Формування і прояви темпераменту у студентів - Психологія у вищій школі - Психологія - Каталог статей - Наша освіта
Головна » Статті » Психологія » Психологія у вищій школі

Формування і прояви темпераменту у студентів

Можна вважати вже твердо встановленим, що тип темпераменту в людини - вроджений, а від яких саме властивостей його вродженої організації він залежить, ще не з'ясовано. Щодо цього висунуті лише гіпотези, більш-менш розроблені.

Темперамент і продуктивність діяльності

З огляду на властивості темпераменту конкретної людини, можна з певною ймовірністю передбачити особливості його реагування у певній ситуації. Темперамент накладає свій відбиток на способи спілкування, визначаючи, зокрема, більшу або меншу активність у встановленні контактів. Сангвінік швидко встановлює соціальний контакт. Він майже завжди ініціатор у спілкуванні,  негайно відгукується  на  бажання  поспілкуватися з боку іншої людини, але його відносини до людей можуть бути мінливі та непостійні. Він почуває  себе  у компанії  незнайомих  людей,  як  риба у воді, і нова незвичайна обстановка його тільки збуджує. Флегматик не такий: соціальні контакти він встановлює  повільно,  свої  почуття  виявляє  мало й  довго   не  помічає,   що   хтось   шукає   привід  познайомитися з ним, проте він стійкий і постійний у своєму ставленні до людини, тому  любить перебувати у вузькому колі старих знайомих, у звичних обставинах. Він схильний і любовні стосунки починати з дружби і зрештою закохатися, але без миттєвих метаморфоз, оскільки в нього уповільнений ритм почуттів. Його скептична натура звичайно вимагає великої кількості доказів дружніх почуттів і аргументів на користь взаємності. У холериків і сангвініків, навпаки, любов дебютує частіше з вибуху, з першого погляду, оскільки це активні й легко збудливі люди.

Нерозуміння визначального впливу темпераменту на стиль і темп взаємодії часто є джерелом постійного роздратування. Вроджені особливості темпераменту виявляються в людини в таких психічних процесах, які залежать від виховання, від соціального середовища і від здатності управляти своїми реакціями. Тому конкретна реакція на ситуацію може визначатися як впливом характерних відмінностей нервової системи, так і бути наслідком навчання й професійного досвіду.

Професійний відбір допомагає виділити претендентів з психофізіологічними якостями, які найбільш підходять для даної спеціальності, оскільки частина необхідних деяким професіям якостей погано піддається тренуванню, вони обмежені властивостями темпераменту.

Якщо вибирають на керівну посаду фахівця серед трьох осіб з різними темпераментами (холеричним, флегматичним і сангвінічним), коли інші їхні якості рівноцінні, то варто взяти до уваги, що холерик імпульсивний, різкий у спілкуванні, легко збуджується, а для керівника це не оптимальний спосіб впливу. Флегматик - завзятий, рівний з людьми, але повільно переключається, малорухомий, його краще використати в самостійній, незалежній від спілкування роботі - дослідницькій, конструкторській. Із цього виходить, що на роль керівника найбільше підходить сангвінік.

Важливий не тільки професійний відбір, але й профорієнтація, тобто визначення для кожної людини такої трудової діяльності, що відповідала б не тільки її інтересам, але і її індивідуальним особливостям і можливостям. Дослідження показують, що особи, які одержали професійну спеціалізацію із врахуванням їх психофізіологічних характеристик, отримують велике задоволення від своєї праці, що найкращим чином позначається на їх продуктивності праці.

Продуктивність роботи людини тісно пов'язана з особливостями її темпераменту. Так, особлива рухливість (реактивність) сангвініка може принести додатковий ефект, якщо робота вимагає від нього зміни об'єктів спілкування, роду занять, частого переходу від одного ритму життя до іншого. Може створюватися неправильне уявлення, що люди інертні (флегматики) не мають переваг ні в яких видах діяльності, але це невірно: так, саме вони особливо легко здійснюють повільні та плавні рухи, у них виявляється стійка перевага стереотипних способів дій, пунктуальне дотримання прийнятого порядку, а несвоєчасність своїх реакцій вони заповнюють більш ретельним плануванням дій і педантичним контролем. Вони віддають перевагу вправам і операціям, що включають статичні пози, повільні й плавні елементи, і показують в них найбільші успіхи.

Як встановлено, люди, що відрізняються слабкою нервовою системою - меланхоліки, - сильніше мотивовані на виконання більш простих дій, ніж інші, вони менше стомлюються й дратуються від їх повторення. У таких людей максимум мотивації виявляється у завданнях з більшою надією на успіх. Люди, що відрізняються більш сильною нервовою системою й високою реактивністю - сангвініки, - не тільки прагнуть до рішення завдань, що перевищують середню складність, але й можуть з ними успішно справлятися. У цілому меланхоліки й флегматики характеризуються більшою відповідністю рівня домагань рівню реально виконуваних ними завдань, тобто їх домагання реалістичніші, ніж у сангвініків і холериків, які частіше характеризуються нереалістичним (завищеним або заниженим) рівнем домагань.

У нормальних умовах темперамент виявляється тільки в особливостях індивідуального стилю, не визначаючи результативність діяльності. В екстремальних ситуаціях вплив темпераменту на ефективність діяльності підсилюється, заучені й попередньо засвоєні форми поведінки стають неефективними, і потрібно додаткова енергетична або динамічна мобілізація організму для того, щоб справитися з несподіваними або занадто сильними впливами.

Оскільки постійна мобілізація виснажує організм, людина неусвідомлено прагне до таких ситуацій, які не вимагають від неї найбільших зусиль. Для низькореактивних людей (флегматиків і меланхоліків) характерна перевага ситуацій, багатих стимулами, що вимагають від них менших фізіологічних витрат, тобто більш комфортних і за психологічним і за фізіологічним критеріями. Для високореактивних людей (сангвініків і холериків) оптимальна стратегія пов'язана із зниженням збудження за рахунок уникнення надмірної стимуляції. Така перевага виявляється у виборі відповідної форми діяльності - професійної, спортивної й т.д.

Експериментально продемонстровано, що сангвініки і холерики виявляють менший опір і знижену продуктивність у ситуаціях, коли умови й способи діяльності чітко регламентовані і не припускають використання індивідуальних прийомів. Регламентація призводить до їх швидкого стомлення, і тому вони надають перевагу виконанню дій, які можна довільно перервати, а також прагнуть до чергування неоднорідних дій. Зміна способів або типу роботи, створюючи оптимальні умови для функціонування їхньої нервової системи, охороняючи її від перевантаження, дозволяє цим людям працювати ефективно тривалий час без перерви і з малою кількістю помилок. Флегматики й меланхоліки, навпаки, в умовах чіткої регламентації виявляють більший опір і продуктивність, ніж холерики й сангвініки. Звідси зрозуміло, що робочі інструкції бажано формулювати для людей з різним темпераментом по-різному. Для одних  потрібні докладні, детальні інструкції, для інших - узагальнені й такі, що містять мінімальну кількість допоміжних вказівок.

Для  оптимізації  навчання  корисно  контролювати діяльність холерика якнайчастіше, у роботі з ним неприпустимі різкість, нестриманість, тому що вони можуть викликати негативну відповідну реакцію. У той же час будь-яка провина його повинна бути вимогливо й справедливо осуджена. Стосовно нього негативну оцінку потрібно застосовувати в дуже енергійній формі й настільки часто, наскільки це потрібно для поліпшення результатів його роботи або навчання. Перед сангвініком варто безупинно ставити нові, по можливості, цікаві завдання,  які вимагали  б  від нього зосередженості й напруги, необхідно постійно включати його в активну діяльність і систематично заохочувати його зусилля. Флегматика потрібно втягнути в активну   діяльність і зацікавити. Він вимагає до себе систематичної уваги. Його не можна  швидко перемикати з одного виду завдання на інший. Відносно меланхоліка неприпустимі не тільки різкість, брутальність, але й просто підвищений тон, іронія. Про провину, зроблену меланхоліком, краще поговорити з ним наодинці. До нього потрібно виявляти особливу увагу, вчасно похвалити за виявлені успіхи, рішучість і волю. Негативну оцінку   варто   використовувати   якомога   обережніше, всіляко пом'якшуючи її негативну дію. Для деяких особистостей ситуація іспиту може виявитися стресовою. Так, при відповіді на іспиті флегматик реагує на питання уповільнено, і може виникнути враження, що він не знає матеріалу, і щоб не вивести його з рівноваги, потрібно особливе терпіння.  Зайва поспішність сангвініка  або  невиправдана  поривчастість холерика   в  цій   ситуації   можуть   призводити їх до недостатньо продуманих відповідей. Тут бажано багаторазово уточнювати, що саме вони хотіли сказати. Меланхолік – найчутливіший  тип.  З   ним треба бути дуже м'яким і доброзичливим.

Таким чином, від темпераменту залежить, яким способом людина реалізує свої дії, і не залежить їх змістова сторона. Темперамент виявляється в особливостях психічних процесів, впливаючи на швидкість згадування й міцність запам'ятовування, швидкість розумових операцій, стійкість уваги і здатність її переключати.
Категорія: Психологія у вищій школі | Додав: damar (23.08.2008) | Автор: damar E W
Переглядів: 1965 | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]