Спрямованість - сукупність поглядів, ідей і переконань, що стали визначальними. Форми - потяги, бажання, інтереси, схильності, ідеали (вища форма свідомих прагнень особистості), світогляд (система поглядів на навколишню дійсність), переконання (сполучення світогляду із прагненням до його здійснення; тут також задіяні мислення, емоції, воля), якості (рівень, широта, стійкість).

Підлітковий вік — це період переходу від дитинства до дорослості, період інтенсивного становлення якостей розуму, почуттів і волі, ідейної спрямовано­сті підростаючого індивіда, його готовності жити й діяти так, як живуть і діють дорослі. 

Підліток починає усвідомлювати себе як дорослу особу. Зростає його активність, відбувається переорієнтація з цінностей, характерних для дітей, на цінності, які виникають в свідомості підлітка під впливом прагнення бути дорослим. Для цього є підстави: значний прогрес у фізичному розвитку, статеве дозрівання, участь у праці дорослих (Т. В. Драгунова). Для психічного розвитку підлітка характерним є ряд суперечностей. Підліток і дитина, і вже не дитина, він має деякі риси дорослого, але він не дорослий, намагається осмислювати свої прагнення, дії, як це роблять юнаки і дорослі, але осмислює своє­рідно, по-дитячому. Саме ця суперечливість психічного розвитку підлітка потребує правильного пояснення і врахування у виховному керівництві становленням його особистості.

Статеве дозрівання відкриває нові можливості не тільки негативної, а й передусім по­зитивної поведінки підлітка. Реалізація їх залежить від того, як спрямовується дорослими його активність. У різних умовах життя й виховання підлітків їх нові прагнення виявляються в різній поведінці. Одні стримують себе від неправильних вчинків, виявляють зразки дисциплінованості в своїх діях, інші — навпаки, прагнучи показати свою дорослість, переймають у старших не краще, а .гірше.

Характерним для підлітка є його прагнення бути самостійним. Поява його зумовлюється всім ходом психічного розвитку підлітка, набуванням життєвого досвіду і тими змінами, що відбуваються в організмі в зв'язку з його дозріванням. У прагненні підлітка до самостійності виявляється і почуття власної дорослості та потреба в її визнанні дорослими. Виникають нові стосунки і способи соціальної взаємодії підлітка з дорослими, які співіснують із засвоєними в молодшому віці нормами стосунків. Останні зумовлюються соціальним станом підлітка і актуальним рівнем його розвитку (він, як і молодший школяр, залежить в матеріальному і морально-етичному відношенні від дорослих, не в усьому володіє собою, не все може і потребує керівництва і допомоги дорослих). У підлітка формуються особливості самосвідомо­сті, що проявляються в його самооцінці, в оцінці своєї успішності, своїх стосунків з дорослими.

Самооцінка у підлітковому віці набуває не меншого значення, ніж оцінка поведінки підлітка дорослими (Е. А. Серебрякова). Самооцінка для них стає важливим мотивом їх поведінки. Орієнтація підлітка на самооцінку пов'язана з його прагненням до самостійності й незалежності, із самоповагою, вимогливістю до себе (Є. І. Савонько). Самооцінка підлітком своїх успіхів в учінні й у праці може вступати в конфлікт з його власними домаганнями, якщо він не в змозі їх реалізувати. У таких випадках виникають різні афективні переживання.

Прагнення підлітка розібратися в собі й оцінити себе породжує в нього підвищену чутливість до оцінки його іншими. Підліток ще не знає себе як слід, він буває не впевнений у самооцінці і тому гостро переживає думки інших про себе, їх ставлення до нього. Мабуть, це є основною причиною вразливості підлітка, його невмотивованих, безпідставних, з погляду дорослих, бурхливих реакцій на зауваження, заглиблення в своє «я». Вона полягає в поступовому виявленні різних якостей в окремих видах своєї діяльності,. узагальненні й осмисленні їх спочатку як ситуаційних особливостей власної поведінки, а потім — як більш—менш стійких властивостей особисто­сті. Цьому сприяє набування підлітком життєвого досвіду, пізнання й оцінка ним моральних якостей інших людей.

Формування у підлітка нових якостей утруднюються, якщо старші ставляться до нього, як до дитини, продовжують контролю­вати його поведінку старими способами, які він уже переріс, і тим заважають становленню його самостійності. Прагнучи компенсувати цю недооцінку дорослими його можливостей самостійно діяти, підліток порушує встановлені стосунки з дорослими і прийняті норми поведінки. Активність його в таких випадках виявляється в неслухняності, протестах, негативізмі або в ексцентричних вчинках, якими привертає до себе увагу старший під­літок, який більш схильний до самоаналізу, хоч і не завжди ще здатний розібратися в самому собі. Саме в такому стані старшому підліткові найбільше потрібна розумна, тактовна порада дорослих. Підлітковий вік — це важливий етап становлення ідеалів особистості. Як показують дані їх вивчення, ідеалами для молодших підлітків часто бувають конкретні люди, герої, які прославили себе в історії нашої Батьківщини, персонажі художньої літератури. У старших підлітків ідеалами є не просто образи конкретних осіб, а узагальнені уявлення про людей, якості яких імпонують підліткам.

Найважливішою характеристикою особистості, яка виявляє зміст її активності, є сукупність стійких мотивів. Це так звана спрямованість особистості. Спрямованість є набутою властивістю і виражає соціальну природу особистості, тобто визначається впливами суспільства, навчанням, вихованням і власною діяльністю людини. Вона дозволяє зрозуміти, що є для людини найбільш цінним і розкривається не в окремих вчинках людини, а в головній сфері діяльності. Основними проявами спрямованості є потреби, мотиви, ціннісні орієнтації, інтереси, рівень домагань, перспективи та цілі особистості, світогляд, ідеали.

!                Мотив - це спонукання до діяльності, пов'язане із задоволенням певної потреби.

Цим поняттям часто позначають такі психологічні явища, як намір, бажання, прагнення, задум, жагу, боязнь тощо, в яких відображається наявність в людській психіці певної готовності, що спрямовує до конкретної мети. Мотивація тісно пов'язана з потребами людини, оскільки проявляється при виникненні нужди, нестачі чогось, вона є початковим етапом психічної і фізичної активності. Мотиви розрізняють за їх усвідомленістю. Неусвідомлюваними мотивами є установки і потяги, усвідомлюваними - інтереси, переконання, прагнення, світогляд, ідеали.

Неусвідомлювані мотиви.

!                Установка - це неусвідомлюваний особистістю стан готовності до певної діяльності чи поведінки.

Наприклад, установка щодо вчительки першого класу у формі готовності виконувати всі її вимоги.

!                Потяг - це спонукання до діяльності, що є недостатньо чітко усвідомленою потребою, невиразна потреба в чомусь.

Він швидкоплинний: потреба або згасає, або перетворюється в прагнення.

Усвідомлений мотив.

!                Переконання - система знань, пропущених через почуття.

Переконана людина - це цілеспрямована людина, здатна відстоювати свої погляди і свої справи, в якої ідеї поєдналися з почуттям і волею. Вона не здатна на вчинок, що суперечить її принципам.

Переконання можуть бути релігійні, атеїстичні, моральні. Особливе значення мають моральні переконання, оскільки вони є основою вчинків людини, її поведінки.

Якщо переконання утворюють певну систему, вони стають світоглядом людини.

!                Світогляд - це система поглядів, які склались, на оточуючий світ і на своє місце в ньому.

Світогляд відіграє фундаментальну роль у житті, духовному світі особистості, підростаючих поколінь, всієї нації.

!                Ідеал - це зразок, який людина прагне наслідувати.

 Ідеалом може бути конкретна особистість, історична або сучасна, її моральні якості, її праця. Ідеали завжди відбивають життя: не можна уявити щось, елементів чого не було б у реальності. Водночас ідеал передбачає майбутнє, виділяючи прекрасне й досконале.