Розглядаючи студента коледжу ми маємо на увазі особистість віку підлітка та ранньої юності. Цей вік — це один з найважливіших етапів життя людини. В ньому багато джерел і починань всього подальшого становлення особистості. Вік цей нестабільний, ранимий, важкий, і виявляється, що він більше, ніж інші періоди життя, залежить від реальностей довкілля.

Основою будь-якої особистості є індивідуальні властивості.

У підлітковому віці відбувається втрата дитячого статусу, хоч зберігаються нереалістичні уявлення про власні привілеї і статус дорослих. Такому становищу сприяють і суб'єктивні враження: різкі фізичні зміни, мрії та ідеали, які починають уявлятися вже менш реальними, кризові зіткнення з самим собою і сім'єю, почуття самотності та прагнення швидше досягнути статусу дорослої людини.

            Виділимо коротко основні індивідуально-психологічні властивості за чотирма компонентами (характер, здібності, стать, темперамент), що притаманні студенту коледжу:

1) Особливого значення набуває виховання характеру. Студент коледжу уже не дитина, у нього гострий інтерес до навколишньої дійсності, дуже велика активність, прагнення до праці - фізичної та розумової. Потрібно навчитися організовувати цю активність, навчити підлітків діяти дружно, займатися громадською роботою, працювати організовано.

Треба мати на увазі й те, що неврахування у вихованні вікових осо­бливостей підлітків дуже часто зумовлює негативізм, браваду, неслухня­ність, нестриманість, невмотивовані вчинки. Разом з тим підлітки чутли­ві до думки колективу. Вони цінують оцінку колективом їхньої трудової, навчальної та спортивної діяльності, керуються нею у своїй поведінці, і це має величезне значення для формування їхнього характеру.

Юнаки та дівчата вже досягають фізич­ної зрілості і здатні виявляти в поведінці, праці та навчанні достатньо сформовані риси характеру: відповідальність, дисциплінованість, ціле­спрямовану наполегливість, принциповість, самостійність.

Дослідження формування характеру показали, що особливо дійо­вими чинниками є самостійність і самостійна діяльність у праці, на­вчанні. При цьому потрібно створити юнакові або дівчині такі умови, за яких вони могли б виявити колективізм, мужність, витримку, пра­цьовитість. Але буде великою помилкою, якщо виховання в колективі нівелюватиме індивідуальні якості особистості.

У колективі потрібно виявляти і зміцнювати кращі риси характеру кожного члена колективу, формувати яскраву індивідуальність.

Успішне формування рис характеру вимагає єдності виховних захо­дів родини, школи та соціального середовища, громадськості.

2) Здібності - властивість особистості, що формується в специфічній діяльності на основі спадкоємних і вроджених задатків, що забезпечують успіх у даній діяльності. Найбільше значення в розвитку здатностей має мозок людини, його кількісні й, особливо, якісні особливості. Взаємини спадковості й зовнішнього середовища:

а) задатки психічних властивостей є спадкоємними;

б) значення спадковості неоднаково для всіх компонентів особистості;

в) зовнішнє середовище впливає на те, які вроджені властивості будуть розвиватися й наскільки широко розів'ються;

 г) дуже сильні задатки проявляються в будь-якому середовищі.

У ранні юнацькі роки продовжується становлення здібностей, в яких виявляються вікові й індивідуальні особливості психічного розвитку юнаків і дівчат. Це стосується як загальних розумових здібностей інтелекту, так і спеціальних здібностей до тих чи інших видів діяльності.

Основою їх розвитку є новий зміст і характер діяльності (передусім навчальної) студентів коледжу, психічних процесів, які вона включає, вибірковість їх розумової активності, вищий рівень саморегуляції. Важливу роль у розвитку загальних здібностей відіграє оволодіння формами й операціями теоретичного мислення, формування таких його якостей, як самостійність, продуктивність, гнучкість, критичність та ін.

Значно зростає роль саморегуляції, якісно змінюються способи її здійснення. Характерною є схильність до свідомої регуляції активності, пов'язаної з вищим рівнем їх самосвідомості. Вони починають глибше задумуватись над своїм майбутнім, сенсом свого життя, самокритично зіставляти себе з іншими, наполегливіше здійснювати свої прагнення до самовиховання, самовдосконалення і повніше використовувати свої можливості.

3) Статеве дозрівання наново актуалізує для студента коледжу давно вирішене, здавалося б, питання про його статеву ідентичність. Не в тому значенні, що підліток починає в їй сумніватися, а в тому, що ускладнюються критерії «маскулинності» і «феминності», в яких найбільшої ролі набувають власні сексуальні моменти (поява повторних статевих ознак, сексуальних інтересів і т. д.).

Статеві стереотипи розповсюджуються не тільки на зовнішність, але і на поведінку і риси. Особливо складно йде справа з «маскулинністю». Чоловіча роль і маскулинні якості традиційно цінується вище.

Студент коледжу ще зберігає підліткову вузькість і стереотипність ролевих розпоряджень, прагнучи довести собі і іншим, що він «відповідає» цим вимогам. В той же час він вже відчуває, що його індивідуальність не вписується в жорсткі рамки цієї соціальної структури, що чоловічі і жіночі якості не обов'язково альтернативні і що поєднання їх може бути різним.

4) Темперамент найбільше проявляється в провідній діяльності – особистісно-інтимному спілкуванні, у всі підлітків з’являється яскравий холеризм і меланхолійність.