Головна » Статті » Українська мова » Сучасна українська мова

Українська графіка
 ГРАФІКА (грец. grapho – писати, малювати) – сукупність усіх рукописних та  друкованих знаків певної писемності (графеми, розділові знаки, шрифтові різновиди та ін.), а також розділ мовознавства, що досліджує  співвідношення писемних знаків з фонетичною системою мови. Виділення графіки як окремого розділу  мовознавства зумовлене відсутністю у мовах повного збігу системи фонем з системою графем: деяким фонемам відповідають графічні сполучення (наприклад, українські дж, дз), а  деякі графеми не мають фонематичної паралелі поза межами певних графічних сполучень.

Досконалість кожної графічної системи визначається тим, наскільки точно літери письма відповідають звукам  (фонемам) мови. Українська граматика належить до однієї з найдосконаліших, оскільки більшість літер українського алфавіту однозначна. Основу сучасної української графіки становлять літери, розділові знаки та  апостроф. До неї також належать різноманітні  прийоми скорочення слів, використання пробілів між словами, великих літер, відступів, різноманітних підкреслень, а в друкованому тексті – й виділення з допомогою різних шрифтів. У ряді випадків (переважно в навчальній літературі, при розрізненні омонімів, у перевиданні писемних пам'яток тощо) використовується знак наголосу. У спеціальному різновиді письма – фонетичній транскрипції вживаються й інші знаки (довготи,  короткості, м'якшення тощо). Сучасне накреслення літер української писемної граматики сформувалося на основі давньоруського письма, а друкованих – на основі російського гражданського шрифту. Літери  сучасної друкованої писемної граматики бувають великі й малі. Сучасні укр. друковані шрифти  розрізняються за величиною (корпус, петит та ін.),  малюнком (академічна, латинська, нова шкільна, кудряшівська, енциклопедична та ін.  гарнітури), товщиною штриха (світлий, напівжирний, жирний), формою ліній (брусковий, рублений, декоративний шрифти), нахилом до вертикалі (прямий і похилий, причому останній буває друкований і подібний до рукописного – курсив), призначенням: текстовий (для газет,  журналів, книжок), акцидентний (для реклам,  оголошень тощо) та ін.

Повної відповідності між звуками й буквами в українській мові немає. Більшість букв позначає один звук, але буква може передавати й два звуки, або для позначення одного звука може вживатися два звуки.

Так, звуки [дж], [жз] передаються двома буквами дж, дз. Буква щ передає сполучення приголосних [ш] + [ч].

Буква ї позначає завжди два звуки [й] та [і].

Букви я, ю, є можуть передавати по одному звуку [а], [у], [е] і по два звуки [йа], [йю], [йе].

Буква ь (м’який знак) позначає м’якість приголосних, що стоять перед нею.

Категорія: Сучасна українська мова | Додав: damar (15.02.2009) | Автор: damar E W
Переглядів: 15505 | Рейтинг: 3.5/10
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]