Підлітковий період розвитку - це роки піднесення активності молодих людей, їх допитливості, потягу до невідомого, самостійності. Вони не задовольняються шкільними знаннями, а прагнуть набувати їх і в позашкільний час. Свій віль­ний час і енергію підлітки використовують для майстрування, конструювання, малювання. Вони охоче працюють у гуртках, на шкільних ділянках, технічних станціях. Спостереження за діяль­ністю підлітків показують, що вони особливо захоплюються техні­кою та агрономією, садівництвом. Все це розширює наявні в них інтереси і збуджує нові. Інтереси — є одним з важливих факторів розвитку здібностей. Широке коло пізнавальних інтересів постійно активізує мислительну діяльність (А. В. Петровський).

У підлітковому віці мислительна активність підноситься на вищий рівень. Підлітки стають здатними мислити абстрактно, вони оволодівають узагальненими розумовими операціями. Інтенсивно розвиваються в них перцептивні, мнемічні, мовні, імажинативні та інші дії, формуються вміння користуватися ними в різних ви­дах діяльності, зокрема схоплювати загальне в поодинокому, опе­рувати узагальненнями, їх конкретизувати, доводити істинність своїх суджень і умовиводів, висувати гіпотези і шукати їх під­твердження (П. П. Блонський, В. А. Крутецький та ін.).

Особливо розвиваються загальні здібності, що виявляються в успішному засвоєнні ними різних дисциплін. Їх розвиток може стати запорукою творчої активності й однією з умов формування здібностей дорослої особистості (Н. С. Лейтес). Водночас відбу­вається й розвиток спеціальних здібностей студентів. Він виявляється в підвищеному інтересі до окремих навчальних предметів. В умовах вмілого навчання математикою захоплюються 60—70% студентів. Вони високо цінують її за те, що вона змушує і вчить їх думати, розвиває логічне мислення. Учні часто мотивують свій інтерес до математики її практичним значенням, зв'язком з професією, яку збираються обрати. Сказане стосується й фізики.

Літературу студенти також ставлять на одне з перших місць серед інших предметів, відзначаючи її велике значення для пізнання справжнього життя, для загального культурного розвитку. Історія захоплює підлітків тим, що з неї, як вони самі вислов­люються, «можна довідатися про життя людей, починаючи з пер­вісної епохи і до наших часів», вона «знайомить з історичними подіями, змінами суспільного ладу», «боротьбою людей за краще майбутнє». Не менший інтерес проявляють студенти (більше хлопчики ніж дівчатка) до географії. Вони пояснюють його тим, що геогра­фія задовольняє їх прагнення до пізнання світу, різних країн, народів земної кулі. В інтересі до географії виявляється також романтика студентів підліткового віку (М. Д. Левітов). У підлітковому віці виникає підвищений інтерес студентів до пев­них професій і спеціальностей, що також буває характерним для вияву їх здібностей. Бувають випадки прояву на цьому етапі жит­тя творчих здібностей до математики, техніки, музики, малюван­ня, літературних здібностей. Вони відомі і з біографій видатних людей минулого. Глибока обізнаність підлітків з тими галузями науки, техніки чи мистецтва, які їм до вподоби, активна участь у факультативних заняттях, у студіях при клубах, дитячих технічних станціях — ефективний шлях реалі­зації потенцій підлітків, виявлення й розвитку їх талантів.

У ранні юнацькі роки продовжується становлення здібностей, в яких виявляються вікові й індивідуальні особливості психічного розвитку юнаків і дівчат. Це стосується як загальних розумових здібностей інтелекту, так і спеціальних здібностей до тих чи інших видів діяльності.

Основою їх розвитку є новий зміст і характер діяльності (передусім навчальної) студентів, психічних процесів, які вона включає, вибірковість їх розумової активності, вищий рівень саморегуляції. Важливу роль у розвитку загальних здібностей студентів відіграє оволодіння формами й операціями теоретичного мислення, формування таких його якостей, як самостійність, продуктивність, гнучкість, критичність та ін.

У юнацькому віці значно зростає роль саморегуляції, якісно змінюються способи її здійснення. Для юнаків характерною є схильність до свідомої регуляції активності, пов'язаної з вищим рівнем їх самосвідомості. Вони починають глибше задумуватись над своїм майбутнім, сенсом свого життя, самокритично зіставляти себе з іншими, наполегливіше здійснювати свої прагнення до самовиховання, самоудосконалення і повніше використовувати свої можливості.

Саме цим зумовлюються особливі зрушення в розвитку інтелекту і спеціальних здібностей, які спостерігаються в ранній юності зокрема в тих студентів, які до цього часу ними не відзначалися. В психологічній літературі (Н. С. Лейтес та ін.) є багато даних про осіб, у яких тільки в ранні юнацькі роки виявилися їх здібності.

Вивчення індивідуальних варіантів психічного розвитку дає підстави для узагальненого висновку про необхідну і важливу роль керованої педагогами активності й саморегуляції студентів у розвитку їх загальних і спеціальних здібностей. Водночас воно свідчить, що у внутрішніх передумовах їх розвитку істотне значення мають індивідуально-типологічні властивості нервової системи. За даними досліджень, проведених під керівництвом Б. М. Теплова І В. Д. Небиліця, ці властивості входять до складу природних основ розвитку здібностей. Вони не визначають їх змісту й характеру, але виявляються в легкості розумової активності, напруженості, витривалості дій тощо.

Властивості типу нервової діяльності зумовлюють і особливості саморегуляції   мислительних процесів         (К. М. Гуревич, Є. А. Климов, В. С. Мерлін, М. Ю. Малков, О. Т. Губко та ін.). Властивості типу нервової системи, які виявляються у темпераменті, насамперед позначаються на динамічній характеристиці виявлення здібностей. До внутрішніх факторів, які зумовлюють індивідуальні відмінності в загальних розумових здібностях, належать також усталені особливості співвідношення двох сигнальних систем. Дослідники відмічають, що у студентському віці вже чітко виявляються відмінності між «мислительним» і «художнім» типами. Ці «спеціально людські» типи зумовлюють певну спрямованість розумової активності й досить помітно позначаються на специфіці її саморегуляції (О. Т. Губко, Н. С. Лейтес).

У ранньому юнацькому віці звертає на себе увагу схильність деяких юнаків і дівчат до теоретизування, філософствування. Їх допитливість потребує узагальнених висновків. Вони оперують абстрактними поняттями, не спираючись на безпосередні враження. Наочний матеріал хоч і потрібний їм, але не самоціль. Все це є ознаками мислительного типу.

Разом з тим у студентів спостерігається підвищена емоційна чутливість. Вони виявляють особливий інтерес до художньої літератури, до музики, співів тощо. Вік ранньої юності значно більшою мірою, ніж інші вікові періоди, є віком перших натхнень (В. П. Ягункова).

Схильність до художньої творчості виявляється в ці роки в різних напрямах. У багатьох навчальних закладах видаються рукописні журнали, де вміщуються студентські вірші, оповідання, п'єси, рецензії, кіносценарії та ілюстрації до них. Студенти складають програми шкільних радіопередач, у яких виступають і авторами, і виконавцями.

Аналіз творчої діяльності студентів показує, що в ній виявляється, з одного боку, активність аналітичної думки, здатність до міркувань і узагальнень, і з другого — емоційна вразливість, естетичні переживання. Це дає підставу для висновку про те, що в ранньому юнацькому віці гармонійно співіснують риси «мислительного» і «художнього» типів, що це своєрідна вікова риса формування їх загальних здібностей, яка є основою їх всебічного розвитку в майбутньому.

Високий рівень загальних здібностей — передумова успішного розвитку спеціальних здібностей. Саме в юнацькому віці створюються найсприятливіші умови для їх розвитку в процесі оволодіння основами наук, їх розширення і поглиблення.

Розвиток спеціальних здібностей студентів тісно пов'язаний з формуванням інших якостей їх особистості, від яких залежить результативність діяльності, в ході якої він відбувається. До них належать такі якості, як інтерес до певної галузі знань, самостійність в оволодінні ними, зацікавленість певною діяльністю, любов до неї, витримка, звичка до розумової праці, організованість, наполегливість у роботі, відповідальність та ін. Як відзначається в багатьох працях (Б. Г. Ананьєв, В. М. Мясищев, О. Г. Ковальов, А. В. Ярмоленко, К. К. Платонов, Л. І. Уманський та ін.), у процесі діяльності формуються здібності і характер. Саме тісний їх зв'язок приводить до таких психологічних утворень, які називаються «талантом» і «покликанням».

Спеціальні здібності, їх формування в ранньому юнацькому віці досліджувались рядом психологів. У дослідженнях здібностей до засвоєння математики (В. А. Крутенький, С. І. Шапіро) визначені основні їх структурні компоненти, специфічні особливості їх прояву у старшому шкільному віці, зокрема ступені розвитку такого важливого компоненту цих здібностей, як узагальнене математичне мислення. На першому ступені учні узагальнюють умови і розв'язання задач тільки за спеціальними вказівками, на другому — вони здатні до самостійного узагальнення, необхідного для розв'язання задачі, на третьому — учні вдаються до узагальнень навіть тоді, коли вони не потрібні для її розв'язання. Показано динаміку розвитку в старших школярів та інших структурних компонентів математичпих здібностей (згорненість математичного мислення, ефективність формування системи оборотних і багатосторонніх зв'язків, взаємодію словеспо-логічних і наочно-образних елементів математичного мислення, математичну пам'ять).

У дослідженнях літературних здібностей (В. П. Ягункова та ін.) виділені такі їх основні компоненти: поетичне сприймання дійсності, емоційна вразливість, художня спостережливість, добро розвинена образна й емоційна пам'ять, образне мислення і творча уява, багатство мислення, яке забезпечує відносну легкість оформлення образів. Не всі з цих компонентів однаково розвинені у студентів, які виявляють нахил до літературної творчості. Студенти, які займаються поетичною творчістю, вже здатні до поетичних узагальнень, добре володіють мовними засобами поетичної виразності. «Прозаїки» відносно вільно володіють побудовою сюжетів оповідань, використовують пейзаж, мовні характеристики персонажів. Молоді властива більш-менш актуальна потреба в літературній творчості.

У ранньому юнацькому віці виділяються студенти з організаторськими здібностями. У спільній громадській роботі вони відзначаються такими якостями, як емоційно-вольовий вплив на інших (вимогливість), стійкий інтерес до організаторської діяльності, потреба в ній і готовність до неї, практичний склад розуму, психологічна винахідливість і такт у спілкуванні (Л. І. Уманський) .

Самовизначення молодої людини, прагнення до максимального використання й удосконалення своїх можливостей в обраній галузі суспільної діяльності стимулюють розвиток і виявлення її спеціальних здібностей. Водночас воно вносить певний вклад і в розвиток загальних здібностей.