Особистість — і чоловіча, і жіноча — це складна цілісність, яка, постійно намагається свідомо й цілеспрямовано самовизначитись, створюючи світ, у якому вона живе, світ власного буття, що має чітке маскулинне або феминне забарвлення.

Чоловік і жінка не просто адаптуються, пристосовуються до навколишнього середовища, підкоряючись, його вимогам. Вони, кожен по-різному, своїми методами, спочатку виділяють, виокремлюють себе із родинного, дружнього, звичного оточення, щоб згодом уже іншим чином, вибірково, самостійно пов'язати себе з ним. Зовнішні чинники детермінації життєдіяльності проходять крізь внутрішню своєрідну структуру, яка великою мірою задається статтю. Неабияке значення має й набутий упродовж життя досвід взаємодії із татом та мамою, з іншими особами обох статей, а також власні індивідуальні відмінності й сьогоденні актуальні прагнення.

Процес активного пристосування до навколишнього світу та водночас зміни світу, пристосування його до себе, власних потреб здійснюється діалогічно. Спочатку світ більш активний, він щось пропонує, від чогось застерігає, чогось очікує, інколи чогось від нас вимагає. Згодом, дорослішаючи, студенти стають все більш повноправними учасниками діалогу і вже не лише відповідають світові, а й презентують йому свої бажання, своє бачення, свої форми взаємодії.

Особистість створює свій життєвий світ, структуруючи зовнішню дійсність відповідно до внутрішньої. Таким чином, якщо йдеться про внутрішню дійсність чоловіка чи жінки, то їхній життєвий світ конструюватиметься за різними законами, у різних жанрах. Внутрішній світ кожного з нас є певною цілісністю внутрішнього психічного життя, як усвідомлюваного, так і неусвідомлюваного, що частково «прочитується», виявляється, а частково й маскується, приховується в повсякденній поведінці, спілкуванні, діяльності.

К. Абульханова - Славська підкреслює, що особистість у процесі її життєвого руху створює специфічну детермінацію: вона опосередковує залежність попереднього й наступного етапів життя. Щоб побачити зміни в особистості, слід проаналізувати засоби завдяки яким особистість опосередковує своє минуле й майбутнє теперішнім. Життєвий досвід свідчить, що це опосередкування у чоловіків і жінок зовсім різне. Жінка менше залежить від сьогодення, легше перевтілюється у свою колишню дівочу постать, чітко розуміє свої давні мрії та сподівання, спокійно виправдовує давні вчинки. Чоловік ніби забуває себе колишнього, перебуваючи під суцільною владою сьогодення.

Ідеальна діяльність (якою є чоловіче та жіноче світоутворення) будується у психічній, особистісній логіці. Ця логіка є траєкторією життєвого руху, що може мати висхідний чи низхідний характер. Чоловіча й жіноча траєкторії життя підпорядковуються різним ритмам, інколи спокійним, безперервним, у жінок навіть монотонним, а інколи переривчастим.

Теорія самоорганізовуваних систем, автором якої є І.Пригожин, останнім часом досить активно розвивається в різних галузях знання і має неабияке значення для методології сучасної психологічної науки. Згідно з І.Пригожиним, кожний живий організм є системою, що самоорганізується, Упорядкованість такої системи не нав'язується довкіллям, вона встановлюється самою системою.

Самоорганізовувані системи мають досить високий ступінь автономії. Це не означає, що вони існують якось ізольовано від середовища, навпаки, вони постійно з ним взаємодіють. Структура системи, її складність і досконалість залежать передусім від самої системи, від рівня її самоорганізації.

Особистість і її життєвий світ, безумовно, є такими складними системами, серед важливих характеристик яких слід назвати відкритість та неврівноваженість. Джерелом порядку, гармонії, зрілості є саме неврівноваженість, водночас як інерціальні зв'язки можуть призвести систему до загибелі.

На думку І.Пригожнна, кожна частина системи «бачить» усю систему цілком, можна сказати, що в рівновазі матерія є сліпою, а поза рівновагою вона прозріває. Отже, лише в неврівноваженій системі можуть мати місце унікальні події і флуктуації, що сприяють цим подіям, а також може відбуватися розширення масштабів системи, підвищення її чутливості до зовнішнього світу і, нарешті, може виникнути історична перспектива, тобто можливість інших, напевне, досконаліших форм організації.

Психологічна стать є однією з найконстантніших детермінант нашого розвитку, і її роль у світоутворенні, гармонізації просторово-часової структури життєвого світу важко перебільшити.

Використовуючи поняття «стать», і наука, і буденна свідомість передусім мають на увазі її біологічне значення, сукупність генетичних, морфологічних та фізіологічних особливостей, комплекс репродуктивних характеристик. І всі ці показники безумовно дуже важливі Не помітити їх, забути про них важко. Але, крім статі біологічної, на психологічну стать неабиякий вплив має і стать соціальна.

У суспільстві є традиційно чоловічі і традиційно жіночі способи поведінки, цінності, професійні орієнтації. Є певні традиційні, історичні, етнічні, релігійні, регіональні, групові, навіть соціально-економічні уявлення про належні ролі чоловіка і жінки. Тобто реальністю є соціальна, або культуральна, стать, яка певним чином детермінує кожний індивідуальний процес світоутворення, стаючи підґрунтям статі психологічної

!        Спеціальний термін — гендер — прийшов до нас з англомовної літератури. Цим терміном позначаються небіологічні, недемографічні статеві ознаки.

Передусім психологи наполягають на використанні цього слова, підкреслюючи, що чимало відмінностей між статями мають не біологічну, а культуральну, соціально зумовлену природу, що не передається поняттям «стать». Деякі автори вважають, що ґендер включає в себе ті аспекти чоловічого і жіночого, причини яких досі невідомі.

Не можна забувати, що є і стать біологічна, акушерська, паспортна, яку людина отримує ще в утробі матері. Народжуючись, людина вже має певний комплекс зовнішніх і внутрішніх статевих ознак, генетичних, морфологічних, фізіологічних особливостей, на які починає активно орієнтуватись її оточення, цілеспрямовано формуючи особистість хлопчика чи дівчинки.

Сприймання власного тіла, позитивне чи негативне ставлення до нього, побудова «Я»-фізичного як центру «Я-концепції» особистості, розуміння свого репродуктивного призначення великою мірою зумовлюється статтю біологічною.

Усі знають, що генетична стать визначає справжню стать людини. До речі, якщо включати у поняття біологічної статі не лише хромосомний набір, а й гормони та будову геніталій, то насправді існує більше двох статей.

Формування статевої самосвідомості є способом включення біологічної та соціальної статі у самосприймання, самоставлення, самоприйняття. Саме динамічний процес статевого самоусвідомлення, який триває протягом життя, є тією універсальною матрицею світобудови за чоловічим чи жіночим типом, на яку кожен із нас орієнтується. Вибір суто чоловічого, суто жіночого або якогось нетипового варіанту життєвого світу нерідко стає вирішальним у виборі якості свого життя, ступеня наближення до власної сутності.

Особистість кожного з нас має інтеріоризовані, усвідомлювані й неусвідомлювані взірці належної і бажаної статевої поведінки. Ставлення до себе, своїх життєвих ролей, міри самореалізованості багато в чому залежить од відповідності уявлюваним ролям «справжньої жінки» або «справжнього чоловіка». Таким чином, реальністю є і стать психологічна, яка детермінує особистісну світопобудову не менше, ніж стать соціальна або біологічна.

Людська енергетика, наявність або відсутність життєвих сил, бажань, спонук до діяльності певним чином залежить від статі. Заперечуючи первинність фрейдівського лібідо, тобто сексуальної енергії, що пов'язана з певними ерогенними зонами, з несвідомим, сучасні вчені, особливо психотерапевти, усе ж не можуть відкинути вирішальної ролі статі в житті людини. Приймаючи власну стать, розуміючи її переваги й обмеження, людина відчуває себе щасливішою, живішою, реальнішою, ніж у тих випадках, коли власна стать переживається як неминуче зло чи просто ігнорується.

!        Психологічна стать — це ставлення людини до себе як до чоловіка чи жінки, усвідомлення і прийняття власної статевої приналежності, засвоєння стереотипів маскулінності та фемінінності.

Психологічна стать поєднує у собі певні особливості генетичної, хромосомної статі та специфічні риси статі соціальної з її ідеальними уявленнями про справжнього чоловіка і справжню жінку. Ці індивідуальні для кожного з нас уявлення відтворюють нормативи даного історичного періоду і даної культури, національні, релігійні, сімейні традиції.

Стать у психологічному розумінні як фундаментальна особистісна характеристика детермінує весь наш життєвий шлях, а на певних його етапах набуває особливого значення. Це перша категорія, у межах якої дитина усвідомлює себе, своє «Я», починає говорити яро себе як про хлопчика чи про дівчинку.

На що саме впливає наша статева приналежність (крім, ясна річ, усіх форм поведінки, які так чи інакше пов'язані з продовженням людського раду)? Виявляється, що і формально-динамічні особливості регуляції діяльності, і більш складні характеристики спілкування, взаємодії з людьми, і ставлення до себе та власного життя, опосередковані статевою приналежністю, ефективністю статевої соціалізації. Тобто важко навіть назвати таку галузь життя, яка не мала б ніякого статево-своєрідного забарвлення.

Зріла, розвинена особистість досить повно відтворює біологічну, соціальну і психологічну функції своєї статі, глибоко відчуваючи цілісність своєї чоловічої або жіночої сутності. До речі, така цілісність зовсім не виключає наявності в особистості кожного з нас рис статі протилежної.

Переживання, усвідомлення, прийняття своєї статевої приналежності включає кілька вирішальних етапів, на кожному з яких питома вага біологічного й соціального чинників змінюється, як змінюється і просторово-часова сітка життєвого світу. Ідеться і про відповідність біологічної статі соціальним очікуванням, й успішність засвоєння відповідних кожному вікові статево-рольових стереотипів, і про адекватність індивідуальних уявлень про маскулінність-фемінність сучасним соціокультурним нормам.

Щодо студентів, то для цього віку характерним є формування правильного ставлення до іншої статі. У групових стосунках зникає антагонізм статей, розширюються контакти, товариська приязнь і дружні відносини між хлопцями та дівчатами. Характерними для стосунків між хлопцями та дівчатами є взаємна приязнь і симпатія, стриманість в еротичних спонуканнях, бережне ставлення один до одного, повага, спільність духовних запитів, взаємодопомога. Створюється сприятливий ґрунт для формування міжстатевих стосунків молодих людей, які духовно збагачують їх. Спрощення статевих відносин, їх вульгаризація призводить до негативних соціальних наслідків: тяжких переживань особи, нещастя, зневіри в людях, руйнування сім’ї тощо. Завдання навчальних закладів готувати громадянина нашого суспільства і як майбутнього сім’янина, чоловіка й батька, жінку й матір.