Н

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА – документ, затверджений Міністерством освіти і науки. Визначає мету і завдання курсу, обсяг і систему знань, коло умінь і навичок з української мови, які їх мають обов’язково отримати учні в процесі навчання. Програма визначає зміст роботи з культури мовлення, міжпредметні зв’язки.

   Словник-довідник з української лінгводидактики. Навчальний посібник / Кол. авторів за ред. М.Пентилюк. – К.: Ленвіт. 2003. – С.90

НАДФРАЗНА ЄДНІСТЬ – відрізок мовлення, що складається з двох і більше речень, об’єднаних спільністю теми в композиційно-синтаксичну конструкцію.

Українська мова. Енциклопедія.-К.: Українська енциклопедія ім. М.Бажана, 2004.-С.390.

НАОЧНІСТЬ – 1.Один з основних принципів дидактики, відповідно до якого навчання базується на конкретних образах, що безпосередньо сприймаються учнями. 2.Один з основних засобів навчання мови, як-от: таблиці (демонстраційні, порівняльні, узагальнюючі, текстові, словникові, динамічні), схеми-моделі, картини, малюнки тощо.

   Словник-довідник з української лінгводидактики. Навчальний посібник / Кол. авторів за ред. М.Пентилюк. – К.: Ленвіт. 2003. – С.92.

НАРІЧЧЯ - найбільша одиниця територіальної диференціації діалектної мови, що є сукупністю близьких за певними рисами говірок, об’єднаних у говори (діалекти).

Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля – К., 2006. – С.407.

НАРОДНА ЕТИМОЛОГІЯ - назва, яка вживається (на противагу науковій етимології) щодо фактів хибного розуміння походження або значення мовної одиниці, коли їй на основі формальної подібності або тотожності з іншою одиницею, знайомішою мовцеві, помилково приписуються і значення чи мотивація, аналогічні цій останній. Ґрунтується на основі дії аналогії. Народна етимологія характерна для сприймання незрозумілих слів (іншомовних, застарілих та ш.) і найчастіше трапляється в мові дітей. малоосвічених людей.

НАУКОВИЙ СТИЛЬ – функціональний різновид літературної мови, що використовується з пізнавально-інформативною метою в галузі науки та освіти.

Українська мова. Енциклопедія.-К.: Українська енциклопедія ім. М.Бажана, 2004.-С. 403.

НАЦІОНАЛЬНА СВІДОМІСТЬ – сукупність поглядів, знань, оцінок, ідеалів, які відображають специфічний зміст, рівень і особливості уявлень членів національно-етнічної спільноти про минуле, сучасне і майбутнє свого розвитку, про місце і призначення серед інших спільнот, а також характер взаємовідносин з ними.

Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В.П.Горбатенко; за ред. Ю.С.Шемшученка, .Д.Бабкіна, В.П.Горбатенка. – 2-ге вид. доповнене і перероблене. – К.: Генеза, 2004. - С.390.

НАЦІОНАЛЬНА УКРАЇНСЬКА МОВА – мова корінного населення України.

Українська мова. Енциклопедія. – К., 2004. – 824с.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР – сукупність типових якостей і психічних особливостей етнічної спільноти, які сформувалися етносом впродовж багатьох віків проживання його на спільній території, що відрізняють його від сусідніх народів.

   Лозко Г. Етнологія України. Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект. - К.: АртЕк, 2001. – С. 292.

НАЦІОНАЛЬНІ ЗВИЧАЇ – повсякденні усталені способи (правила) поведінки, складені історично, на основі людських стосунків, у результаті багаторазового здійснення одних і тих же дій та усвідомлення їх суспільної значущості.

Українське народознавство: Навч. посібник / За ред. С.П. Павлюка, Г.Й. Горинь та ін.. – Львів: Фенікс, 1994. – С. 601.

НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ – досвід, звичаї, погляди, смаки, що склалися історично й передаються від покоління до покоління, стосуються певної нації, відображають її характер, особливості і пов’язані з її суспільно-політичною діяльністю.

Єременко С. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К.: Либідь, 2001.

НАЦІОНАЛЬНІСТЬ – 1) лексично похідний від терміна „нація”; 2) приналежність до певної нації.

Українське народознавство: Навч. посіб. / За ред. С.П.Павлюка. -2-ге вид., перероб. І доп. – К.: Знання. 2004. –С.569.

НЕВЕРБАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ – цілеспрямований процес інформаційного обміну, знаковими системами якого можуть бути біологічно доцільні поведінкові сигнали тварин. Спрямовані на сумісну адаптацію до навколишнього середовища, парамови жестів і міміки, математична й комп’ютерна символіка, мистецтво, гра, телепатичний зв’язок і т. ін.

Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля – К., 2006. – С.412.

НЕВЕРБАЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ – обмін інформацією за допомогою несловесних засобів.

   Словник-довідник української лінгводидактики. Навчальний посібник / Кол. Авторів за ред. М.Пентилюк. – К.: Ленвіт. 2003. – С.93.

НЕМИЛОЗВУЧНІСТЬ, КАКОФОНІЯ – неприємне для слуху звучання.

Українська мова. Енциклопедія.-К.: Українська енциклопедія ім. М.Бажана, 2004.-С. 407.

НЕОФІЦІЙНЕ СПІЛКУВАННЯ – спілкування невимушене, в якому важливо враховувати не стільки соціальну роль, скільки особистість співбесідника

Десяева Н.Л., Лебедева Т.А., Ассуирова Л.В. Культура речи педагога: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений.-М.: Издат . центр "Академия2, 2003.-С.10.

НЕПЕРЕРВНІСТЬ ОСВІТИ. Відповідно до світових тенденцій розвитку освіти, сучасних соціально-економічних, технологічних та соціокультурних завдань освіти, зокрема навчання української мови політика держави спрямована на неперервність освіти, що реалізується через:

-    забезпечення наступності змісту та координації освітньо-виховної діяльності на різних ступенях освіти;

-    формування потреби й здатності до самонавчання відповідно до інтелектуальних можливостей особистості;

-    створення інтегрованих навчальних програм;

-    зв’язок між середньою загальноосвітньою, професійно-технічною, вищою школою.

Словник-довідник української лінгводидактики. Навчальний посібник / Кол. Авторів за ред. М.Пентилюк. – К.: Ленвіт. 2003. – С.93.; національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. – К., 2001.

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА – сучасна українська літературна мова, що почала формуватися у кінці ХVІІІ - першій половині ХІХ ст., коли літературна писемна практика звернулася до живого народно-розмовного джерела. Основоположник нової української літературної мови на народній основі – І.П.Котляревський.

Українська мова. Енциклопедія.-К.: Українська енциклопедія ім. М.Бажана, 2004.-С. 413.

НОРМАТИВНА МОВА – сукупність мовних засобів, що відповідають системі мови й сприймаються її носіями як зразок суспільного спілкування у певний період розвитку суспільства. Нормативна мова – головна категорія культури мов, а також важливе поняття загальної теорії мови.

Українська мова. Енциклопедія. – К.: Видавництво „Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана”, 2004. – С.240.

НУМЕРУВАННЯ– цифрове позначення предметів, розміщених у послідовному порядку.

С.И.Ожегов. Словарь русского языка. Изд.16-е, исправленное // Под ред. Н.Ю.Шведовой.- М.: Русский язык, 1984. – С.360.