Індивідуально-психологічні властивості складаються з 4 компонентів. Це характер, здібності, стать, темперамент.

1. З огляду на властивості темпераменту конкретної людини, можна з певною ймовірністю передбачити особливості його реагування у певній ситуації. Темперамент накладає свій відбиток на способи спілкування, визначаючи, зокрема, більшу або меншу активність у встановленні контактів. Сангвінік швидко встановлює соціальний контакт. Він майже завжди ініціатор у спілкуванні,  негайно відгукується  на  бажання  поспілкуватися з боку іншої людини, але його відносини до людей можуть бути мінливі та непостійні. Він почуває  себе  у компанії  незнайомих  людей,  як  риба у воді, і нова незвичайна обстановка його тільки збуджує. Флегматик не такий: соціальні контакти він встановлює  повільно,  свої  почуття  виявляє  мало й  довго   не  помічає,   що   хтось   шукає   привід  познайомитися з ним, проте він стійкий і постійний у своєму ставленні до людини, тому  любить перебувати у вузькому колі старих знайомих, у звичних обставинах. Він схильний і любовні стосунки починати з дружби і зрештою закохатися, але без миттєвих метаморфоз, оскільки в нього уповільнений ритм почуттів. Його скептична натура звичайно вимагає великої кількості доказів дружніх почуттів і аргументів на користь взаємності. У холериків і сангвініків, навпаки, любов дебютує частіше з вибуху, з першого погляду, оскільки це активні й легко збудливі люди.

Нерозуміння визначального впливу темпераменту на стиль і темп взаємодії часто є джерелом постійного роздратування. Вроджені особливості темпераменту виявляються в людини в таких психічних процесах, які залежать від виховання, від соціального середовища і від здатності управляти своїми реакціями. Тому конкретна реакція на ситуацію може визначатися як впливом характерних відмінностей нервової системи, так і бути наслідком навчання й професійного досвіду.

2. Людина вступає у світ як індивід, що наділений сукупністю природних властивостей і задатків, а його здібності формуються в діяльності і розвиваються на основі генетично визначених задатків, тобто здібності є функцією не тільки задатків самих по собі, але й розвитку, у який задатки входять як передумови або умови. Здібності підвищують і навченість людини, і успішність деяких видів діяльності. Вони відрізняються від знань, і містять у собі деякий додаток до них, що складається із способів їх відбору, обробки й узагальнення. Про  здібності  людини  найчастіше  судять  по  її продуктивності, але продуктивність залежить не тільки від вроджених задатків,  але  й від  ряду  інших  факторів, насамперед   від   розвитку   відповідної   системи операцій і вмінь, способів дії в деякій конкретній області. Рівень же розвитку операцій, умінь і навичок залежить від виховання і навчання. 

3. На базі темпераменту і залежно від рівня розвитку тих або інших здібностей складається характер. Він визначається як синтез типологічних способів реагування із психічними рисами й особливостями психічних процесів, що залежать від виховання й навчання. Якщо такі властивості характеру, як стійкість або здатність уваги переключатися, здатність до стійкого вольового контролю за власними реакціями, тісніше пов'язані з темпераментом, то такі, як відповідальне відношення до справи, дисциплінованість, у більшій мері обумовлені вихованням, саморозвитком і всіма формами соціальних контактів. Важливо підкреслити активність особистості. Їй властивий і спонтанний саморозвиток, і формування як зміна під дією соціальних впливів. З віком розвиток особистості стає свідомим, цілеспрямованим самовдосконаленням.

4. Психологічна стать є однією з найконстантніших детермінант розвитку людини, і її роль у світоутворенні, гармонізації просторово-часової структури життєвого світу важко перебільшити.

Переживання, усвідомлення, прийняття своєї статевої приналежності включає кілька вирішальних етапів, на кожному з яких питома вага біологічного й соціального чинників змінюється, як змінюється і просторово-часова сітка життєвого світу. Ідеться і про відповідність біологічної статі соціальним очікуванням, й успішність засвоєння відповідних кожному вікові статево-рольових стереотипів, і про адекватність індивідуальних уявлень про маскулінність-фемінність сучасним соціокультурним нормам.