Оволодіння складнішим навчальним матеріалом вимагає від студентів досконалішої репродуктивної уяви і тим самим сприяє її розвитку. Водночас у них розвивається і творча уява, що виявляється в різноманітних видах творчої діяльності (наукової, художньої, технічної тощо). Студенти охоче випробовують свої сили в дослідній роботі, в літературній, мистецькій творчості, в технічному конструюванні.

Значне місце в психічному житті молоді посідають мрії, які набувають в цей період особливо конкретного і дійового характеру. Немає студента, який би не мріяв про своє майбутнє. Вони мріють про свою майбутню активну участь у суспільному житті, у створенні матеріальних і духовних цінностей, про майбутнє родинне життя, про свої трудові успіхи, подвиги, славу, мандрівки тощо. Зміст їх мрій зумовлюється обставинами їх життя й діяльності, інтересами й домаганнями, які склалися в них. Але так чи інакше вони являють собою складові моменти «життєвих планів» на майбутнє, які створюються студентами, і чинять значний вплив на їх навчальну діяльність, на дальше формування їх інтересів, ідеалів і професійної спрямованості. Наявність таких уявлюваних життєвих перспектив є ознакою духовного зростання особистості. Яскравий образ того, ким хоче стати в майбутньому юнак чи дівчина, чого мріє досягти, впливав на їх реальну діяльність, якоюсь мірою спонукає їх до роботи над собою, стає фактором саморегуляції особистістю свого власного психічного розвитку.

Порівняно з підлітковим віком, у студентів спостерігається більш критичне ставлення до витворів своєї уяви, посилюється самоконтроль за її роботою, вони краще співвідносять образи уяви, особливо своїх мрій, з реальною дійсністю, зі своїми можливостями.

Ускладнення й збагачення цілей навчальної трудової діяльності студента закономірно веде до прогресивних змін його уяви, яка потрібна для їх досягнення. Вона бере участь в утворенні образів безпосередньо не сприйманих об'єктів, у процесах розуміння ними змісту художніх творів, технічних малюнків, описів історичних подій, у переходах думки від конкретного до абстрактного, в різних видах творчої діяльності студентів і завдяки цьому сама розвивається. Збагачення життєвого досвіду, розширення знань з основ наук приводять до зміни не тільки змісту образів уяви, а й способів їх утворення. Провідним засобом стає мовлення, зокрема внутрішнє. Процеси уявлювання набувають довільного характеру. Вони стають особливими діями, спрямованими на побудову образів різних не бачених суб'єктом предметів, ситуацій, конструкцій і т. п. Ці дії і є характерними для розвитку як репродуктивної, так і творчої уяви.

У студентів зростає вимогливість до витворів своєї уяви, критична їх оцінка. Розвиваються можливості втілювати їх у малюнках, моделях, конструкціях і літературних творах, частіше спиратися при цьому на спеціальні знання, вміння і навички, набуті ними в процесі навчальної діяльності.

Важливу роль у розвитку творчої уяви відіграє співробітництво з дорослими (наприклад, викладачами, художниками, конструкторами) і вміле їх керівництво творчою діяльністю студентів.

Образи уяви студента ґрунтуються на реальності. Далекі від неї, фантастичні уявлення виникають у нього лише при спеціально поставленій меті створити щось незвичайне. Складові компоненти уявного образу в студента динамічні, реальне і вигадане в окремих видах його творчої уяви нерідко переплітаються або існують поряд. Студенти вимогливіші до побудови образів, у них зростає тривалість обдумування та підготовчої роботи. Деякі мають спеціальні зошити, в яких вони записують свої спостереження, враження й окремі цікаві моменти, роблять зарисовки для того, щоб при потребі їх використати. Втілення образів своєю змістовністю і яскравістю й динамічністю значно поступається перед задуманим.

У розвитку уяви студентів спостерігаються значні індивідуальні особливості. Сильні їх сторони виявляються у здібностях до продуктивної, творчої діяльності, а слабкі — у невибагливості до продуктів своєї уяви, у змішуванні реального і вигаданого, послабленні самоконтролю за функціонуванням уяви.