Сангвінік - емоційний, вирізняється високою працездатністю, проте спонукання його нестійкі, увага нестабільна. Він легко збуджуються і легко гальмує свої бажання. Діяльність продуктивна, коли йому цікаво. Якщо стає нецікаво, починає нудьгувати, розпочату справу не доводить до кінця.

Сангвінік легко адаптується до нових умов життя, комунікабельний, товариський. За спрямованістю - екстраверт. Настрій переважно оптимістичний, порівняно легко переживає невдачі, уникає труднощів. Він багато обіцяє, але не завжди дотримує своїх обіцянок, поспішає з прийняттям рішень. Напружена розмова і фізична праця його швидко стомлює.

Риси сангвінічного темпераменту по-різному проявляються залежно від спрямованості діяльності людини: за відсутності серйозних інтересів у житті сангвініки бувають легковажними та поверховими.

Холерик характеризується швидкістю дій та рішень, швидкою зміною настрою, емоційною запальністю, підвищеною дратівливістю. Він може цілком віддаватися справі, переборюючи труднощі на шляху до досягнення, і раптом все полишити, що зумовлено неврівноваженістю вищої нервової діяльності. Якщо йому цікаво, він здатний до високої концентрації ваги, проте виявляє недостатню здатність до переключення уваги. У взаєминах нерідко занадто різкий, прямолінійний в оцінках, не вміє себе стримувати. Але проявляє ініціативу, мас вплив на оточуючих. За спрямованістю екстраверт, полюбляє бути в центрі уваги. Холеричний тип, який характеризується підвищеною збудливістю та нестриманістю, виявляється в житті в різних варіантах. Люди з серйозними інтересами проявляють себе в ініціативних, енергійних та принципових справах. Якщо ж таких інтересів немає, холерик виявляється в афективних переживаннях, роздратованості та нестриманості.

Флегматик спокійний навіть у дуже складних ситуаціях, холоднокровний, характеризується слабкою експресивністю, стійкий у прагненнях і настроях. Дотримується виробленого розпорядку, прагне до системи, розважливий, ґрунтовний. Він працює зосереджено, наполегливо, вирізняється посидючістю, стійкістю уваги. За спрямованістю флегматик інтроверт, тому важко сходиться з людьми, не потребує нових знайомств, разом з тим йому властиві товариськість, рівне ставлення до інших людей, він рідко "виходить з себе", не схильний до афектів.

Меланхолік - це чутлива натура зі слабкою експресивністю, вразлива, схильна до астенічних емоцій. Він успішно працює і справляється з будь-якими завданнями за умови спокійного, звичного оточення, характерна уповільнена реакція. Швидко стомлюється, не впевнений у собі, тривожний, обережний, обачний. За спрямованістю меланхолік інтроверт, тому важко переживає зміну життєвого оточення, характеризується, як правило, замкнутістю, нетовариськістю. Схильний до сильних переживань з незначних приводів, сором'язливий. Така людина живе складним внутрішнім життя, має раниму душу.

Встановлено, що з готовими характерами люди не народжуються. При народженні у них є лише певні передумови для розвитку характеру: особливості в будові тіла, у функціях її органів, у будові і функціях нервової системи, органів чуття тощо. Відмінності у цих передумовах, які спостерігаються у людей уже при народженні, певним чином позначаються на формуванні всього їх психічного життя, у тому числі і на формуванні характеру.

За І.П.Павловим, природною основою для розвитку характеру є відмінності у типах нервової системи людини, тобто темперамент. Але самі по собі ці відмінності характерів людей не визначають. Характер формується у процесі розвитку людини, її взаємин з навколишнім світом. Характер людини, на думку І.П.Павлова, завжди становить собою сплав природженого типу нервової системи (генотип) і тих нових нервових зв'язків, умовних рефлексів, які виробляються в процесі життя (фенотип). Побутові умови життя в сім'ї, праця навчання, виховання, самовиховання - все це школа людських характерів.

Таким чином, характер тісно пов'язаний з темпераментом. Темперамент впливає на прояв характеру. Але впливаючи на характер людини, темперамент сам змінюється під впливом тих чи інших рис характеру. Так, дисциплінованість зменшує неврівноваженість, нестриманість холерика, а систематичні фізкультурні вправи сприяють збільшенню рухливості флегматика.

Отже, виробляючи у себе позитивний характер, людина має можливість керувати своїм темпераментом, стримувати його прояв.

Динамічні риси виступають не тільки в зовнішній манері поводження, не тільки в рухах - вони даються взнаки й у розумовій сфері, у сфері спонукання, у загальній працездатності. Природно, особливості темпераменту позначаються в навчальних заняттях і в праці.

Головне, потрібно мати на увазі, що розходження по темпераментах – це розходження не за рівнем можливостей психіки, а по своєрідності її проявів. Кожний темперамент має й позитивну, і негативну сторони. Конкретне подання про це дають результати вивчення значення для діяльності окремих властивостей типу нервової системи н відповідних їм чорти темпераменту. Дуже показово, що слабкість типу, виражає не тільки недолік сили збуджувального й гальмового процесів, але й пов'язану із цим високу чутливість, реактивність. Це означає, що слабкий тип нервової системи має свої особливі достоїнства

Установлено, що в деяких видах монотонної роботи особи з відносною слабістю нервової системи мають певні переваги: їхня підвищена чутливість охороняє від зниження сприйнятливості, від розвитку сонливості, що легко може виникати в таких умовах. Але в тих видах праці, де доводиться мати справа з особливо сильними, несподіваними або застрашливими подразниками, особи слабкого типу, саме через свої фізіологічні особливості, можуть виявитися не в змозі справлятися з діяльністю.

Особливості темперамент позначаються й у властиво розумовій праці: у таких характеристиках, як швидкість, швидкість розумових операцій, стійкість і переключаємість уваги, динаміка «втягування» у роботу, емоційна саморегуляція по ходу роботи, той або інший ступінь нервової напруги й стомлюваності. Однак властивості темпераменту, надаючи своєрідність манері, стилю діяльності, не визначають самих розумових можливостей людини. Особливості темпераменту обумовлюють шляхи й способи роботи, але не рівень досягнень. У свою чергу, розумові можливості людини створюють умови для компенсації недоліків темпераменту. Як ілюстрація приведемо порівняльну характеристику старшокласників, що закінчили школу з медаллю Такі властивості темпераменту,  як рівень активності й рівень рухливості, можуть робити досить суперечливий вплив на успішність навчання. Все залежить від того, як використаються ті або інші динамічні риси. Так, мала психічна активність нерідко компенсується підвищеною старанністю роботи. Звичайно залежно від особливостей темпераменту змінюється самий спосіб навчальних занятті, їхній режим. Безсумнівно, що при будь-якому типі темпераменту можливий свій шлях досягнення високих навчальних успіхів Щоб здійснювати індивідуальний, педагогічно обґрунтований підхід до дітей, необхідно правильно уявляти собі властивості їхнього темпераменту. При короткочасному знайомстві з дитиною можна одержати лише окремі, більш-менш яскраві враження про динамічну сторону психіки, які недостатні, однак, для достовірного судження про властивості темпераменту. Лише знаючи умови розвитку учня, зіставляючи дані про його поводження й діяльність у різних обставинах, можна відрізнити випадкові манери, звички від більше корінних рис темпераменту.

Для віднесення учня до певного типу темпераменту варто переконатися в тій або іншій виразності в нього, насамперед, таких рис:

Активність. Про неї судять по тому, з якої сходинки наполегливості (енергійності) дитина тягнеться до нового, прагне впливати на навколишнє й змінити його, переборювати перешкоди.

Емоційність. Про неї судять по чуйності до емоціогенних впливів, по гналаштуванню знаходити приводи для емоційної реакції. Показова легкість, з який емоція стає спонукальною силою вчинків, а також швидкість, з якої відбувається зміна одного емоційного стану іншим.

Особливості моторики. Вони виступають у швидкості, різкості, ритмі, амплітуді й ряді інших ознак м'язового руху. Ця сторона проявів темпераменту легше інших піддається спостереженню й оцінці.

Потрібно враховувати, що існують вікові особливості темпераменту: у кожному дитячому віці - своя специфіка активності, емоційності й моторики. Так, у молодшому шкільному віці характерні риси активності - легкість пробудження інтересу, готовність звернути увагу на будь-які зовнішні подразники й недостатню тривалість стану зосередженості - пов'язані з відносною слабістю, чутливістю нервової системи дітей. І емоційність у цю пору життя, і моторика, звичайно ж сильні, чим, скажемо, у підлітковому, а тим більше в юнацькому віці. Ознаки того або іншого типу темпераменту в дитини не можуть розглядатися у відриві від його віку, і завжди виступають на відповідному «віковому тлі».

Темперамент кожної людини формується в процесі її індивідуального розвитку. Формування його перебуває під постійним впливом зовнішніз умов її життя і виховання. Залежно від характеру зовнішніх впливів тимчасові нервові зв’язки , що утворюються при цьому, в одних випадках можуть маскувати природні риси типу, в інших – змінювати їх або закріплювати.

Темперамент у студентів коледжу є характеристикою тільки динаміки їх психічної діяльності, їх поведінки, а не її змісту, ступеня її розвитку. Студенти, що однаково успішно навчаються, можуть бути неоднаковими за своїм темпераментом.

Це говорить про те, що при кожному типі темпераменту можна розвинути, сформувати суспільно корисні властивості особистості (Теплов). Але конкретні способи їх формування істотно залежать від основних рис типу їх темпераменту. Тому на них треба зважати в індивідуальному підході до студентів в процесі їх навчання та виховання, у керівництві формуванням їх характеру [Костюк, с. 538 - 546].