Проблема співвідношення добра і зла у романі В. Голдінга „Володар мух” - Зарубіжна література - Література - Каталог статей - Наша освіта
Головна » Статті » Література » Зарубіжна література

Проблема співвідношення добра і зла у романі В. Голдінга „Володар мух”

Час дії не визначено. У результаті виниклого десь ядерного вибуху, що відбувся, група підлітків, яких везли в евакуацію, опиняється на незаселеному острові. Першими на березі моря зустрічаються Ральф і товстий хлопчик в окулярах на прізвисько Хрюша. Знайшовши на дні моря більшу раковину, вони використають її як ріг і скликають всіх хлопців. Збігаються хлопчиськи від трьох років до чотирнадцяти: останніми ладом приходять півчі церковного хору на чолі із Джеком Меридью. Ральф пропонує вибрати головного. Крім нього на верховенство претендує Джек, але голосування закінчується на користь Ральфа, що пропонує Джеку очолити хористів, зробивши їх мисливцями.

 

Невеликий загін у складі Ральфа, Джека й Саймона, тендітного, схильного до непритомностей хориста, іде в розвідку, щоб визначити, чи дійсно вони потрапили на острів. Хрюшу, незважаючи на його прохання, із собою не беруть.

 

Піднімаючись у гору, хлопчики випробовують почуття єднання й захвату. По дорозі назад вони помічають заблукавшого в ліанах поросяти. Джек уже заносить ніж, але щось зупиняє його: він ще не готовий до вбивства. Поки він бариться, свині вдається бігти, і він випробовує сором за свою нерішучість, даючи собі клятву наступного разу  завдати смертельного удару.

 

Хлопчики повертаються в табір. Ральф збирає збори й повідомляє, що тепер їм усе прийде вирішувати самим. Він пропонує встановити правила, зокрема , не говорити всім відразу, а давати висловитися тому, хто тримає ріг - так вони називають морську раковину. Дітей поки не лякає, що їх, можливо, не швидко врятують, і вони смакують веселе життя на острові.

 

Раптом малята виштовхують уперед щуплого хлопчика років шести з рідною плямою в півобличчя. Виявляється, той уночі бачив змія, що ранком перетворився в ліану. Діти висловлюють припущення, що це був сон, кошмар, але хлопчик твердо стоїть на своєму. Джек обіцяє обшукати острів і перевірити, є чи отут змії; Ральф з досадою говорить, що ніякого звіра немає.

 

Ральф переконує хлопців, що їх, звичайно, урятують, але для цього потрібно розвести на вершині гори велике багаття й підтримувати його щоб його могли побачити з корабля.

 

Спільними зусиллями вони складають багаття й підпалюють його з допомогою Хрюшиних окулярів. Підтримку багаття бере на себе Джек зі своїми мисливцями.

 

Незабаром з’ясовується, що ніхто не хоче серйозно працювати: будувати курені продовжують лише Саймон і Ральф; мисливці, захопившись полюванням, зовсім забули про багаття. Через те що багаття згасло, хлопців не помітили із пропливаючого повз них корабля. Це стає приводом для першої серйозної сварки між Ральфом і Джеком. Джек, саме  в цей момент убивший першу свиню, ображається, що його подвиг не оцінили, хоча усвідомить справедливість докорів Ральфа. Від неспроможної злості він розбиває Хрюші окуляри, дражнить його. Ральфу із трудом вдається відновити порядок і затвердити своє верховенство.

 

Для підтримки порядку Ральф збирає чергові збори, тепер уже розуміючи, як важливо вміти грамотно й послідовно викладати свої думки. Він знову нагадує про необхідність дотримувати установлені ними ж самими правила. Але головне для Ральфа – зжити затаївшийся в душі малят страх.   Джек, що взяв слово, зненацька вимовляє заборонне слово „звір”. І дарма Хрюша переконує всіх, що немає ні звіра, ні страху, „якщо тільки друг дружкові не лякати”, – малята не хочуть цьому вірити. Маленький Персиваль Уімз Медісон вносить додаткове сум’яття, затверджуючи, що „звір виходить із моря”. І лише Саймону відкривається істина. „Може, це ми самі...” – говорить він.

 

На цих зборах Джек, почуваючи свою силу, відмовляється підкорятися правилам й обіцяє вистежити звіра. Хлопчики діляться на два табори – тих, хто персоніфікує розум, закон і порядок (Хрюша, Ральф, Саймон), і тих, хто представляє сліпу силу руйнування (Джек, Роджер й інші мисливці).

 

Тієї ж що вночі близнюки Ерік і Сем, які чергували у багаття, прибігають у табір зі звісткою, що бачили звіра. Весь день хлопчики обшарюють острів, і лише ввечері Ральф, Джек і Роджер відправляються на гору. Там у невірному світлі місяця вони приймають за звіра повислий на стропах труп парашутиста зі збитого літака й у страху кидаються бігти.

 

На нових зборах Джек відкрито дорікає Ральфу в боягузтві, пропонуючи себе як  вождь. Не одержавши підтримки, він іде в ліс.

 

Поступово Хрюша й Ральф починають помічати, що в таборі залишається усе менше хлопців, і розуміють, що ті пішли до Джека.

 

Мрійник Саймон, що облюбував у лісі галявинку, де можна побути одному, стає свідком полювання на свиню. Як  жертва „звірові” мисливці насаживають свинячу голову на кіл – це і є Володар мух, адже голова суцільно обліплений мухами. Раз побачивши, Саймон уже не може відвести погляду від цих очей, тому що на нього дивиться сам диявол. „Ти ж знав... що я – частина тебе самого. Невіддільна частина”, – говорить голова, немов натякаючи, що вона і є втілене зло, що породжує страх.

 

Трохи пізніше мисливці на чолі із Джеком роблять набіг на табір, щоб добути вогонь. Джек запрошує всіх приєднатися до його загону, спокушаючи мисливською вольницею і їжею.

 

Ральфу й Хрюші страшно хочеться їсти, і вони з іншими хлопцями йдуть до Джека.

 

„Плем’я” Джека розташовується в „замку”, на  скелі, що нагадує фортецю на скалі, де за допомогою нехитрого важеля на супротивника можна скидати камені. Ральф тим часом з останніх сил намагається підтримувати багаття, єдину їхню надію на порятунок, але Джек, якось уночі прокрався в табір, краде Хрюшини окуляри.

 

Ральф, Хрюша й близнюки відправляються до Джека в надії повернути окуляри, але Джек зустрічає їх вороже. У  бійці, що зав’язалася, близнюків беруть у полон, Ральфа важко ранять, а Хрюшу вбивають скинутим з фортеці каменем... Розбито ріг, останній оплот демократії. Тріумфує інстинкт убивства, і от Джека на пості вождя вже готовий перемінити Роджер, що персоніфікує тупу, звірину жорстокість.

 

Ральфу вдається зникнути. Він розуміє, „що розфарбовані дикуни ні перед чим не зупиняться”. Бачачи, що вартовими стали Ерік і Сем, Ральф намагається переманити їх на свою сторону, але вони занадто налякані. Вони лише повідомляють йому, що на нього готується полювання. Тоді він просить, щоб вони повели „мисливців” подалі від його вкриття – він хоче сховатися неподалік від замка.

 

Однак страх виявляється сильніше понять честі, і близнюки видають його Джеку. Ральфа викурюють із лісу, не даючи йому сховатися... Як зацькований звір мечеться Ральф по острові й раптом, вискочивши на берег, натикається на морського офіцера... „Могли б виглядати й пристойніше”, – дорікає той хлопців. Звістка про загибель двох хлопчиків вражає його. І представляючи, як усе починалося, він говорить: „Все тоді чудно виглядало. Просто „Кораловий острів”.

 

 

 

Ральф – центральний персонаж роману. Англійські школярі в результаті авіакатастрофи опиняються на незаселеному острові. Захват, викликаний знаходженням несподіваної волі від дорослих, нетривалий. Проведена розвідка дає можливість переконатися в тім, що острів дійсно ненаселений. Обставини змушують хлопчиків думати про виживання й порятунок. Світловолосий, високий і небагатослівний Ральф різко відрізняється від товстуна й очкарика Хрюші, якого виховувала тітка, що працює на кондитерській фабриці. Відкритий і наївний Хрюша відразу повідомляє про себе самі невигідні подробиці. У відносинах двох хлопчиків намічається нерівновага. Ріг, зроблений Ральфом з морської раковини, збирає своїм звучанням всіх дітей, розсіяних по острові. Перші загальні збори обирають Ральфа старшим. Незабаром хлопчики починають поводитися  далеко не як герої „Коралового острова” Р. Баллантайна (пародію на цей роман припускав зробити Голдінг). Вони перетворюються не в джентльменів, а в первісних дикунів. Автора цікавить насамперед  природа „тварини” людину і його схильність до деградації. Дичавіючи, мешканці острова сходять до джерел зла, до стану первісного племені. Незабаром не розум, а страх і голод починають керувати збожеволілими дітьми. Влада виявляється в руках сильного, здатного нагодувати й захистити юрбу. „Банда розфарбованих чорномазих” падає ниц перед Джеком Меридью, „вождем, розмальованим білим і червоним”. Кожне вбивство свині (а однієї з жертв дикунів буде тварина, що годує дитинчати) супроводжується ритуальними танцями. Збожеволівша юрба, „злагоджений тупіт одного організму”, убиває Саймона, прийнявши колишнього приятеля за „звіра, що прийшов під людською личиною”. Гине Хрюша, що завжди призивав „триматися як дорослі”. Ральф, залишений всіма, але не губить здатність думати й розуміти ситуацію, продовжує підтримувати велике багаття – єдину надію на порятунок. Він виявляється своєрідним міфологічним культурним героєм. Бажання скоритися Джеку приходить до Ральфа не один раз. Самітність, голод, розуміння приреченості на загибель штовхають його злитися з більшістю. Переслідуваний юрбою „темних хлопчиків, що мчаться за ним, з випнутими, як у маленьких дикунів, животами”, Ральф біжить до берега моря, останній надії на порятунок. Отут, однак, наступає щаслива розв’язка. Ральф, що кричить від безвихідності й жаху, бачить... офіцера військово-рятувального судна.

Категорія: Зарубіжна література | Додав: damar (08.08.2008) | Автор: damar E W
Переглядів: 2932 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]