!        Активність особистості – здатність особистості до свідомої трудової, соціальної діяльності, міра цілеспрямованого планомірного перетворення нею навчального середовища і самої тебе.

Активність особистості виявляється в її ініціативності, діловитості, психологічному настрої на діяльність.

!        З діалектичної суми активностей окремих осіб, об’єднаних у групу, складається групова активність.

!        Під активністю особистості розуміється  здатність людини проводити суспільно значимі  перетворення   оточуючого, які  проявляються в спілкуванні, спільній діяльності, творчості.

Загальна,   інтегральна   характеристика активності особистості - активна життєва позиція, яка виражається в її ідейній принциповості, послідовності у відстоюванні своїх поглядів,  єдності  слова  і  діла.

Одним з найістотніших виявів активної життєвої позиції, властивих людині, є так звана  наднормативна активність  в  суспільно   корисній діяльності. Наднормативна активність передбачає здійснення діяльності, яка не є суворо обов’язковою для даної особистості, але яка відповідає ідеалам і вищим цінностям суспільства.

Про активну життєву позицію особистості свідчить і її колективістське самовизначення, яке протиставляється як конформізму, так і негативистському (нонконформному) типу поведінки.

Формування активної життєвої позиції молодих людей є одним з найважливіших задач етичного виховання.

Вже на початку нашого століття віденський психіатр і психолог 3. Фрейд запропонував своє трактування джерела і характеру активності особистості людини.  Згідно з його поглядами, людина активна в результаті того, що в ній живуть інстинктивні спонукання, успадковані від тваринних пращурів, і перш за все статевий інстинкт й інстинкт самозбереження. Проте в суспільстві інстинкти не можуть бути вільно виражені, як в тваринному світі, оскільки суспільство накладає на людину безліч обмежень, піддає її інстинкти, потяги «цензурі», що змушує людину пригнічувати, гальмувати їх. Таким чином, інстинктивні потяги витісняються зі свідомого життя особистості як ганебні, неприпустимі, компрометуючі і переходять в сферу підсвідомого, «йдуть в підпілля», але не зникають. Зберігаючи свій енергетичний заряд, свою активність, вони поволі, з сфери підсвідомого, продовжують управляти поведінкою особистості, перевтілюючись (сублімуючись) в різні форми людської культури і продукти людської діяльності.

Ґрунтовний розгляд концепції активності особистості Фрейда, якому належала ідея дослідження сфер несвідомого і мотивації, дає можливість стверджувати, навіть якщо залишити осторонь фантастичні, ні на чому не засновані домисли про сексуальні потяги і страхи дитини, що сама активність тут розуміється як біологічна, природна сила. Вона аналогічна інстинктам тварин, тобто така ж несвідома, при всіх її змінах, «сублімаціях» і конфліктах із зовнішньо нею. Функція останнього зводиться тільки до обмеження і «цензурування» потягів. Подібне трактування особистості і її активності розглядає особу як біологічну,  а не соціальну істоту. 

Провідну роль у життєвому розвитку студента університету відіграють соціальні фактори. Вони визначають сутність тих змін, завдяки яким молода людина наближається до статусу дорослого. Ці зміни відбуваються під впливом суспільства, яке впливає не безпосередньо, а через активність юнаків і дівчат, через різні види їх діяльності, які поєднують індивідуальне і суспільне.

Види діяльності: загальноосвітнє, спеціальне, професійне навчання, виробнича праця, громадська діяльність спілкування тощо.

Суспільство ставить до молоді зростаючі вимоги, враховуючи зростання їх сил, але ці вимоги стають факторами їх розвитку, оскільки вони ними усвідомлюються, приймаються і активно реалізовуються.

Основним видом діяльності є навчання. Лише в деяких виробнича праця, які вчаться на заочних відділеннях, поєднують роботу і навчання. Поєднана з життям освіта молоді є основним шляхом реалізації її життєвих прагнень, джерелом подальших досягнень у її загально – індивідуальному розвитку, становленні її наукового світогляду, ідейних переконань, моральних й естетичних почуттів.

Велике значення у розвитку молоді має її включення у виробничу діяльність – сфера, в якій здійснюється їхні прагнення до праці, творчості, оволодіння певною програмою.  Входження у виробничий колектив дорослих сприяє формуванню вмінь трудової дисципліни, відповідальності, свідомого ставлення до трудових обов’язків. Разом з тим воно знаменує собою і зміну положення молоді в системі суспільних відносин. Розширення цієї системи для молоді пов’язано з розвитком їх громадської активності – показника соціального дозрівання.