Особливості та новоутворення пам'яті у студентів коледжу у зв’язку з професійним навчанням - Психологія у вищій школі - Психологія - Каталог статей - Наша освіта
Головна » Статті » Психологія » Психологія у вищій школі

Особливості та новоутворення пам'яті у студентів коледжу у зв’язку з професійним навчанням

Під впливом навчання зазнають прогресив­них змін усі процеси пам'яті підлітків, всі її сторони, а саме, за­пам'ятовування, заучування, відтворення, пригадування і впізна­вання, їх розвиток відбувається нерівномірно.

Розвиток пам'яті, як і сприймання, у підлітковому віці відбувається в тісному взаємозв'язку з розвитком мовлення й мислення. Провідною в перебігу процесів запам'ятовування і від­творення стає розумова діяльність, здійснювана мовними засобами, її роль виявляється в розвитку свідомої цілеспрямованості запа­м'ятовування, у зростанні його продуктивності стосовно абстракт­них знань, суджень і понять, виражених у словесній формі. У підлітків зростає здатність краще запам'ятовувати саме словесний матеріал, ніж наочний.

Далі більше місце займають у запам'ятовуванні умовно-симво­лічні позначення (формули, схеми, графіки тощо). Результати запам'ятовування виражаються у взаємопов'язаних уявленнях про запам'ятовані об'єкти. У підлітковому віці істотно посилюється вико­ристання різного роду «опор», які відіграють опосередковуючу роль у запам'ятовуванні та відтворенні.

Виникає потреба користуватися такими прийомами заучування навчального матеріалу, як поділ тексту на частини, по­вторення, записування, що теж є своєрідними «опорами». Саме в підлітковому віці вони   стають   продуктивними, вперше   свідомо регульованими прийомами пам'яті. Внутрішні прийоми дедалі виразніше виступають на перший план, що виявляється в намаганні спочатку зрозуміти, а потім заучувати матеріал. При­йоми розуміння перетворюються у підлітків у прийоми довільного запам'ятовування при умові, коли розумові дії вироблені й добре закріплені.

Залежно від характеру матеріалу, зокрема описового, ці два плани йдуть паралельно. Студенти коледжу вдаються до комбінованих при­йомів запам'ятовування, свідомо чергуючи процеси розуміння і запам'ятовування. Формуються вони в процесі їх застосування спо­чатку на простішому, а потім на складнішому матеріалі.

Складаючи план для розуміння тексту, підлітки вичленовують у матеріалі більші за розміром узагальнені смислові одиниці, які становлять його логічну структуру, і дають більш узагальнені на­зви цих одиниць; вони не просто вказують на їх зміст, а намага­ються відбити в назві основне, суттєве. Завдання ж запам'ятати матеріал підлітки реалізують, вичленовуючи дрібніші .частини ма­теріалу, який треба запам'ятати.

У розвитку пам'яті студентів коледжу характерною є така суперечність: з одного боку, вони свідоміше використовують досконаліші при­йоми запам'ятовування, а з другого — у них уповільнюється утво­рення нових зв'язків, їм доводиться при заучуванні матеріалу до­кладати більше зусиль. До того ж новоутворені зв'язки в них менш стійкі, ніж ті, що виробилися раніше і тому зникають швидше (В. Н. Осипова). Повільніше виробляються асоціації за суміжністю. У них знижується здатність меха­нічно запам'ятовувати й відтворювати матеріал.

Змінюється організація процесу заучування матеріалу. Під час першого чи­тання заучуваного матеріалу вони ознайомлюються з його змістом, щоб зрозуміти основні думки, викладені в матеріалі, і тільки по­тім починають його заучувати. Студенти коледжу ще дуже схильні просто повторювати читаний текст, вони мало користуються прийомом розбивки тексту на змістові групи з метою його запам'ятан­ня, надають перевагу багаторазовому повторенню тексту при його заучуванні, а не змістовому його аналізу (А. О. Смирнов).

Помітно зростає роль змістових зв'язків у запам'ятовуванні матеріалу. Механічне запам'ятовування, що грунтується на утво­ренні асоціацій за суміжністю в часі й просторі, зазнає певних змін, які виявляються, зокрема, в осмисленому виборі того, що треба запам'ятати. Але підліток не завжди може зробити такий вибір. Тоді процес його запам'ятовування стає механічним.

У цьому віці наступають зміни не лише в способах заучування, а й у способах пригадування. Одним з таких способів є складання плану (письмово або усно), який допомагає обдумувати відтворю­ване, аналізувати його, оживляти й систематизувати потрібні асо­ціації. Такий план особливо потрібний, коли доводиться пригаду­вати чималий за обсягом матеріал.

Підліткам нерідко бракує наполегливості в пригадуванні. Не­точність, поверховість у відтворенні зумовлюється в таких випад­ках не недосконалістю його способів, а небажанням докласти пев­них зусиль.

У підлітковому віці виявляються індивідуальні відмінності в типах пам'яті (зоровий, слуховий, руховий, мішаний). Вони прояв­ляються в процесах запам'ятовування і відтворення.

Змінюється у підлітків співвідношення між мимовільним і до­вільним запам'ятовуванням. Ріст довільності запам'ятовування, керованого метою запам'ятати, зберегти, щоб потім пригадати, від­творити, є характерним для розвитку пам'яті підлітка. Проте за­пам'ятовування навчального матеріалу часто має і мимовільний характер.

Мимовільно підліток запам'ятовує яскраве, барвисте, те, що пов'язане з його емоціями. Дослідження показали, що мимовільно запам'ятовується в першу чергу те, що пов'язане з конкретною діяльністю школяра (А. О. Смирнов,  П.   І.  Зінченко). Підліток у процесі діяльності запам'ятовує щось, хоч  не ставить перед собою такої мети. Пов­нішому використанню його можливостей сприяє реалізація підліт­ками в їх учбовій діяльності настанови «спочатку зрозуміти, потім заучувати». Вона створює оптимальне співвідношення мимо­вільного й довільного запам'ятовування в набуванні учнями знань, умінь і навичок. Чим глибше розуміють підлітки те, що слід за­своїти, тим вища ефективність їх мимовільної пам'яті.

У підлітків певною мірою виробляються вміння чергувати за­учування й відтворення, використовуючи відтворення як засіб кон­тролю і підвищення ефективності запам'ятовування. Однак далеко не всі підлітки можуть організувати таке продуктивне їх чергу­вання. Досконалішим воно стає тоді, коли підліток починає аналі­зувати, що із заучуваного ним матеріалу, наприклад вірша, запам'яталось, а що — ні, повертається до місць чи розділів, які не за­пам'ятав, а потім до тексту в цілому, поєднуючи цілісне і часткове його заучування.

Оволодіння підлітком прийомами запам'ятовування вносить якісні зміни і в процес відтворення. Вони полягають у тому, що підліток починає свідоміше керувати цим процесом—вносити біль­шу плановість, послідовність у відтворення, думати, міркувати в процесі пригадування.

Розвиток пам'яті в підлітковому віці виявляється також у зміні співвідношення її основних видів, а саме: рухової, образної, емоційної й словесно-логічної. Особливо зростає значення словесно-монологічної пам'яті. В цьому співвідношенні виявляються й інди­відуальні особливості пам'яті підлітків, пов'язані з їх нахилами, здібностями й іншими особистими якостями.

Важливе значення для розвитку пам’яті студентів коледжу має:

1.виховання позитивних мотивів навчання, інтересу до знань, майбутньої трудової діяльності, інших обов’язків, наполегливості й старанності їх виконання.

2. формування вмінь запам’ятовувати та відтворювати. Важливо вчити студентів прийомів логічного запам’ятовування, виховувати у них звичку користуватися цими прийомами.

3. слід вчити студентів правильно застосовувати прийоми розуміння та запам’ятовування матеріалу. Для цього слід привчати до певної системи роботи над засвоєнням навчального матеріалу [Костюк, с. 220].

 

Основна тенденція в розвитку пам'яті юнаків та дівчат характеризується подальшим зростанням і зміцненням її довільності. Довільне запам'ятовування стає в цей період набагато ефективнішим від мимовільного. Відбуваються істотні зміни і в перебігу процесів логічного запам'ятовування. Помітно зростає продуктивність пам'яті на думки,  на. абстрактний  матеріал. Нерідко основою запам'ятовування конкретного матеріалу слугують виявлювані в ньому логічні зв'язки. Намічається спеціалізація пам'яті, пов'язана з провідними інтересами юнаків та дівчат та їх намірами щодо вибору майбутньої професії. Удосконалюються способи заучування за допомогою свідомого застосування раціональних його прийомів, уникнення суто механічних способів запам'ятовування матеріалу.

Логічне запам'ятовування успішно формується в учнів у процесі навчання, якщо в ньому присутнє: вибіркове пояснення матеріалу (виділення головного  і суттєвого); усвідомлення мети запам'ятовування, тобто того, що має бути його результатом; розкриття логічного сенсу і значення даного матеріалу; критичний підхід до змісту, який потрібно запам'ятати; встановлення зв'язку цього змісту з іншими знаннями; поділ матеріалу на змістові частини і відшукування в кожній з них основних положень (змістових опорних пунктів); упорядкування заучуваного у вигляді певних пунктів (змістове групування) (А. О. Смирнов).

 Специфічного характеру набуває в юнацькому віці мимовільна пам'ять. Продуктивність її також залежить від організації розумової роботи учнів з навчальним матеріалом. Матеріал запам'ятовується краще, якщо він входить у мету розумової діяльності і коли ця діяльність має активний характер (П. І. Зінченко). Краще запам'ятовують студенти мимовільно те, що виступає як перешкода, утруднення в їх діяльності. Мимовільно запам'ятовується і те, що пов'язано з наявними у юнаків та дівчат потребами, запитами та інтересами, планами на майбутнє, що викликає в них сильний емоційний відгук. Отже, роль мимовільного запам'ятовування в діяльності юнаків та дівчат не зменшується, виникають специфічні умови, за яких вона успішно реалізується.

На власному досвіді студенти переконуються, що запам’ятовування не зводиться до розуміння, що потрібні спеціальні прийоми запам'ятовування й відтворення, збереження свідомо засвоюваної інформації. У ранньому юнацькому віці виникає прагнення оволодівати своєю пам'яттю, керувати нею, підносити її продуктивність.

Ця ж ефективність істотним чином залежить від установок. Можуть бути установки на запам'ятовування взагалі і установки на тривале або короткочасне збереження в пам'яті, на точне відтворення або відтворення своїми словами і т.д. Роль викладача полягає в тому, щоб створювати у студентів відповідну установку, указуючи на те, що потрібно запам'ятати на якийсь час, що — назавжди, а що і зовсім не слід запам'ятовувати, достатньо просто зрозуміти; що запам'ятати дослівно, а що. — для передачі змісту своїми словами.

Велике значення має заучування як спеціально організована діяльність по запам'ятовуванню з застосуванням спеціальних засобів і прийомів (смислове групування матеріалу, встановлення смислових опорних пунктів, складання плану, раціональне повторення, чергування з відтворенням і т. д.). Досліди А. А. Смірнова показують, наприклад, що заучування, яке спирається на складений план тексту виявилося удвічі ефективніше за заучування без опори на план (як відносно швидкості запам'ятовування, так і відносно міцності збереження). В процесі заучування рекомендується чергувати повторення із спробами активно відтворювати матеріал. В умовах рівного часу цей спосіб виявився на 30—40 відсотків ефективнішим за заучування, засноване тільки на повторенні (В. З. Іванова).

Студенти виразно розуміють, в яких окремих випадках воно необхідне (заучування деяких строгих визначень, формулювань, законів). Юнаки та дівчата ширше, ніж підлітки, користуються прийомами запам'ятовування — складанням планів і схем тексту, конспектів, виділенням і підкресленням основних думок, порівнянням, співвідношенням з вже відомим. Разом з цим юнаки та дівчата іноді зневажливо ставляться до тих прийомів смислового заучування, які, на їх думку, властиві «маленьким», наприклад повторенню, що чергується з відтворенням окремих фрагментів учбового тексту. У юнацькому віці, як правило, створюється диференційована установка на запам'ятовування (вони відзначають, що потрібно запам'ятати дослівно, що необхідно передати своїми словами, а що достатньо тільки зрозуміти, а запам'ятовувати не вимагається). Юнаки та дівчата самі високо оцінюють таке засвоєння матеріалу, в якому виявляється розуміння питань, оригінальна інтерпретація чи формулювання того, що викладено в підручнику, самостійність у міркуваннях, висновках і т. п. Вони вміло урізноманітнюють повторення матеріалу, який треба запам'ятати, користуються самоперевіркою, диференціацією загального завдання на запам'ятовування, виділяють часткові завдання, зіставляючи їх із загальною метою запам'ятовування. Важливу роль у процесах запам'ятовування відіграє установка на засвоєння матеріалу, яка водночас включає в себе і установку на його усвідомлення.

Категорія: Психологія у вищій школі | Додав: damar (09.08.2008) | Автор: Мареев Дмитрий Анатолиевич E W
Переглядів: 1882 | Рейтинг: 3.5/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]