Словник "Мовна культура педагога".К - Матеріали з педагогіки - Педагогіка - Каталог статей - Наша освіта
Головна » Статті » Педагогіка » Матеріали з педагогіки

Словник "Мовна культура педагога".К

К

КАТЕГОРІЯ ЗВ’ЯЗНОСТІ (КОГЕЗІЯ) - наявність внутрішньотекстових зв’язків. Див. Категорії тексту.

КАТЕГОРІЇ ТЕКСТУ – суттєві, обов’язкові характеристик тексту. Категорії тексту діляться на дві групи: семантичну і структурну. До семантичних категорій тексту відносять категорії інформативності, комунікативності, континууму (тривалості), глибини (підтексту), а до структурних – категорії зв’язності (когезії), цілісності та ін.

Мельничайко В.Я. Лінгвістика тексту в шкільному курсу української мови. – К., 1986.; Словник-довідник української лінгводидактики. Навчальний посібник / Кол. Авторів за ред. М.Пентилюк. – К.: Ленвіт. 2003. – С.64.

КИРИЛИЦЯ – одна з двох абеток старослов’янської мови, що лягла в основу давньоруською (а згодом українською, російською та білоруською) алфавіту.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. / Уклад. і головн. ред. В.Т.Бусел. – К.: Ірпінь: ВТСР „Перун”, 2004. – С.426.

КЛІШЕ (фр. сlісhе — відбиток) — 1. Готовий зворот, що регулярно використовується у певних умовах і подібних контекстах згідно з комунікатив­ними вимогами тієї чи іншої мовної сфери (насамперед у документах офіцій­но-ділового стилю). Мовні кліше полегшують процес спілкування, економлять зусилля і час як того, хто говорить (пише), так і того, хто слухає (читає). Наприклад: укладання угоди, договірні сторони.2. Стандартні, усталені мовні звороти, повторюваність яких спричинена або позамовними чинниками або формою, жанром спілкування. Наприклад: згідно з викладеним вище; закон прийнято в першому читанні.

Струганець Л.В. Культура мови. Словник термінів. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000. – С.28.

КОДИФІКАЦІЯ МОВИ – систематизація мовних явищ у словниках, довідниках з культури мови, що орієнтують мовців на взірцеву літературну мову, дотримання установленої мовної норми.

Енциклопедія з української мови. Ред. колегія – Мельничук О.С., Русанівський В.М. – К.: Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана, 2004. – С.260.

КОД КУЛЬТУРИ - мережа членування, категоризації, оцінок інтеріоризованого світу та внутрішнього досвіду людини, зумовлена культурою певного етносу й репрезентована в семіотичних системах природної мови, мистецтва, обрядів, звичаїв, вірувань, а також у нормах моралі, поведінці членів етнічної спільноти.

Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля – К., 2006. – С.220.

КОЛЕКТИВНА ДВОМОВНІСТЬ — мовна ситуація в країні, при якій у її межах функціонують з різним ступенем поширення дві мови і яка відома удвох основних варіантах з різними проміжними випадками: 1) двомовність на рівні центральних органів країни з одномовним статусом її регіонів (на­приклад, у Швейцарії, Бельгії); 2) двомовність на всій або значній території країни, яка завжди є асиметричною і має тенденції до переходу як у диглосію, так і у подальшу одномовність (витіснення однієї з мов).

Струганець Л.В. Культура мови. Словник термінів. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000. – С.

КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ ТЕКСТУ – передбачає поєднання аналізу змісту. Структури, ідейно-тематичного спрямування, мовних одиниць різних рівнів та їх впливу на стиль, тип, жанр висловлювання. Комплексний аналіз тексту інтегрує знання з мови й літератури, сприяє естетичному й моральному вихованню учнів, формує уявлення про мову як систему.

Пентилюк М.І. Аналіз тексту на уроках мови // Дивослово. – 1999. - №3.; Сік орська З.С. та ін. Мова – душа народу. – Луганськ, 1997.

КОМПРЕСІЯ ТЕКСТУ – один із способів номіналізації тематичної і рематичної інформації у реалізованій частині тексту для перекладу за темою чергового речення тексту; стягнення складеної номінативної одиниці до одного графічного слова при збереженні семантики вихідної сполуки (електричка, заліковка). Різновидом К. може бути й абревіація за умови скорочення слова чи сполуки до звуків і букв, складів, частин слів.

   Словник-довідник з української лінгводидактики. Навчальний посібник / Кол. Авторів за ред. М.Пентилюк. – К.: Ленвіт. 2003. – С.59.; Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля – К., 2006. – С.232.

КОМУНІКАНТ – особистість, яка здійснює комунікативний акт передчаі інформації або сприймає й інтерпретує її.

Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля – К., 2006. – С.232.

КОМУНІКАТ — текст, продукт мовної діяльності.

КОМУНІКАТИВНА АДАПТИВНІСТЬ – особистісний чинник комунікації, який ґрунтується на готовності комунікантів до перегляду звичних уявлень і рішень, здатності до гнучкого реагування на обставини, що змінюються у процесі спілкування, до коригування власної комунікативної поведінки, але без утрати особистісної свободи, упевненості в собі, наполегливості.

Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля – К., 2006. – С.233.

КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНЦІЯ – здатність мобілізувати різноманітні знання мови (мовну компетенцію), паравербальних засобів, ситуації, правилі норм спілкування у відповідних контекстах чи ситуаціях. Комунікативна компетенція передбачає володіння не лише знаннями, а й уміннями й навичками побудови інтенційно-стратегічної програми комунікації, дотримання її і контролю за нею у процесі спілкування; орієнтації на співрозмовника, передбачення його реакції; вибору мовних і паравербальних засобів комунікації і їхнього декодування; подолання комунікативних перешкод, усунення комунікативних шумів, виходу із комунікативного цейтноту тощо. К.к. складається з мовленнєвої компетенції (уміння застосовувати знання мови на практиці, користуватися мовними одиницями), мовної компетенції (знання одиниць мови та правил їх поєднання), предметної компетенції (уміння на основі активного володіння загальною лексикою відтворювати в свідомості картину світу), прагматичної компетенції (здатність до здійснення мовленнєвої діяльності, зумовленої комунікативною метою, до вибору необхідних форм, типів мовлення, урахування функціонально-стильових різновидів мовлення).

   Словник-довідник з української лінгводидактики. Навчальний посібник / Кол. Авторів за ред. М.Пентилюк. – К.: Ленвіт. 2003. – С.69.; Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля – К., 2006. – С.233.

КОМУНІКАТИВНА КООПЕРАЦІЯ (СПІВРОБІТНИЦВТО) – тип інтерактивності адресанта й адресата в комунікативній ситуації, який характеризується узгодженістю намірів, стратегічних програм комуні кантів, симетричними відношеннями між ними, балансом комунікативних статусів, ефективністю й оптимальністю спілкування.

Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля – К., 2006. – С.234.

КОМУНІКАТИВНА ЛІНГВІСТИКА – галузь мовознавства, спрямована на дослідження закономірностей, складників, чинників комунікативної діяльності, яка здійснюється на базі природної мови.

Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля – К., 2006. – С.234.

КОМУНІКАТИВНА ПОВЕДІНКА - сукупність правил і традицій вербального і невербального спілкування, що склалися в тому або іншому соціумі і реалізуються у процесі комунікації.

КОМУНІКАТИВНА СИТУАЦІЯ – ситуація мовлення, ситуативний контекст мовленнєвої взаємодії, що виникає в реальному житті або моделюється на уроці з певною дидактичною метою. Виділяють такі компоненти К.с.: учасники (адресат, адресант, аудиторія), предмет мовлення, обставини мовлення (місце, час, інші умови), способи здійснення спілкування (усне, писемне мовлення, умовні знаки тощо), код (мова, діалект, стиль), мовленнєвий жанр, подія, оцінка ефективності мовлення, мета.

   Словник-довідник з української лінгводидактики. Навчальний посібник / Кол. Авторів за ред. М.Пентилюк. – К.: Ленвіт. 2003. – С.70.

КОМУНІКАТИВНЕ СЕРЕДОВИЩЕ – територіально локалізована лінгвоетнічна спільнота, що історично склалася й характеризується відносно стабільними регулярними й інтенсивними комунікативними контактами з використанням кількох мов або їхніх варіантів. Комунікативне середовище не обмежується ані ареалом використання однієї мови, ані соціальною чи етнічною ідентичністю, ані кордонами однієї держави.

Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля – К., 2006. – С.240.

КОМУНІКАТИВНИЙ НАМІР (ІНТЕНЦІЯ) – конкретно визначена мета висловлювання мовця, що є регулятором мовленнєвої поведінки партнерів. На визначення комунікативних намірів впливають мотивація, потреба, умови ситуації та ін.

Словник-довідник української з лінгводидактики. Навчальний посібник / Кол. Авторів за ред. М.Пентилюк. – К.: Ленвіт. 2003. – С.72.

КОМУНІКАТИВНІ ОЗНАКИ МОВИ - див. комунікативні якості мови.

КОМУНІКАТИВНІ УМІННЯ - адекватне використання всіх засобів спілкування відповідно з цілями, умовами, адресатом спілкування.

КОМУНІКАТИВНІ ЯКОСТІ МОВИ — реальні властивості, характеристики її змістового наповнення і формального вираження, що складаються на основі певних типів відношень (“мова — мовлення”, “мова — мислен­ня”, “мовлення — дійсність”, “мова — людина (адресат)”, “мова — умови спілкування” та ін.). Розрізняють такі комунікативні якості мови: правильність мови, точність мови, логічність мови, чистота мови, образність мови, виразність мови, багатство мови, різноманітність мови, доречність мови, доступність мови, достатність мови, стислість мови, змістовність мови, ясність мови, емоційність мови, естетичність мови, дієвість мови.

Струганець Л.В. Культура мови. Словник термінів. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000. – С.

КОМУНІКАТИВНО - ДІЯЛЬНІСНИЙ ПІДХІД – підхід до навчання мови, що полягає в такій організації навчання, коли засвоєння мови відбувається безпосередньо в процесі комунікативної (реальної або модельованої) діяльності з метою оволодіння комунікативним уміннями й навичками. К.д.п. спрямований на формування в учнів комунікативної компетенції – здатності користуватися мовою залежно від конкретної ситуації. Такий підхід потребує розгляду лінгвістичної теорії як інструмента для практичного оволодіння мовою. Практична спрямованість вивчення мови передбачає не лише кількісні переваги практики над лінгвістичною теорією, а насамперед навчання діяльності спілкування, створення на уроці таких умов, які б спонукали учнів спілкуватися, висловлювати свої думки, доводити власні переконання, впливати на співрозмовників. Цьому сприяє моделювання комунікативних ситуацій на уроці, введення елементів риторики. Для методики рідної мови актуальним є мовленнєве спілкування, яке здійснюється в процесі виконання різноманітних вправ і завдань, що випливають з потреб, цільових настанов спілкування (висловити своє враження, довести певне наукове положення, поінформувати, переконати співрозмовника, з’ясувати ставлення іншої людини).

   Словник-довідник з української лінгводидактики. Навчальний посібник / Кол. Авторів за ред. М.Пентилюк. – К.: Ленвіт. 2003. – С.71.

КОМУНІКАЦІЯ (від лат. соmmипісо — спілкуюсь з кимось) — спілку­вання, передача інформації, думок, почуттів, волевиявлень людини. Розрізняють міжособистісну, масову комунікацію - за типом відношень між учасниками; мовленнєва (письмова й усна) - за засобом; в) паралінгвістична (жести, міміка); г) речово-знакова (продукти виробництва, образотоворчого мистецтва та ін.).

Струганець Л.В. Культура мови. Словник термінів. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000. – С.//

КОНСТАНТИ КУЛЬТУРИ – відносно стійкі концептуальні структури свідомості, які несуть культурно ціннісну інформацію та представлені у знакових продуктах культури, зокрема, у текстах, явищах природної мови.

Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля – К., 2006. – С. 250.

КОНТАКТНЕ (ОСОБИСТІСНЕ) СПІЛКУВАННЯ – це таке спілкування, у процесі якого в людини, яка вступає в контакт, проявляється доброта як якість її особистості. Основна мета особистісного спілкування – забезпечення існування і представлення його внутрішнього світу, а тим самим і особистості. В умовах контактного спілкування виробляються специфічні межі не лише зовнішньої поведінки, а й „дозволеного” та „очікуваного” в цій групі розкриття внутрішнього світу особистості на межі її суверенності.

Загальна психологія: Навч. посібник / О.Скрипченко, Л.Долинська, З.Огороднійчук та ін. – К.: „А.П.Н.”, 2002. – С.399.

КОНТАМІНАЦІЯ – виникнення нового слова, його форми або виразу внаслідок зближення, поєднання частин двох подібних слів, форм, виразів.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. / Уклад. і головн. ред. В.Т.Бусел. – К.: Ірпінь: ВТСР „Перун”, 2004. – С.450.

КОНТЕКСТ – сукупність умов висловлювання. Контекст може бути явним (експліцитним) – вербальним і невербальним, таким, що підлягає спостереженню, прихованим (імпліцитним), таким, що не підлягає безпосередньому спостереженню. У процесі навчання мови необхідно враховувати обидва види контексту: аналізувати мовні одиниці у взаємозв’язку та взаємозумовленості, з урахуванням ситуації спілкування, розуміти прихований зміст висловлювання.

Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С.Я.Єрмоленко. – К.: Либідь, 2001. – 224.; Словник-довідник з української лінгводидактики. Навчальний посібник / Кол. Авторів за ред. М.Пентилюк. – К.: Ленвіт. 2003. – С.73.

КРЕАТИВНІСТЬ – 1) мовна здатність людини породжувати і розуміти безкінечну кількість висловлень з огляду на кінцеве число мовних засобів; 2) принцип залучення нової інформації, отримання нових знань і створення нових позначень цих знань.

Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля – К., 2006. – С.269.

КРИЛАТІ СЛОВА (ВИСЛОВИ) - стійкі, відомі практично всім носіям мови афористичні висловлення, що посилюють виразність, образність мовлення, до якого вони залучаються, є виявом інтертекстуальності.

Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля – К., 2006. – С.269.

КУЛЬТУРА МОВИ - наука, що вивчає функціонування мови в суспільстві з погляду її нормативності й передбачає правила користування літературною мовою: правила вимови, наголошен­ня. слововживання, формотворення, побудови словосполучень і речень К.м. сприяє реальному втіленню в мовній практиці норм літературної мови. проведенню цілеспрямованої мовної політики. К.м. вивчає якості мовлення, забезпечує розвиток комунікативних умінь і навичок учнів, засвоєння таких якостей мовлення, як точність, логічність, чистота, виразність, образність та ін.

   Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. - К.: Вежа, 1994.; Куньч З. Риторичний словник.-К.: Рідна мова, 1997. ; Українська мова. Енциклопедія. - К., 2000.; Словник-довідник з української лінгводидактики. Навчальний посібник / Кол. Авторів за ред. М.Пентилюк. – К.: Ленвіт. 2003. – С.77.

КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ - дотримання літературних норм вимови, наголошення, слововживання, побудови словосполучень. речень, текстів; нормативність усної й писемної мови. що виража­ється в її правильності, точності, ясності, чистоті, логічності, дореч­ності, виразності, а також у різноманітності граматичних конструк­цій, багатстві словника, дотриманні в писемному мовленні орфо­графічних і пунктуаційних норм. Робота з К.м. супроводжує весь процес навчання мовну школі, що передбачено чиї тими програмами.

   Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. - К.: Вежа, 1994.; Куньч З. Риторичний словник.-К.: Рідна мова, 1997.; Українська мова. Енциклопедія. - К., 2000.; Словник-довідник з української лінгводидактики. Навчальний посібник / Кол. Авторів за ред. М.Пентилюк. – К.: Ленвіт. 2003. – С.77.

КУЛЬТУРНА ІДЕНТИЧНІСТЬ – поняття міжкультурної комунікації й лінгвокультурології, усвідомлення людиною своєї належності ідо певної культури шляхом визнання її цінностей, норм, ідей, пріоритетів, смаків, традицій тощо, ототожнення себе з культурними зразками, що дає змогу орієнтуватися у певному соціокультурному середовищі, упорядковувати власну життєдіяльність, передбачувати її наслідки, обирати той чи інший тип, манеру й форму спілкування.

Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля – К., 2006. – С.272.

КУЛЬТУРНА ІНФОРМАЦІЯ – сукупність культурно маркованих знань й уявлень носіїв певної культури, репрезентована в мовних одиницях, текстах, формах комунікативної поведінки, різних семіотичних системах.

Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля – К., 2006. – С.272.

КУЛЬТУРНО-МОВНА КОМПЕТЕНЦІЯ – здатність носіїв певної етнічної культури й мови пізнавати в мовних одиницях і мовленнєвих продуктах культурно значимі установки, ціннісні орієнтири, культурні коди й можливість їхньої переінтерпретації, а також організовувати свою комунікативну поведінку й текстопородження згідно з цими культурними нормами.

Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля – К., 2006. – С.274.

КУЛЬТУРОЛОГІЧНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ – передбачає ознайомлення учнів з національною і загальнолюдською культурою, бо знання мови забезпечують доступ до джерел української і світової культури; являє собою перелік культурологічних тем, які орієнтують учителів-словесників на добір і використання текстів, що знайомлять учнів з історією, мистецькими скарбами, духовною і матеріальною культурою народу тощо і становлять певну цілісну систему.

   Словник-довідник з української лінгводидактики. Навчальний посібник / Кол. Авторів за ред. М.Пентилюк. – К.: Ленвіт. 2003. – С.77.

Категорія: Матеріали з педагогіки | Додав: damar (18.04.2009)
Переглядів: 4177 | Рейтинг: 3.7/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]