Причини відсіву студентів. Дані про відсів студентів свідчать, що в середньому по країні на останньому курсі вчаться близько 70% молодих людей, зарахованих на І курс.

1. Одним з головних чинників низької успішності і великого відсіву студентів є відсутність у них бажання вчитися і працювати за вибраною ними спеціальністю, низька заробітна плата, тривалість робочого дня, можливість фізичної і нервової перевтоми. Значущими чинниками формування позитивного відношення до професії є її суспільна важливість і відповідність індивідуальним здібностям і схильностям студентів.

Якщо професійна спрямованість є відношенням до вибраної спеціальності, то учбова мотивація є системою відносин до різних аспектів навчального процесу, виступаючого як засобу досягнення кінцевої мети.

2. Всі мотиви були з'єднані в чотири групи - професійні, пізнавальні, соціальної ідентифікації і утиліти. Професійні мотиви -  прагнення стати висококваліфікованим фахівцем. Пізнавальні - бажання одержувати інтелектуальне задоволення від процесу навчання. Мотиви соціальної ідентифікації - прагнення студентів до гарного навчання заради досягнення соціального схвалення або уникнення засудження з боку викладачів, батьків, друзів, однокурсників; утиліт - бажання отримати стипендію, місце в гуртожитку. За інтенсивністю впливу на навчальну роботу студентів на першому місці - професійні мотиви, на другому - пізнавальні, потім йдуть утиліти і мотиви соціальної ідентифікації.

3. «Сімейні обставини» - третя по значущості причина відсіву. Під сімейними обставинами маються на увазі зміни сімейного стану (частіше за все у зв'язку з переїздом в інший населений пункт), необхідність догляду за хворим родичем, труднощі, пов'язані з народженням дитини і доглядом за нею тощо.  Як правило, студенти починають одружуватися в 20-21 рік. Багато хто з сімейних студентів вимушені суміщати навчання з роботою.

Проблеми перед матерями стоять різні: 1) успішне продовження навчання; 2) матеріально-побутове положення;   3) відносини в сім'ї між чоловіком і дружиною, а також з їх батьками і родичами; 4) відношення до студентів, які мають дітей, з боку керівництва вузу і факультету.

4. У структурі причин відсіву відрахування за порушення навчальної дисципліни (систематичні пропуски занять, невиконання обов'язкових завдань і розпоряджень в ході навчання, тривале невідвідування занять без поважних причин, самовільне нез'явлення на іспити і заліки і т. д.) займає четверте місце.

5. Відрахування студентів за правопорушення.

 Психолого-педагогічні дії, направлені на підвищення успішності студентів

На І курсі перед викладачем стоїть нелегка задача - побудувати навчальний і виховний процес, орієнтуючись на різні можливості, різні індивідуальні якості студентів. Викладач на початку року не знає ці індивідуальні особливості студентів. Прискорити це пізнання покликаний індивідуальний підхід. Вже в самому початку навчального року серед студентів доцільно провести відповідні психологічні тести, опитувальники, анкети, за допомогою яких можна отримати інформацію про мотиви діяльності студентів, особливостях їх спрямованості, а також виділити категорії осіб, яким вчитися нецікаво і яким вчитися дуже хочеться, хоча і важко.

1. Бесіди, направлені на зняття у частини студентів станів невпевненості.

2. Заохочення, підбадьорювання в ситуації іспитів студентів з високою невпевненістю в собі, зняття перед іспитом стану страху, який знижує їх можливості, сковує пам'ять, мислення; перед іспитами таких студентів треба заохотити, вселити упевненість у своїх силах.

3. Бесіди, направлені на подолання зайвої упевненості в собі (пониження рівня самооцінки). В процесі спілкування з ними куратору необхідно спробувати сформувати у них здорову заклопотаність перед майбутньою сесією, критичність по відношенню до власних можливостей, проілюструвати на ситуаціях їх навчальної діяльності відсутність у них підстав для високої самооцінки і відчуття заспокоєності.

4.         Інформування контингенту першокурсників про те, що саме в початковому році навчання від них потрібний максимальне зосередження на навчанні, систематичність в заняттях.

5.         Використання для зняття стану стомлення і підвищення працездатності методики аутогенного тренування. Для сеансу може використовуватися магнітофонний запис тексту із спеціальним музичним супроводом, усилюючим дію словесних формулювань. Під впливом тексту і музики у студентів відбувається м'язова релаксація, в результаті якої відновлюються нервово-психічні сили, підвищується здібність до сприйняття навчальної інформації.

6.         Робота з пасивними студентами з метою подолання їх власного стереотипу поведінки. Проявити активність їм заважають страх показати свою нетямущість, відчуття незручності.

7. Інформування студентів молодших курсів про те, що в їх середовищі, можливо, є люди, які на початкових етапах навчання можуть вчитися задовільно або навіть погано, але у яких, проте, є спеціальні здібності, які мають виявитися на старших курсах. Ці студенти можуть відрізнятися пасивністю, відсутністю інтересу до неспеціальних предметів, але можуть володіти яскравими спеціальними здібностями. В процесі роботи з такими студентами куратору необхідно:

а)         допомогти виявитися їх сильним сторонам;

б)        провести серію бесід з метою переконання цих студентів в необхідності більш зацікавлено відноситися до придбання знань на молодших курсах (з погляду вимог майбутньої спеціальності);

в)         здійснювати систематичний контроль за розподілом цими студентами свого вільного часу.

Введення слабого студента в колектив групи, налагодження контакту з товаришами по навчанню.

По цілому ряду причин деякі слабі студенти виявляються ізольованими від однокурсників, що відводить їх убік від групи (а значить, від навчання). Друзі у них виявляються поза групою, тому вплинути на них через групу досить складно. В цілях налагодження зв'язків таких студентів з колегами по навчанню куратору необхідно підібрати для них такі доручення, в яких могли б виявитися їх спеціальні здібності. Це підвищить авторитет слабих студентів і укріпить їх зв'язок з товаришами по групі.

8. Інформування студентів про доцільність їх об’єднання в мікрогрупи для самостійної, роботи над навчальним матеріалом.

9.         Робота по накопиченню у вузі професіограм тих спеціальностей, за якими готує даний вуз. Складання професіограм доцільно доручати співробітникам профілюючих кафедр, найобізнанішим про особливості і специфіку тієї або іншої спеціальності.

10. Надання допомоги в професійному самовизначенні студентів, здійснення психологічної корекції особистості студента при компромісному виборі професії.

11. Інформування студентів про раціональні прийоми організації навчальної діяльності.

12. Здійснення організуючої функції по об'єднанню колективу, вивчення структури міжособових відносин і психологічного клімату в студентській групі.

13. Забезпечити тісну взаємодію з тими викладачами, які ведуть лекційні і практичні заняття з метою понизити такі недоліки навчального процесу, як надмірно швидкий темп викладу навчального матеріалу на деяких лекціях, недостатня його конкретність, мале число прикладів і т.д.

Для стимулювання інтелектуальної активності може застосовуватися цілеспрямовано організоване спілкування,  яке поставить студента в  активну позицію.

Поєднання індивідуального підходу, забезпечуючого ранню діагностику високомотивованих студентів, з активно формуючим методом - найперспективніший засіб підвищення успішності та запобігання відсіву студентів. Сприятливий чи несприятливий соціальний психологічний клімат в групі, наявність чи відсутність у ній лідера - найважливіші умови, що визначають успішність навчання і виховання в студентських групах.

Відомо, що динаміка психічних процесів (сприймання, пам'ять, мислення) і рівень вияву психічних функцій (психомоторних, інтелектуальних) різні в умовах індивідуальної і сумісної діяльності.

При навчанні тим або іншим учбовим, ігровим, трудовим навикам і умінням прийоми індивідуальної і сумісної діяльності доцільно комбінувати. Наприклад, на першій стадії вироблення навиків краще використовувати індивідуальне навчання, але вже на другій більш результативним виявляється синтез індивідуальної і сумісної.

Колективна групова навчальна робота можлива, якщо:

1.                        Загальна пізнавальна задача розв'язується загальними зусиллями студентської групи.

2.                        Якщо кожна мікрогрупа одержує завдання, яке є складовою частиною загальної групової задачі.

3.                        Кожна мікрогрупа залежно від кількості членів і рівня їх підготовки одержує завдання певного ступеня складності.

4.                        Під час роботи груп викладач ходить по аудиторії і стежить за роботою груп.

5.                        При груповій роботі посилюються активність, інтерес і рівень одержуваних знань і розвивається уміння ділового спілкування, взаємодії з людьми при рішенні різних проблем.

6.                        Близько 40% навчального часу корисно відводити на групову роботу.

7.                        Оптимальна чисельність мікрогрупи - 3-5 чоловік.

8.                        Потрібно в кожній групі виділяти «відповідального керівника», який керує роботою групи, процесом обміну і обговорення інформації.

9.                        При диференційованій груповій роботі кожному студенту даються індивідуальні завдання з урахуванням його здібностей і знань.

Розвіваюче навчання у вузі припускає формування у студентів потреби, інтересу і умінь удосконалювати свої знання і здібності. Свідомо готуватися до майбутньої професійної діяльності - значить розвивати необхідні здібності, удосконалювати свої розумові якості.

Успіх освоєння професії залежатиме від того, наскільки у студента розвинеться потреба в освоєнні професії. У незацікавлених студентів у процесі навчання під впливом різних чинників може з'явитися інтерес до одержуваної професії. Для такої категорії студентів особливе значення мають психолого-педагогічна атмосфера навчального закладу, якість викладання, матеріально-технічна база, техніка і методика навчального процесу й практичних занять.

Концепцію спільної продуктивної діяльності викладача із студентами і студентів один з одним (скорочено СПД) розробила професор В. Я. Ляудіс. Як одиниці проектування навчальної ситуації вона виділяє чотири взаємозв'язані змінні: зміст навчального предмету, структуроване відповідно до цілей навчання; умови, організуючі засвоєння навчального змісту і узагальнених способів навчальної діяльності; систему навчальних взаємодій викладача із студентами і студентів один з одним.

Організація ситуації СПД припускає чотири основні вимоги:

1.      включення учасників з самого початку навчання в творчу продуктивну діяльність;

2.      спільне планування студентами і викладачами системи проміжних задач (творчих і репродуктивних), необхідних для руху до наміченого продукту;

3.      така співпраця в навчальній  діяльності, в якій кожний  вніс би свій внесок в цю діяльність;

4.      закономірна перебудова по ходу навчання початкових взаємодій.

Таким чином, основним объектом зусиль викладача є навчальна професійна позиція студентів.

 Основні ідеї педагогіки співпраці

1. Ідея важкої цілі. Потрібно ставити перед студентами більш складну ціль, вселяти упевненість в тому, що ціль буде досягнута і тема добре засвоєна.

2.         Ідея опори. Це не схема, а набір ключових слів, знаків і |інших опорних сигналів, особливим чином розташованих і показуючих логіку у вигляді компактної образної опорної схеми.

3. Ідея вільного вибору. Свобода вибору - найпростіший шлях до розвитку творчої думки.

4. Ідея крупних блоків. Матеріал зводиться в крупні блоки, що полегшує виділення основних ідей.