!        Світогляд – інтеграція знань, досвіду, самосвідомості у ціннісну картину світу, яка зумовлює життєву орієнтацію людини, її ставлення до дійсності і до самої себе.

Характерною рисою розвитку особи­стості в ранньому юнацькому віці є вироблення її світогляду, тоб­то системи поглядів на світ, суспільне життя, його минуле й май­бутнє, на мораль, науку, мистецтво, на людину і сенс її життя. Під час свого становлення світогляд починає регулювати взаємини юнаків і дівчат, впливати на формування їх ціннісних орієнтацій, на пове­дінку, ставлення до людей і проектування свого майбутнього. Фор­мування світогляду, пов'язане в потребою самовизначення, пород­жує певну спрямованість особистості студента і позна­чається  на всіх психічних процесах  і функціях.  

Основою формування світогляду є перехід до понятійного пізнання студентами об'єктивної дійсності, високий рі­вень їх мотивації й основна внутрішня позиція, яка полягає у потребі самовизначитися. Зміст знань, засвоюваних юнаками та дівчатами, активний характер учбової діяльності, поєд­наної з працею, участю в суспільно-політичному житті є факторами формування їх наукових, ідейно-політичних, моральних і естетичних поглядів.

Значну роль у формуванні цих поглядів відіграє перехід від засвоєння конкретних наукових закономірностей у межах кожного навчального предмета до оволодіння їх теоретичними, методоло­гічними основами (теорія та історія літератури, дарвінізм, су­спільствознавство, загальні основи сучасного виробництва та ін.). Важливе значення для формування світогляду мають міжпредметні зв'язки, які сприяють утворенню системи знань, узагальненого світорозуміння. Виникає нова спрямованість навчальної діяльності - пізнати зовнішній світ з метою усвідо­мити свої погляди, відшукати місце людини в світі. Вона призводить до розширення кола пізнавальних запитів і інтересів, до поглиблення їх змісту. Виробленню цілісної системи світорозумін­ня сприяє поєднання теоретичних знань з практикою, з життєвим досвідом.

Дані вивчення пізнавальних запитів юнацтва показують різно­манітність питань, які хвилюють молодь і на які вона намагається дістати відповідь. До них належать питання науки, політики, суспільного життя, питання етики, літератури, мисте­цтва, спорту, народного господарства. Молодь серйозно починає цікавити питання міжлюдських стосунків, морального і культур­ного зростання людей, формування їх духовного світу, виховання й перевиховання, самовиховання й самоудосконалення й ін. Студенти прагнуть не тільки пізнати світ, а й виробити свій власний погляд на нього.

На запитання: «Що в основному спонукає поведінку твоїх ровесників?» більшість юна­ків і дівчат у своїх відповідях назвали: бажання приносити більше користі людям, почуття обов'язку, прагнення до творчої праці, до романтики, бажання заслужити любов, повагу людей, інтерес до праці. Вони засудили честолюб­ство, кар'єризм як мотиви до активності.

За даними цього ж дослідження юнацтво активно реа­гує на всі значні суспільно-політичні події. Його хвилюють такі проблеми світового й загальнонародного значення, як боротьба за мир і мирне співіснування; зростання економічної могутності своєї країни, дальше підвищення матеріаль­ного добробуту людей, боротьба з антисоціальними явищами і т.д. Це свідчить про розвиток суспільно-політичних інтересів молоді, зростання її політичної свідомості.

Проте є й  такі юнаки та дівчата, яких усе це не хвилює, які не можуть змістовно відповісти на запитання, у чому полягає ос­новна мета життя, обмежуються вказівкою на свою ближчу кон­кретну мету (вступити до інституту, а далі — буде видно і т. п.).

Світогляд як провідна сторона особистості молодої людини є предметом дослідження багатьох зарубіжних психологів, педаго­гів і соціологів. В їх працях відмічається, що в поглядах молоді на світ і життя, в її ставленні до дійсності, передусім соціальної, до громадських цінностей і норм виявляються непослідовність і суперечливість, внутрішні хитання, бродіння думки, схильність до сумнівів.

Швейцарські психологи Ж Піаже, Б. Інельдер, зокрема, вка­зують на властиві молоді в суперечності в їх поглядах на світ і людське життя. На їх думку, стрімкий роз­виток інтелектуальних процесів у період юності приводить молодь до переконання у всемогутності власного мислення. У зв'язку з цим, з одного боку, в результаті постійного зіставлення фактів і явищ, протилежних думок і цінностей зростає критицизм моло­дих людей, який призводить до цинізму. З другого боку, надто оптимістична віра у правильність власних поглядів утруд­нює для них об'єктивне сприймання дійсності, зокрема соціальної.

Разюча суперечність у молоді полягає в тому, що про матері­альні явища вона міркує риторично, ретельно перевіряючи кожну гіпотезу, а щодо власних життєвих планів, питань суспіль­ства, в якому вона живе, виявляє недостатню об'єктивність. При­чину цього автори вбачають у сильній, емоційно забарвленій по­зиції молоді по відношенню до суспільства, яка випливає з ак­туальної для них потреби шукати своє місце в житті. Вростаючи у суспільство, молоді люди встановлюють власну ієрархію цінностей, яка часто суперечить поглядам найближчого оточення. Гу­манізм, соціальна справедливість, свобода думки й совісті, грома­дянська мужність - ось ті нові питання, які глибоко зачіпають молодь і які вона не завжди може розв'язати. У таких випадках емоційне ставлення бере гору над інтелектом, внаслідок чого вини­кає недостатня критичність до власних поглядів.

Існує тісний зв'язок між формуванням особистості, її емоцій та інтелектуальним розвитком. Внаслідок зростання інтелектуаль­них можливостей молодь починає цікавитися загальнолюдськими проблемами, що викликає специфічне порушення емоційної рів­новаги. І саме тому, що це - період планування власного життя, вростання в суспільство, в неї виникають питання, які стиму­люють інтелект, змушуючи його виходити за межі пізнаного.

Важливою рисою світогляду особистості на цьому етапі її роз­витку є своєрідний юнацький «ідеалізм», з яким пов'язані високі устремління й романтична піднесеність.

М. Д. Левітов зазначає, що високість дер­зань молоді виявляється в прагненні ставити перед собою велику мету і в бажанні досягти її. Молодь не схильна до компромісів у виборі професії, у ставленні до своїх друзів, оцінці художніх творів. Юнацький «романтизм» молоді виявляється в прагненні віддати всі сили великій справі, здійснити подвиги. Мобілізуюче значення юнацьких високих дерзань і романтизму полягає в тому, що вони спонукають молодь підвищувати вимогливість до себе, спрямову­вати свою енергію на розв'язання великих життєвих завдань, стають джерелом натхнення і творчого запалу в реалізації як ближчих, так і далеких цілей. Молоді люди різко виступають про­ти міщанства, вузько егоїстичних ідеалів особистого щастя.

У ранньому юнацькому віці формується не тільки узагальнене світосприймання, а й нова форма самосвідомості - узагальнення про особистість людини і самого себе, про свої можливості, що яскраво виявляється в потребі знайти своє місце в житті, визначити сенс свого життя. Ці пошуки у старших учнів часто мають дуже загальний, неконкретний  характер, овіяний юнацькою романтичною піднесеністю. Сенс життя в такому разі вбачається «у пізнанні всесвіту», «у збереженні миру на землі», «у служінні-людству» та ін.