Головна » Статті » Психологія » Психологія у вищій школі

Особливості та новоутворення мовлення у студентів коледжу у зв’язку з професійним навчанням

Психічний розвиток у цьому віці нерозривно пов'язаний в дальшим розвитком процесу мовлення, що відбувається завдяки оволодінню ним багатствами рідної мови, її лексичними, граматичними і фонетичними засобами. Воно розвивається як засіб спілкування підлітка з іншими, як засіб набування знань і як предмет вивчення, як знаряддя утворення і як засіб вираження емоційних станів та вольової регуляції поведінки.

Основним у мовному розвитку хлопців та дівчат є вдосконалення вміння користуватись мовленням як засобом спілкування. Залежно від змісту й форм такого спілкування змінюються і форми мовлення, які використовує підліток. В здатності користуватися словом, зовнішнім мовленням студенти коледжу вбачають свою інтелектуальну силу, навіть ознаку свого авторитету в колективі (саме в цьому віці окремі підлітки гостро переживають недоліки у процесі мовлення) . У зв'язку з цим у них посилюється інтерес до оволодіння засобами виразності мови, до алегорій, крилатих слів і метафор. Підлітки розуміють гумор і мовні засоби його вираження. Користуючись внутрішнім мовленням, вони активно шукають найбільш адекватні способи передачі своїх думок.

Підлітки дедалі більше усвідомлюють красу слів, що узагальнюють дійсність, вони пізнають емоційні відтінки слів, вкладають у них образи, які залишилися в їх пам'яті, стають чутливішими до краси художнього словесного опису, вираження духовного життя людини. Переживаючи естетичну насолоду від красивого вірша чи прозового твору, вони намагаються нерідко і самі їх складати. У цьому віці вперше виникає потяг до писання віршів, які відбивають переживання людини. Людина відчуває потребу поділитися своїми переживаннями й думками, висловити свої догляди на ті чи інші явища Дійсності. Підліток прагне точно висловлювати думку, правильно вживати синтаксичні й граматичні конструкції, засоби виразності мови. У мові підлітка зменшується кількість зайвих вставок типу «ну», «от», «значить» та ін.

Мовні акти у підлітків стають більш контрольованими. Виконуючи регулятивну функцію в їх житті, вони вдосконалюються структурно і функціонально, стають формою існування самосвідомості особистості підлітка. Удосконалення процесу мовлення підлітків виявляється у кількісному збагаченні їх словника, нагромадженні досвіду активно користуватися мовними категоріями, у піднесенні виразності й зв'язності мовлення, складності його синтаксичної структури.

Для підлітків характерним є оволодіння складними конструкціями супідрядних і підрядних речень з уживанням різних сполучників (що, тому що, якщо, проте; зате тощо), дієприкметникових і прикметникових зворотів. Підліток вільно, як і дорослий, володіє флексіями. Він усвідомлює, що вираження відношень між словами здійснюється за допомогою системи звукових змін слова, тобто підліток уже звертає увагу на відображення відношень, основного змісту мислення.

У студентів відбувається перехід від уживання простих розповідних речень до складнопідрядних і складносурядних. У підлітків помітно ускладнюється архітектоніка мовлення. Все частіше і правильніше вони передають часові і причинові залежності адекватними мовними засобами, такими як сполучники коли, де, через те що, чому, тому та ін. Вживання їх відбувається не тільки як наслідування мови дорослих. Підліток уже здатний пояснити вибір мовної форми. Зникає поступово невідповідність між зовнішньою і внутрішньою, смисловою стороною мовлення.

У процесі вивчення систематичного курсу мови, читання літератури (художньої, технічної, науково-популярної) кількісно зростає активний словник підлітків, підвищується рівень оволодіння значеннями слів. Вони повніше охоплюють різноманітність значень багатьох слів, навчаються виділяти основні значення кожного слова, правильно вживати його в різних контекстах, розуміти пряме і переносне значення слів. Лексика підлітків збагачується науковими термінами, синонімами, неологізмами.

Студенти коледжу майже повністю оволодівають правильною вимовою слів, правильно роблять наголоси, чітко вимовляють складні словосполучення. Істотну роль в удосконаленні фонетичної сторони мовлення відіграють досконало сформовані навички читання і письма. Фонетична сторона мовлення підлітка відшліфовується під впливом вивчення споріднених мов — російської і української, а також іноземної.

Автоматизація процесу читання в підлітковому віці значно збільшує обсяг того, що учні можуть сприйняти і засвоїти. Дальше оволодіння читанням «про себе» веде до підвищення продуктивності розуміння прочитаного, сприяє розвитку внутрішнього мовлення підлітка. Водночас підлітки продовжують оволодівати умінням писемно викладати думки, виражати їх послідовніше, логічно добирати найбільш вдалі слова і вислови, дотримуватися правил граматики.

У підлітковому віці завершується засвоєння морфологічних і синтаксичних понять. Підлітки проходять значний шлях в оволодінні граматичними категоріями, і це вимагає розвитку вищого рівня мислительних операцій, зокрема абстрагування й узагальнення. У підлітків уміння викладати думки на письмі значно відстає від уміння викладати їх усно (І. О. Синиця). У ході навчання це відставання поступово зменшується. Оволодіння підлітками писемною мовою відіграє дуже важливу роль у розвитку їх усного мовлення, в усвідомленні правил фонетики і граматики, системи мовних явищ у рідній та іноземній мовах.

Мовлення підлітка стає контекстним, все менше пов'язаним з конкретною ситуацією. С. Л. Рубінштейн характеризує його як перехідний етап від ситуативного до контекстного мовлення. Проте елементи ситуативності в мовленні підлітка не зникають зовсім. Ситуативні і контекстні моменти у мовленні завжди перебувають у взаємозв'язку. У підлітків провідним є контекстний момент.

У зв'язку з підвищенням загального рівня розумового розвитку студентів коледжу писемне мовлення їх стає досконалішим, наближається до літературної мови, адекватно виражає абстрактні думки. Поряд з цим у мовленні підлітка яскравіше виступають емоційно-виразні ліричні й риторичні моменти. Зростає чутливість підлітка до форми, до літературного оформлення сказаного й написаного. Слова автора, чуже мовлення, які на початку підліткового віку передаються у прямій формі, тепер все частіше передаються у формі непрямого мовлення.

Старші підлітки все частіше вводять у свої роботи цитати, фразеологічні звороти, окремі вислови з художніх творів. Складається певний «стиль» писемного мовлення, який виявляється в його «квітчастості» чи «сухості», вживанні різних стилістичних прийомів, які підлітки свідомо добирають і використовують, щоб справити враження.

Підлітки більш адекватно використовують інтонаційні засоби виразності в усному мовленні. Вони здатні розуміти не лише буквальний виклад змісту, а й емоційний підтекст, властивий художній мові. Емоційна сторона мовлення, її насиченість також є показником вищого етапу його розвитку.

 

В єдності з розвитком абстрагуючого й узагальнюючого мислення у студентів коледжу відбувається перехід до вищих рівнів мовлення. Він зумовлюється змістом навчальної роботи студентів, розширенням їх читацької активності й мовного спілкування. Мовлення їх ускладнюється за змістом і структурою. Воно збагачується новими науковими і технічними термінами, які використовуються не тільки в пасивному, а й в активному словнику. Удосконалюються мовні засоби усного і писемного вислову думок, формуються уміння точно висловлювати думки абстрактного змісту, користуватися усним мовленням як засобом спілкування й обміну думками.

Здійснюється подальше оволодіння студентами формами, прийомами літературної мови, її лексичними, фразеологічними, стилістичними засобами. Під впливом зростаючих вимог шкільного навчання і складніших взаємовідносин з людьми у студентів коледжу виникає прагнення до самовдосконалення мовлення, намагання зробити його більш виразним, лаконічним, точним, краще висловлювати свої думки, своє ставлення до об'єктів думки, до співрозмовників.

Студенти оволодівають складними конструкціями мовлення. Наприклад, при передачі чужого висловлення вони частіше вживають непряме мовлення. Про вищий рівень оволодіння мовою свідчать набуті ними уміння висловлювати думки у формі, якої вимагають поставлені перед ними пізнавальні навчальні завдання (науковий або художній опис, літературний критичний розбір твору, статті, окремого образу, доведення положення, тези, реферату, доповіді тощо). Вони навчаються правильно використовувати цитати, частіше вживають метафори, образні вислови.

У цьому віці відбуваються певні зміни в динаміці та структурі внутрішнього мовлення, які зумовлюються потребами внутрішньої роботи думки. Адже самостійна пізнавальна діяльність, самостійне розв'язування завдань вимагає досконалого володіння навичками внутрішнього мовлення, вміння думати, міркувати мовчки, «про себе». У цей час здійснюється перехід від розгорнутого до скороченого внутрішнього мовлення, яке відзначається смисловою стислістю, значним смисловим навантаженням окремих слів і опускання інших, внаслідок чого воно набирає “телеграфного стилю”   (Б. Ф. Баєв). Він ґрунтується на  засвоєнні студентами граматичних, стилістичних й семантичних норм мови. Забезпечується |і можливість розгортання скорочених форм у повні граматичні структури усного й писемного мовлення.

 Збагачення словника юнаків і дівчат розширює діапазон словесних засобів їх внутрішнього мовлення, а оволодіння новими типами мовної діяльності призводить до утворення нових його типів. Значення цих змін у внутрішньому мовленні винятково важливе при переході від зовнішніх дій до внутрішніх, без чого неможливий розвиток мислення як знаряддя абстрактного й узагальненого пізнання. Внутрішнє мовлення стає формою існування мислительних дій. Воно відіграє важливу роль в оволодінні певними засобами внутрішньої роботи думки.

Іноді трапляються випадки, коли студенти скаржаться на те, що вони добре знають і розуміють матеріал, але викласти його не можуть. Тут маємо справу з труднощами народження думки, пов'язаними з недостатньою мовною підготовкою студентів. Від неї залежать процеси розуміння, засвоєння і поглиблення знань. Мислительна діяльність здійснюється переважно мовними засобами, тому недостатність мовної підготовки, яка спостерігається в деяких студентів коледжу, породжує труднощі мовного оформлення думки, які негативно позначаються на якості їх навчальної діяльності.

 

Категорія: Психологія у вищій школі | Додав: damar (14.08.2008) | Автор: Мареев Дмитрий Анатолиевич E W
Переглядів: 1676 | Рейтинг: 4.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]