Головна » Статті » Педагогіка » Матеріали з педагогіки

Словник "Мовна культура педагога".Л

Л

ЛАПІДАРНІСТЬ – 1) той, що стосується надписів на кам’яних пам’ятках; 2) переносне значення короткий, стислий, але чіткий і ясний.

Великий тлумачний словник сучасної української літературної мови . – К.: Ірпінь, 2004. – С. 480.

ЛЕКСИКО-ФРАЗЕОЛОГІЧНІ НОРМИ – норми вживання слів і фразеологізмів у властивому їм значенні і норми сполучуваності слів і фразеологізмів з іншими словами в реченні.

Словник – довідник з культури української мови / Д.Гринчишин, А.Капелюшний, О.Сербенська, З.Терлак. – К.: Знання, 2004. – С.11.

ЛЕКСИЧНІ НОРМИ – узагальнене вживання словесних одиниць у відповідному значенні.

Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – С.107.

ЛЕКСИЧНІ ПОМИЛКИ - помилки у слововживанні, у виборі слова: неточність вибору слова (помилки при доборі синонімів, у вживанні паронімів), вживання діалектних і розмовних слів у літературному мовленні, уживання слів різної стильової прина­лежності, повторення одних і тих же слів або спільнокореневих, неправильне вживання фразеологізмів та ін. Виділяють такі причини Л.п.: недосконале володіння літературною мовою, бідний лексичний запас, невміння користуватися словниками, нерозви­неність мовного чуття та ін.

Олійник І.С., Іваненко В.К. та ін. Методика навчання української мови в середній школі. - К., 1989.; Беляєв О.М., Мельничайко В.Я.. Пентилюк М.І. та ін. Методика вивчення української мови в школі. -К.,1987.

ЛІНГВІСТИЧНА ГЕОГРАФІЯ – це розділ діалектології, який на основі методу картографування мовних явищ вивчає їх територіальне поширення.

   Українська мова. Енциклопедія ім. М.П.Бажана. – 2004.

ЛІНГВІСТИЧНА ПРАГМАТИКА (ЛІНГВОПРАГМАТИКА) – галузь мовознавства, що досліджує використання й функціонування мовних знаків у процесі комунікації у взаємозв’язку з інтерактивністю його суб’єктів (мовця й адресата), їхніми особливостями й самою ситуацією.

Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля – К., 2006. – С.287.

ЛІНГВІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ТЕКСТУ – передбачає визначення функцій мовних одиниць різних рівнів та їхній уплив на стиль тексту.

   Словник-довідник української лінгводидактики. Навчальний посібник / Кол. Авторів за ред. М.Пентилюк. – К.: Ленвіт. 2003. – С.79.

ЛІНГВІСТИЧНІ МІНІАТЮРИ - короткі цікаві висловлювання, що створюють образне уявлення про якесь мовне явище або поняття. У Л.м. мовне поняття або явище, набуваючи художньої форми, не втрачає своїх основних ознак. Цим незвичайним поєднанням лінгвістичних і позалінгвістичних чинників і поясню­ється інтерес школярів до тексту, а образність забезпечує його запам'ятовування.

Методика навчання рідної мови в середніх навчальних закла­дах/ За ред. М.І.Пентилюк: - К., 2000.; Подгаецкая И.М. Воспитание у учащихся интереса к изучению русского язьїка.- М., 1985.; Кривин Ф. Принцесса Грамматика. - Ужгород, 1987.; Білоус Д.Г. Диво калинове; Чари барвінкові: вірші. - К., 1994.

ЛІНГВОГЕНРИСТИКА (ЛІНГВІСТИЧНА ГЕНОЛОГІЯ) – напрям лінгвістичних досліджень, об’єктом яких є структурно-семантичні, комунікативно-прагматичні, когнітивні, етнопсихолінгвістичні, соціолінгвістичні, культурологічні особливості різних мовленнєвих жанрів.

Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля – К., 2006. – С.299.

ЛІНГВОДИДАКТИКА – загальна теорія навчання мови. Цей термін уживається для позначення фундаментальної частини методики, в якій досліджуються закономірності засвоєння мови, розв’язуються питання змісту курсу на основі лінгвістичних досліджень, вивчаються труднощі засвоєння матеріалу та їх причини, визначаються принципи і методи, форми і засоби навчання мови. У навчанні української мови як нерідної досліджуються процеси інтерференції рідної мови, особливості засвоєння державної мови на основі комунікативно - діяльнісного підходу та ін.

   Словник-довідник української лінгводидактики. Навчальний посібник / Кол. Авторів за ред. М.Пентилюк. – К.: Ленвіт. 2003. – С.80.

ЛІНГВОКРАТІЯ – примусове (іноді, насильницьке) впровадження єдиної офіційної (чи державної) мови для всіх об’єднаних чи поневолених народів.

   Лозко Г. Етнологія України. Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект. - К.: АртЕк, 2001. – С. 290.

ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВСТВО – мовознавча галузь, що вивчає фіксацію в мові та її знакових продуктах інформацію про історію. Матеріальну й духовну культуру певного народу.

Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля – К., 2006. – С.302.

ЛІНГВОКУЛЬТУРЕМА - мовний знак, який містить культурну інформацію.

Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля – К., 2006. – С.303.

ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЯ – маргінальна галузь мовознавства, яка вивчає вияви культури народу в його мові й мовленнєвій діяльності. Предметом лінгвокультурології є засоби мовної системи та її дискурсивних продуктів, які фіксують культурно значиму інформацію – збережені у колективній пам’яті народу символьні способи матеріального й духовного усвідомлення світу певним етносом, відтворені в його ідеях, схемах мислення й поведінки, системі етичних й естетичних цінностей, нормах, звичаях, обрядах, міфах, віруваннях, забобонах, побуті тощо.

Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля – К., 2006. – С.303.

ЛІНГВОУКРАЇНОЗНАВСТВО – спеціальна технологія подання українознавчих знань культурного й мовного планів на уроках української мови, що орієнтує на творчий підхід, пошук відповідних текстів, створення методичного апарату. На уроках української мови це знаходить відбиток у показі краси й можливостей мови. Така технологія дає змогу розвивати мовлення й мислення учнів, формувати та збагачувати їхню образно-емоційну пам’ять.

   Словник-довідник української лінгводидактики. Навчальний посібник / Кол. Авторів за ред. М.Пентилюк. – К.: Ленвіт. 2003. – С.80.

ЛІТЕРАТУРНА МОВА — 1.Наддіалектна, унормована, відшліфована фор­ма загальнонародної мови, яка характеризується поліфункціональністю, сти­лістичною диференціацією і тенденцією до регламентації. Літературна мова обслуговує основні сфери діяльності, культурні потреби народу. 2. Це найдосконаліша форма загальнонародної мови, яка відзначається високим ступенем нормативності і має розгалужену систему функціональних стилів.

Струганець Л.В. Культура мови. Словник термінів. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000. – С.34.

Категорія: Матеріали з педагогіки | Додав: damar (18.04.2009)
Переглядів: 5729 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]