Функції волі:

1.      збуджуюча – проявляється у дитини до 3 років – «хочу»;

2.      гальмівна – 3 роки – «неможна»;

3.      регулююча – 6 років – «треба».

Підлітковий вік— це завершальний період в розвитку волі у дітей. В цей час вольові якості студентів  стають зрілими, досягають досить високого рівня розвитку.

Моральні якості підлітка тісно пов'язані з його вольовими якостями. У цей період зникає навіюваність, зміцнюється сила волі студента коледжу, його самообладання. Підліток стає дедалі здатнішим долати труднощі, виявляти рішучість і наполегливість. Ці вольові якості входять до складу таких рис його характеру, як сміливість і мужність.

Але підліток ще не завжди правильно розуміє, в чому саме проявляється сила волі. Часом упертість, за допомогою якої підліток нерозумно домагається здійснення своїх недоцільних бажань, він вважає позитивною вольовою якістю. За силу волі іноді приймає негативізм, що проявляється в небажанні підкорятися розумним вимогам дорослих і правилам поведінки. Вольовими вчинками підлітки часом вважають і безглузді витівки, які вимагають значних зусиль (наприклад, не спати дві доби, не їсти кілька днів, проколоти шкіру голкою). Все це свідчить про те, що деякі підлітки хибно уявляють, в чому полягає дійсна сила волі. В умовах правильного виховання підлітки спрямовують свою силу волі на подолання труднощів, що виникають у процесі учіння й праці, у спорті, на здійснення вчинків високого морального значення.

У підлітковому віці помітно виявляються відмінності в емоційно-вольовїй сфері хлопців і дівчат. Дівчата рідше порушують дисципліну, ніж хлопці, менше вдаються до негативізму, впертості і бравади з метою утвердити себе в очах однолітків, але частіше маскують власні недоліки, емоційніше реагують на зауваження. Вони з більшою відповідальністю ставляться до доручень і ретельніше, акуратніше виконують їх.

У зв'язку з розвитком свідомості й самосвідомості у віці ранньої юності, цілеспрямованості її діяльності формуються вольові якості. Зміцнюється така риса волі молодих людей, як здатність керуватися у своїй поведінці й діяльності більш віддаленими цілями, усвідом, збагачується мотиваційна сторона вольових дій. У їх регуляції важливішої ролі набувають прагнення, ідеали, моральні переконання. Зростає усвідомленість мотивів вольової поведінки, здатність до критичного їх аналізу й оцінки, що виявляється в розсудливості, обдуманості, критичності й самоволодінні, зменшуються навіюваність, імпульсивність.

Розвиток волі у студентів  виявляється передусім у формуванні в них уміння ставити стійкі цілі щодо свого майбутнього самостійного життя і підпорядковувати  їм свою поведінку. Юнаки  не лише глибоко замислюються над своїм майбутнім, але і будують конкретні   плани   свого   самостійного   життя,   приймають   стійкі і часто  остаточні   рішення  відносно  своєї  майбутньої  професії, у них оформлюються сталі ідеали і переконання. У зв'язку з цими у  юнацькі  роки  перспективи майбутнього  стають для  молодих людей   близькими,   реальними   планами   і   поступово   перетворюються  в стійкі, дійові мотиви, які безпосередньо спонукають їх до щоденної діяльності.

 У зв'язку з виникненням життєвих планів у юнаків та дівчат формуються вміння підпорядковувати свою поведінку конкретним цілям свого майбутнього самостійного життя. Усвідомлення перспектив майбутнього спричиняється до перебудови мотивів діяльності молодих людей. У міру того, як життєві цілі стають дійовими, їх вольова поведінка набуває певної внутрішньої єдності й цілеспрямованості. На перше місце виступає відповідальність перед самим собою, почуття суспільного обов'язку, переконання, моральні принципи, якими юнаки та дівчата починають керуватися в повсякденному житті. Відбувається дальше формування самоконтролю, студенти оволодівають прийомами керування собою. Вони доцільніше й послідовніше користуються такими засобами самоконтролю, як планування, ставлення до себе вимог, зокрема у формі самозобов'язання й самонаказу, різних форм заохочення й самопокарання. Студенти намагаються правильно організовувати свою діяльність, раціонально розподіляти свої сили і час.

 У цей період активізуються також спроби молодих людей самовиховувати волю, вдосконалювати такі вольові риси, як цілеспрямованість, критичність і самокритичність, принциповість, рішучість, ініціативність, самостійність, витримку, наполегливість тощо. Поступово усталюючись, ці вольові властивості перетворюються в стійкі вольові якості особистості. Проте вольова сфера в цей період має свої специфічні особливості порівняно з волею дорослої людини. Дослідженнями виявлено, що в ранньому юнацькому віці переважає воля-поривання, а не воля-настирливість, яка потрібна для переборення труднощів і перешкод на шляху досягнення віддалених цілей (І. М. Краснобаєв). Тому, керуючи самовихованням волі юнаків і дівчат, слід ставити перед ними підвищені вимоги доводити кожну намічену суспільно важливу справу до кінця.

 На фоні загальних досягнень у розвитку волі виявляються значні прогалини у формуванні вольових рис поведінки в окремих юнаків і дівчат. Деяким з них важко буває переходити від неробочого стану до праці, вони часто відволікаються, лінуються, тривалість їх вольових зусиль залежить від безпосередньої зовнішньої стимуляції (нагадувань, контролю, покарання і т. д.), повноцінні мотиви діяльності в них слабкі, продуктивність їх роботи багато в чому залежить від настрою.

 Прояви вольової активності юнаків і дівчат інколи виходять за рамки загальноприйнятих норм поведінки. Такими є дії й вчинки з елементами незвичайності, в яких виявляється потреба їх виконавців розрядити свою енергію, прагнення виявити відвагу, мужність, витривалість, жадоба романтично забарвленого подвигу. Нерідко захоплення «незвичайними пригодами» і «подвигами» призводить до ігнорування повсякденних обов'язків, внаслідок чого виникають конфлікти з вимогами дорослих й колективу.

 Молодь цього віку свідомо спрямовує свої зусилля на формування вольових рис характеру, на вироблення витримки, самовладання, рішучості, самостійності тощо. Проте способи тренування волі, до яких іноді вдаються студенти цього віку, не завжди відповідають його цілям (наприклад, відмова від ласощів, спання на підлозі чи на дошках, ходіння роздягнутим у мороз). Втручання в цю сферу самовиховання молоді повинно відвернути таких молодих людей від цих аскетичних, мало результативних способів тренування волі й спрямувати їх зусилля на доцільний шлях. Таким є виконання завдань, переборення труднощів у різних видах повноцінної, особисто і суспільно важливої діяльності.

Під впливом планів на майбутнє у студентів коледжу починає змінюватися їх ставлення до навчання і праці, до оволодіння навичками культурної, моральної, вольової поведінки.  Усвідомлюючи прогалини в своїх знаннях, уміннях і навичках, недоліки своєї поведінці і намагаючись надолужити прогаяне в своїй попередні роки, юнаки накреслюють цілі і плани самоосвіти і самовиховання.

Розвиток волі виявляється також в дальшому формуванні у юнаків системи моральних переконань, які стають в цей період ґрунтовнішими і стійкішими. Юнаки набагато краще, ніж підлітки, вміють розкрити і обґрунтувати суть моральної вольової поведінки, свідомої дисципліни і справжнього товариства. Разом з тим у міркуваннях старшокласників виявляється створюване в них естетичне ставлення до моральних вчинків і форм організованої поведінки. Вони починають розуміти і цінити прекрасне в людських моральних, вольових вчинках і культурних манерах. Однак міркування багатьох юнаків з приводу моральних якостей людей часто не відзначаються ще повнотою, чіткістю, а інколи й вірністю. Тому необхідно в старших класах посилювати виховну роботу, пов'язану з роз'ясненням юнакам основ комуністичної моралі. При цьому в етичних бесідах слід висвітлювати також і естетичну сторону поведінки.

Інтенсивний розвиток в цей час моральних переконань відбивається на поведінці студентів коледжу. Вони стають більш принциповими, організованими, дисциплінованими, ввічливими. Юнаки гостро переживають недоліки в своїй поведінці і намагаються позбутися їх.