Спрямованість особистості і її складові у студента - Психологія у вищій школі - Психологія - Каталог статей - Наша освіта
Головна » Статті » Психологія » Психологія у вищій школі

Спрямованість особистості і її складові у студента

Традиційно, на практиці уявлення педагога про індивідуальні особливості студентів зводяться, як правило, до низки певних рис. Вони виникають у викладача інтуїтивно або більш-менш свідомо внаслідок постійного спілкування та взаємодії зі студентами, яка визначається вимогами навчального процесу (навчальні плани, програми навчання, вимоги адміністрації тощо) та індивідуальними особливостями й педагогічним стажем викладача (професійна компетенція, досвід роботи, стиль педагогічного спілкування тощо). Проблема індивідуальних особливостей студентів постає перед педагогом зазвичай або через успішність студента, його дисципліну, або через конфлікт з -однолітками. Тому й набір характеристик, використовуваних викладачем, як правило, є стандартним і обмеженим: здібний — нездібний, кмітливий — некмітливий, слухняний—неслухняний, швидкий—довільний, працьовитий — ледачий, товариський — агресивний тощо. Найчастіше викладач помічає індивідуальні особливості тих, які завдають йому найбільшого клопоту. Тихі, середні непримітні зазвичай не потрапляють у його поле зору. Отже, загальні уявлення про індивідуальні особливості студентів у педагога начебто є. Однак насправді вони мало допомагають йому зрозуміти людину як особистість зі своїм внутрішнім світом.

Викладач ставиться до особистості насамперед як до студента, і зрозуміло, що його цікавлять ті якості, що відповідають соціальним вимогам його соціального статусу, а не сам студент з його унікальним внутрішнім світом. Тому зазвичай педагог звертається до стандартного набору індивідуальних особливостей (здібний — нездібний, уважний — неуважний тощо). Ці риси виділяються ситуативно, досить вільно, найчастіше не відбивають тієї цілісності, що властива студенту як особистості. Однак у психологічній науці існує поняття, що дає уявлення про психологічний склад людини в цілому. Це поняття спрямованості особистості.

Спрямованість особистості як ієрархія домінуючих мотивів, або ціннісних орієнтацій, або системи ідеалів, переконань, світогляду. Пропонована при цьому класифікація типів спрямованості є або надто узагальненою, (колективістична, егоїстична, трудова), або надто ситуативною, довільною та ідеологізованою .

Підхід через опис ціннісно-смислових утворень особистості допомагає зрозуміти зміст окремих індивідуальних проявів студента, оскільки дає змогу реконструювати світ цінних для його сенсів, предметів, явищ навколишньої дійсності. Ціннісно-смислові утворення особистості (спрямованість особистості) складаються внаслідок того, що в процесі життєдіяльності людина виділяє в навколишньому світі значущі, цінні для неї предмети, ситуації, ідеї, дії. Виділяє їх, діючи з предметами певним, властивим їй чином (тобто включаючи ці предмети у практику свого і й переживань). Людина ніби поширює своє „Я” на ці предмети і починає «впізнавати» себе в предметах. Саме тому вони стають для неї цінними, значущими, тому що позначають той простір життя, який їй відкривається і належить суб'єкту життя, той предметний зміст, через який він представлений собі як «я». Ці змісти фіксуються й відображаються в узагальнених ціннісно-смислових утвореннях, що складають спрямованість особистості. Спрямованість особистості є цілісною характеристикою, що, як вектор, задає та визначає напрямок усього психічного розвитку людини, простір особистісних змістів, обумовлює й пояснює своєрідність проявів окремих якостей, рис особистості в цілому.

Основні типи ціннісно-смислових  утворень особистості:

1. Побутовий тип (реально-звичне, реально-практичне функціонування). Для студентів із цим типом спрямованості особистості значущими є побутова дійсність, повсякденний звичний спосіб життя. Тут вони повністю реалізують себе, отримують більше задоволення. Сфера їхнього існування — світ звичних предметів, практичних дій, знайомих ситуацій, найближчого інтимного оточення. Саме в цьому світі вони почуваються впевнено, у ньому вони ініціативні й успішні, домагаючись гарних результатів у різних видах практичної діяльності. Словниковий запас обмежений шаблонною побутовою лексикою. Студенти спираються на власний конкретно-чуттєвий, предметний і практичний досвід і зовнішній наочний зразок. У навчальній діяльності вони орієнтовані на продукт діяльності. Розумові операції у внутрішньому плані для них важкі, тому опанування абстрактних відносин, правил, загальних закономірностей дається їм важче, ніж іншим.

2. Тип тих, хто живе за правилами. Для цих студентів дуже важливі правила, соціальні норми, вимоги дорослих, на які вони орієнтуються. Чинити «правильно», «як треба» —ось що головне. Для них важливим є зразок, але не стільки як наочний еталон, скільки як еталон дії. Характерною є вибірковість дій, і важливими є якість та результат дії. Студенти добре засвоюють формальні вимоги, формально-логічні схеми знань і поведінку, чітко відтворюють соціальні ролі. Рівень розвитку мовлення, мислення, внутрішнього плану дій у них— середній, словник — шаблонний. Вони активні в межах норми поведінки, що задається, уникають прояву власної ініціативи, але завжди із задоволенням виконують доручення. Добре розвинутий самоконтроль. Люди орієнтуються на зразок, співвідносять з ним свою роботу, дотримуються правил і виправляють помилки. Ними легко керувати і легко навчати. Але згодом орієнтація на формальні ознаки, вимоги й відносини стає гальмом, перешкодою для розвитку власних творчих можливостей.

3. Тип людей, які орієнтуються на взаємовідносини. Найбільш значущою для студентів цієї групи є сфера людських взаємин, тобто в центрі об'єктивної дійсності поміщена людина з її переживаннями та взаємодією з іншими людьми. Предмети, дії, події одержують свою оцінку і значення через емоційне ставлення до них, через чуттєве переживання. Зовні це виражається в тему, що найчастіше такі студенти емоційно виразні та експансивні, дуже упереджені у своєму оцінюванні навколишнього світу. При цьому найважливішою для них є оцінка їхніх особистих якостей і її відповідність власному уявленню про себе. Суб'єктивно вони уявляються як «я—гарний». Такі люди занурені у світ чуттєвих переживань. Інтенсивність переживань іноді приховує об'єктивну дійсність, заважає її адекватному оцінюванню та пристосуванню до неї. Зате в них добре розвинута інтуїція. Висока емоційна чутливість і диференційованість вражень у сфері людських взаємин роблять їх вразливими до змін. Добре розвинуті інтелект, мовлення та здатність до рефлексії допомагають їм успішно вчитися. Тому успішність у них вища за середній показник. Даний тип спрямованості сприятливий для розвитку творчих здібностей у художній сфері. Однак надмірна заглибленість у світ емоційних переживань іноді веде до соціальних конфліктів, порушує адекватність оцінювання, перешкоджає реальним досягненням у практичній діяльності, підвищує рівень тривожності.

4. Тип людей, спрямованих та спілкування (1), багато в чому в зовнішніх проявах схожий із типом людей, спрямованих на взаємовідносини (2) . У студентів цього типу в центрі уваги також знаходиться сфера людських взаємин. Головна відмінність цих типів полягає в тому, що в людей типу (1) у центрі уваги—людина з її переживаннями й особистими якостями, а в людей типу (2) — спільна діяльність, партнерство, обмін інформацією. При цьому досить часто реальна діяльність підмінюється комунікацією, тобто замість діяльності наявне розмірковування з її приводу. Широкий обмін інформацією з дорослими й однолітками, різноманітні контакти, у які охоче й активно вступають студенти, значно збагачують їх загальними знаннями про світ, видами діяльності та способи дій. У студентів цього типу виразні міміка, пластика, вовн динамічні, мають широке коло інтересів (особливо у сфері соціального життя). У них добре розвинуте мовлення, логічне мислення, вони мають багатий словниковий запас. Іноді вони занадто балакучі і нав'язливі у своєму прагненні до спілкування, хоча при цьому виявляють чималі знання. Форми поведінки й діяльності, що вимагають від них самообмеження, самоконтролю (хоча рефлексія в них розвинута), більшої самодисципліни, їм важче опанувати. Як правило, вони входять до групи кращих студентів, мають гарну успішність, але їхня дисципліна не найкраща. Особливість цього типу спрямованості полягає в тому, що мовна, знакова, символічна сфера дійсності яка є найближчою таким студентам, може замінити їм реальний предметний світ, світ конкретних чуттєвих ознак. Тому, хоч вони й добре мислять узагалі, їм часто важко дібрати, використати конкретні деталі для аргументації своїх висловлювань

5. Пізнавальний тип спрямованості. Найбільш цінною та значущою є змістовна інтелектуальна діяльність, що полягає у відкритті для себе навколишнього світу предметів та ідей. Просування у світі не з досить високим емоційним тлом різноманітних переживань з цього приводу. Суб'єктивно вони уявляються як «Я-знаючий». Зрозуміло, що такі студенти добре вчаться і є розумово розвинутими («здібні»). Вони демонструють глибокі знання в різних сферах навколишньої дійсності. У них добре розвинуті мовлення й мислення. Вони легко виділяють і узагальнюють важливі ознаки, здійснюють перехід від часткового до загального і від загального до часткового, виконують логічні операції, подумки оперують абстрактними поняттями, аналізують поставлені перед ними завдання. У них добре розвинута рефлексія. Вони більше орієнтовані на самостійне поглиблення знань, на розв'язання інтелектуальних завдань. Їх особливо цікавить нове, незрозуміле, незвичайне. Від розумової діяльності, розв'язання дедалі складніших завдань вони отримують задоволення.

6. Ігровий тип спрямованості. Найбільш значущими є ігрові ситуації та предмети. Причому гра існує як мінімум у двох формах: гра-маніпуляція (яка до старшого віку зникає або, можливо перероджується у змагально-авантюрні види діяльності — спорт тощо) і гра-драматизація (рольові ігри переростають у художньо-образотворче мистецтво). Цим студентам властиво всі справи перетворювати на гру. Така самоцінність гри може стати серйозною перешкодою для навчання і стає зоною конфліктів між студентами та дорослими.

Змістове наповнення цієї характеристики стає можливим, якщо ми знаємо тип спрямованості особистості. Ціннісно-змістові утворення задають цілісність особистості, і кожна окрема властивість отримує в ній обумовлений цією цілісністю зміст. Те саме можна сказати про будь-які інші індивідуальні особливості. Крім того, знаючи тип спрямованості, ми можемо впливати на сенситивний простір значущих змістів, розширюючи коло інтересів і можливостей студентів та мобілізуючи їхній потенціал. Завдяки цьому виникають нові й більш продуктивні можливості для реалізації індивідуального підходу в навчанні.[Канівська М. Роль спрямованості особистості в успішності навчання дітей. // Психолог. – 2004. – квітень. - № 15. – с. 19 – 22.]

Категорія: Психологія у вищій школі | Додав: damar (24.08.2008) | Автор: damar E W
Переглядів: 6079 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 4.5/2
Всього коментарів: 2
2  
можна виділити і вставити в текстовий редактор текст, або повністю зберегти сторінку

1  
как скачать то? wink

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]