Головна » Статті » Психологія » Психологія у вищій школі |
Спрямованість - сукупність поглядів,
ідей і переконань, що стали визначальними. Форми - потяги, бажання,
інтереси, схильності, ідеали (вища форма свідомих
прагнень особистості), світогляд (система поглядів на навколишню
дійсність), переконання (сполучення світогляду із прагненням до його
здійснення; тут також задіяні мислення, емоції, воля), якості (рівень, широта,
стійкість). Підлітковий вік — це період
переходу від дитинства до дорослості, період інтенсивного становлення якостей
розуму, почуттів і волі, ідейної спрямованості підростаючого індивіда, його
готовності жити й діяти так, як живуть і діють дорослі. Підліток
починає усвідомлювати себе як дорослу особу. Зростає його активність, відбувається
переорієнтація з цінностей, характерних для дітей, на цінності, які виникають в
свідомості підлітка під впливом прагнення бути дорослим. Для цього є підстави:
значний прогрес у фізичному розвитку, статеве дозрівання, участь у праці
дорослих (Т. В. Драгунова). Для психічного
розвитку підлітка характерним є ряд суперечностей. Підліток і дитина, і вже не
дитина, він має деякі риси дорослого, але він не дорослий, намагається
осмислювати свої прагнення, дії, як це роблять юнаки і дорослі, але осмислює
своєрідно, по-дитячому. Саме ця суперечливість психічного розвитку підлітка
потребує правильного пояснення і врахування у виховному керівництві
становленням його особистості. Статеве дозрівання відкриває нові можливості не
тільки негативної, а й передусім позитивної поведінки підлітка. Реалізація їх залежить від того, як спрямовується дорослими
його активність. У різних умовах життя й виховання підлітків їх нові прагнення виявляються
в різній поведінці. Одні стримують себе
від неправильних вчинків, виявляють зразки дисциплінованості в своїх діях, інші
— навпаки, прагнучи показати свою дорослість, переймають у старших не краще, а
.гірше. Характерним
для підлітка є його прагнення бути самостійним. Поява його зумовлюється всім ходом психічного
розвитку підлітка, набуванням життєвого досвіду і тими змінами, що відбуваються
в організмі в зв'язку з його дозріванням. У прагненні підлітка до самостійності
виявляється і почуття власної дорослості та потреба в її визнанні дорослими.
Виникають нові стосунки і способи соціальної взаємодії підлітка з дорослими,
які співіснують із засвоєними в молодшому віці нормами стосунків. Останні
зумовлюються соціальним станом підлітка і актуальним рівнем його розвитку (він,
як і молодший школяр, залежить в матеріальному і морально-етичному відношенні
від дорослих, не в усьому володіє собою, не все може і потребує керівництва і
допомоги дорослих). У підлітка формуються особливості самосвідомості, що
проявляються в його самооцінці, в оцінці своєї успішності, своїх стосунків з
дорослими. Самооцінка у підлітковому віці набуває не меншого значення, ніж
оцінка поведінки підлітка дорослими (Е. А. Серебрякова). Самооцінка для них
стає важливим мотивом їх поведінки. Орієнтація підлітка на самооцінку пов'язана
з його прагненням до самостійності й незалежності, із самоповагою, вимогливістю
до себе (Є. І. Савонько). Самооцінка підлітком своїх успіхів в учінні й у праці
може вступати в конфлікт з його власними домаганнями, якщо він не в змозі їх
реалізувати. У таких випадках виникають різні афективні переживання. Прагнення підлітка розібратися в собі й оцінити себе
породжує в нього підвищену чутливість до оцінки його іншими. Підліток ще не
знає себе як слід, він буває не впевнений у самооцінці і тому гостро переживає
думки інших про себе, їх ставлення до нього. Мабуть, це є основною причиною
вразливості підлітка, його невмотивованих, безпідставних, з погляду дорослих,
бурхливих реакцій на зауваження, заглиблення в
своє «я». Вона полягає в поступовому виявленні
різних якостей в окремих видах своєї діяльності,. узагальненні й осмисленні їх
спочатку як ситуаційних особливостей власної поведінки, а потім — як більш—менш
стійких властивостей особистості. Цьому сприяє набування підлітком життєвого
досвіду, пізнання й оцінка ним моральних якостей інших людей. Формування у підлітка нових якостей утруднюються, якщо
старші ставляться до нього, як до дитини, продовжують контролювати його
поведінку старими способами, які він уже переріс, і тим заважають становленню
його самостійності. Прагнучи компенсувати цю недооцінку дорослими його
можливостей самостійно діяти, підліток порушує встановлені стосунки з дорослими
і прийняті норми поведінки. Активність його в таких випадках виявляється в
неслухняності, протестах, негативізмі або в ексцентричних вчинках, якими
привертає до себе увагу старший підліток, який більш схильний до самоаналізу, хоч і не завжди ще здатний
розібратися в самому собі. Саме в такому стані старшому підліткові найбільше
потрібна розумна, тактовна порада дорослих. Підлітковий вік — це важливий етап становлення ідеалів особистості. Як
показують дані їх вивчення, ідеалами для молодших підлітків часто бувають
конкретні люди, герої, які прославили себе в історії нашої Батьківщини, персонажі художньої літератури. У старших
підлітків ідеалами є не просто образи конкретних осіб, а узагальнені уявлення
про людей, якості яких імпонують підліткам. Найважливішою характеристикою особистості, яка
виявляє зміст її активності, є сукупність стійких мотивів. Це так
звана спрямованість особистості. Спрямованість є набутою властивістю і виражає
соціальну природу особистості, тобто
визначається впливами суспільства, навчанням, вихованням і власною діяльністю людини. Вона дозволяє зрозуміти, що є
для людини найбільш цінним і розкривається не в окремих вчинках людини,
а в головній сфері діяльності.
Основними проявами спрямованості є потреби, мотиви, ціннісні орієнтації, інтереси, рівень
домагань, перспективи та цілі особистості,
світогляд, ідеали. !
Мотив - це спонукання до діяльності, пов'язане із задоволенням певної потреби. Цим поняттям часто позначають такі
психологічні явища, як намір, бажання, прагнення, задум, жагу, боязнь тощо, в
яких відображається наявність в людській психіці певної готовності, що
спрямовує до конкретної мети. Мотивація тісно
пов'язана з потребами людини, оскільки проявляється при виникненні нужди, нестачі чогось, вона є початковим етапом психічної і фізичної активності. Мотиви розрізняють за їх усвідомленістю. Неусвідомлюваними мотивами є установки і потяги, усвідомлюваними - інтереси,
переконання, прагнення, світогляд, ідеали. Неусвідомлювані мотиви. !
Установка - це неусвідомлюваний особистістю стан
готовності до певної діяльності чи поведінки. Наприклад, установка щодо
вчительки першого класу у формі готовності виконувати всі її вимоги. !
Потяг -
це спонукання до діяльності, що є недостатньо чітко усвідомленою потребою, невиразна потреба в чомусь. Він швидкоплинний: потреба або згасає, або перетворюється в прагнення. Усвідомлений мотив. !
Переконання - система знань, пропущених через почуття. Переконана людина - це цілеспрямована людина, здатна відстоювати свої погляди і свої справи, в якої ідеї поєдналися з почуттям і волею. Вона не здатна на вчинок, що суперечить її принципам. Переконання можуть бути релігійні,
атеїстичні, моральні. Особливе значення мають моральні
переконання, оскільки вони є основою вчинків людини, її поведінки. Якщо переконання утворюють певну
систему, вони стають світоглядом людини. !
Світогляд - це система
поглядів, які склались, на оточуючий світ і
на своє місце в ньому. Світогляд відіграє фундаментальну роль у житті, духовному світі особистості, підростаючих поколінь, всієї
нації. !
Ідеал - це зразок, який людина прагне наслідувати. Ідеалом може бути конкретна особистість, історична або сучасна, її моральні якості, її праця.
Ідеали завжди відбивають життя: не можна уявити щось,
елементів чого не було б у реальності. Водночас ідеал
передбачає майбутнє, виділяючи прекрасне й досконале. | |
Переглядів: 2176 | |
Всього коментарів: 0 | |