення, стійкості та змінності, об’єктивного та суб’єктивного, індивідуального та колективного.