Особливості та новоутворення пам’яті у студентів і зв’язок з професійним самовизначенням - Психологія у вищій школі - Психологія - Каталог статей - Наша освіта
Головна » Статті » Психологія » Психологія у вищій школі

Особливості та новоутворення пам’яті у студентів і зв’язок з професійним самовизначенням

Процеси пам'яті різнорідні, тому і спостерігається деяка різнорідність отриманих результатів при експериментальних дослідженнях пам'яті.

Так, Г. Еббінгауз сформулював положення про трифазну характеристику онтогенезу пам'яті, поступовий прогрес до 25 років, стабілізація функцій пам'яті від 25 до 50 років, а далі — еволюція і регрес пам'яті.

Дослідження свідчать про дійсне зниження деяких процесів пам'яті. На думку Б.Г. Ананьєва, перш за все процес зниження відбувається з образною пам'яттю, причому ейдетична пам'ять, послаблюється і зникає уже в підлітковому віці.

Високий рівень короткочасної вербальної пам'яті спостеріга-і ться у віці 18—30 років, а період зниження 33—40 років. Для ювготривалої вербальної пам'яті характерне зростання у віці 18— і5 років, а зниження рівня розвитку від 30 до 40 років. За даними

Д. Конрада асоціативна пам'ять починає знижуватися з 20 років, процес зниження прискорюється після 45 років.

На думку С. Пако логічна пам'ять знижується в період між 20— 50 роками на 35—40 відсотків. С. Пако вважав, що деякі функції пам'яті у менш освічених молодих людей знаходяться на рівні освічених людей похилого віку.

Інші дослідники пам'яті, М. Мальс (оперативна пам'ять), А. Греков (процес відтворення пам'яті), виявили, що у людей від 18 до 85 років найвищі оцінки отримали піддослідні 30— 49 років, але відразу в групі людей 50—69 років оцінки значно знижуються. У віці 70—90 років страждає механічне запам'ятовування, краще за все зберігається логічна пам'ять. Основою міцності пам'яті в старшому віці є смислові зв'язки. Б.Г. Ананьєв визначає протилежний хід розвитку вербальних і невербальних функцій. Близько 40 років стає помітним зниження невербальних функцій, разом з тим вербальні функції саме з цього періоду починають прогресувати і досягають найвищого рівня в 40—70 років. При високому рівні освіти спад вербальних функцій не відбувається до глибокої старості. З рівнем освіти пов'язана швидкість мови, ерудиція і логічне мислення.

Б.Г. Ананьєв вважає, що уявлення про ранню інволюцію пам'яті у дорослих людей не відповідає дійсним потенціалам процесів пам'яті. У пам'яті, як і в перцептивних процесах діє така закономірність: у ранньому і середньому віці дорослості формується і досягає найвищого рівня загальна система пам'яті, а на її базі починає розвиватися спеціалізована система пам'яті, необхідна для конкретної практичної діяльності [Скрипч., с. 268 - 272].

 

Важливі характеристики пам'яті:

а) швидкість запам'ятовування;

б) обсяг засвоєного матеріалу - середній обсяг короткочасної пам'яті людини обмежений - це 7+2 одиниці інтегрованої інформації (однак коливання пам'яті можуть досягати більших розмірів; "хрестоматійні" приклади поганої пам'яті - Ч. Дарвін і А. Ейнштейн);

в) міцність збереження;

г) точність відтворення;

д) готовність до відтворення.

Фактори, що впливають на якості пам'яті і її порушення:  спадкоємні; вікові;  професійні;  захворювання (у першу чергу, пам'ять страждає при органічних поразках головного мозку).

Т.Рибо вивів дві закономірності порушень пам'яті:

·      пам'ять людини пов'язана з її особистістю; патологічні зміни в особистості майже завжди супроводжуються порушеннями пам'яті;

·      пам'ять у людини губиться й відновлюється завжди по тому самому закону: у першу чергу страждають найбільш складні й недавно отримані враження; при відновленні пам'яті все відбувається навпаки.

 

Для довільного логічного запам'ятовування треба навчитися класифікації, тобто вміти виявляти характер відносин між предметами і явищами.

У процесі інтеріорізації зовнішніх стимулів у внутрішні,  збільшення розмаїтості розумових операцій розвивається вища довільна логічна пам'ять людини. Вона дозволяє швидко утворювати різноманітні значеннєві зв'язки й з їхньою допомогою  міцно запам'ятовувати враження. Однак і мимовільна пам'ять теж має свої достоїнства. Як показав П. И. Зінченко, вона завжди є наслідком певної практичної діяльності людини, і тому її результативність визначається й способом організації цієї діяльності, і структурою цілей людини. Важливо підкреслити, що мимовільне запам'ятовування не може розглядатися як пасивне механічне, а є продуктом цілеспрямованої діяльності, але спрямованої не на запам'ятовування (як довільна), а на іншу мету, наприклад розуміння. Така кінцева мета породжує установку на втримання результату попередньої дії як необхідної умови для здійснення наступного. Ця особливість безпосередньої пам'яті з успіхом використається практично у всіх методах активного навчання, підвищуючи його продуктивність.

Способи керування пам'яттю

Прийоми довільного запам'ятовування можна розділити на дві групи:

1.      засновані на виявленні внутрішніх  зв’язків, що існують у самому запам'ятовуваному матеріалі,

2.      на привнесення  ззовні штучних зв'язків у запам'ятовуємий матеріал. Останні називаються мнемонічними, і застосовуються вони в тих випадках, коли немає змістовних знань про внутрішню структуру матеріалу або важко її виявити.

Мнемонічні прийоми:

Метод локальної прив'язки, або метод   місць, полягає в побудові для запам'ятовування ряду об'єктів іншого ряду - опорного, що складається з добре знайомих об'єктів, що заучуються легко. Послідовність об'єктів в опорному ряді організована так, що  жорстко визначено порядок їхнього перерахування. Людина спочатку заучує опорний ряд, потім використовує його елементи, щоб зіставити з ними елементи ряду, що запам'ятовується.

Метод словесних посередників по суті близький до методу місць. Він також заснований на співвіднесенні двох рядів об’єктів - призначеного для запам'ятовування й опорного ряду слів, організованих в осмислену фразу. Посередником може служити й ритмічний ряд. Матеріал, викладений у віршованій формі, запам'ятовується швидше й пригадується легше, оскільки ритм і рима надають словесному матеріалу структурну організацію. У всіх випадках полегшує запам'ятовування угруповування - розбивка ряду об'єктів на частини й об'єднання частин у ритмічну структуру при проголошенні назв об'єктів, наприклад при запам'ятовуванні номера телефону 6695668 він розбивається на групи: 669 5 668.

Зручним прийомом є й запам'ятовування опорних слів, дат, з якими погоджується заучування знову. Цей прийом іноді називають «вішалкою». Наприклад, дати історичних подій легше запам'ятати, якщо заучувати не кожну окремо, а на початку твердо засвоїти одну дату й, відштовхуючись від її, запам'ятовувати наступні події як колишні за два, три, п'ять років до або після її.

Метод асоціацій припускає створення зв'язків між  кожним елементом ряду, що запам'ятовується, і зоровим образом. При цьому встановлено, що чим незвичніша асоціація, тим міцніше запам'ятовування. Якщо ж необхідно запам'ятати звичайний матеріал, то для цього є три можливості: повторення, узагальнення й штучне підвищення його особистісної цінності. Якщо треба допомогти людині згадати, доцільно спонукати її почати з розповіді про подію. Така форма активізує супутні асоціації, полегшуючи тим самим згадування деталей.

Прийомів запам'ятовування, які спираються на виявлення або посилення внутрішніх зв'язків у самому запам'ятовуваному матеріалі, або на зв'язку цього матеріалу з інтересами людини.

Один з найбільш ефективних способів полегшення довільного запам'ятовування заснований на створенні потрібної установки. Установка на запам'ятовування створюється за допомогою самоінструкції, направленої на досягнення необхідної повноти, точності чи міцності запам'ятовування. Запам'ятовування мимоволі істотно поліпшується, якщо обсяг запам'ятовування включений в активну діяльність.

 Матеріал легше запам'ятати, якщо чітко сформульована мета діяльності. Запам'ятовується краще той матеріал, що викликає активну розумову роботу.

Ціль позитивно впливає не тільки на ефективність запам'ятовування, вона забезпечує певну напруженість, що втримує увагу на матеріалі аж до досягнення результатів.

Складання плану або блок схеми матеріалу, що заучується, містить у собі розбивку матеріалу на частини, придумування заголовків для них, визначення зв'язків. При читанні лекцій корисно записати у верхньому куті дошки план або схему лекції й звертатися до нього по ходу викладу теми. Після закінчення читання лекцій за курсом доцільно попросити слухачів самостійно намалювати схему курсу, виділивши на ній основні блоки й зв'язки між ними.

Для підвищення успішності й точності запам'ятовування необхідно враховувати темп введення нових відомостей і тло, на якому відбувається сприймання. Занадто швидкий темп приводить до накладення одних відомостей на інші й перекручуванню інформації, що надходить на зберігання. Аналогічна ситуація виникає й тоді, коли матеріал уводиться на тлі перешкод (радіопередач, телевізора або магнітофона) - це погіршує якість запам'ятовування й істотно сповільнює швидкість навчання. Побічна діяльність відразу після введення важливої для запам'ятовування інформації небажана по тій самій причині.

Протягом дня продуктивність пам'яті змінюється: між 8 і 12 годинниками ранку вона максимальна, після обіду помітно знижується, а потім знову трохи зростає

Ефект запам'ятовування підвищується, якщо пропонований матеріал не перевантажений аргументами. Зайве уточнення може викликати захисну реакцію й навіть опір. Навпроти, висновок, зроблений самостійно, сприяє втриманню повідомлення в пам'яті [Гран., с. 128 – 139].
Категорія: Психологія у вищій школі | Додав: damar (24.08.2008) | Автор: damar E W
Переглядів: 821 | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]