8. Педагогічна та громадська ради.

Демократизація внутрішкільного управління навчаль­но-виховним процесом передбачає активну участь учите­лів, батьків та учнів у здійсненні необхідних заходів для підвищення якості навчання й виховання відповідно до вимог держави і суспільства. Гарантом цього є громад­ський орган — рада школи. До її складу входять педагоги, батьки та учні. Збирається вона 4—5 разів на рік для роз­в'язання важливих шкільних проблем.

Рада школи як виконавчий орган громадського управ­ління організовує виконання рішень загальних зборів (конференції); затверджує річний план, режим роботи школи; підтримує громадські ініціативи щодо навчання та виховання учнів, творчі пошуки та експериментальну ро­боту педагогів; визначає шляхи співпраці з науково-до­слідними установами, виробничими та кооперативними організаціями,  добровільними товариствами, творчими спілками, іншими державними та громадськими інститу­тами; вносить пропозиції щодо морального і матеріального заохочення педагогічних та інших працівників школи, уч­нів, батьків; погоджує зміст, форми педагогічної освіти батьків і створює для неї разом з директором та громад­ськими організаціями відповідні умови.

Разом з батьками рада школи забезпечує соціальний за­хист учнів при розгляді питань, що стосуються їх інтересів у державних і громадських органах. У присутності батьків розглядає подання педагогічної ради про виключення учня зі школи і приймає відповідні рішення. У межах чинного законодавства рада школи вживає необхідних заходів щодо захисту педагогічних працівників, директора школи від необґрунтованого втручання в їхню професійну та службо­ву діяльність. Спільно з дирекцією вона представляє інте­реси школи в державних і громадських органах тощо.

Вищим органом громадського самоврядування в серед­ній загальноосвітній школі є загальні збори (конференція) колективу. Делегати конференції обираються від праців­ників школи, учнів другого-третього ступеня, батьків, представників громадськості (однакова кількість пред­ставників від кожної категорії). Загальні збори (конферен­ція) збираються один раз на рік.

Збори (конференція) обирають раду школи, її голову, встановлюють термін їх повноважень; заслуховують звіт про роботу директора і голови ради школи, дають їм оцін­ку відкритим або таємним голосуванням; затверджують головні напрями вдосконалення діяльності школи, розгля­дають інші найважливіші питання навчально-виховного процесу; приймають рішення про стимулювання праці ди­ректора, голови ради школи. Якщо директор не виконує покладених на нього обов'язків, порушують клопотання перед відповідним структурним підрозділом місцевого ор­гану державної виконавчої влади про його невідповідність займаній посаді.

Важливим постійно діючим колегіальним дорадчим органом середньої загальноосвітньої школи є педагогічна рада, очолювана директором школи. До її складу входять педагоги, що працюють у школі. Педагогічна рада збира­ється 4—5 разів на рік для розв'язання найважливіших навчально-виховних завдань школи. її робота спрямована на удосконалення навчально-виховного процесу; методич­ної роботи в школі; підвищення кваліфікації педагогічних працівників; упровадження досягнень психолого-педаго-гічних наук і передового педагогічного досвіду в практику роботи школи; на матеріальне і моральне заохочення уч­нів, звільнення їх від екзаменів, переведення до наступно­го класу або залишення учнів, які не встигають, на повтор­не навчання в тому самому класі та ін.

9. Методична робота в школі. Її напрямки

Якість, результати навчально-виховного процесу шко­ли залежать передусім від учителя, його теоретичної підго­товки, педагогічної та методичної майстерності.

Підвищенню фахової підготовки педагогічних кадрів у школах сприяє спеціальна методична робота, яка збагачує їх педагогічними знахідками, дає змогу молодим учите­лям оволодівати педагогічною майстерністю, підтримує в педагогічному колективі дух творчості, прагнення до по­шуку. Методична робота спонукає вчителя до засвоєння змісту нових програм і технологій їх реалізації, ознайом­лення з досягненнями психолого-педагогічних дисциплін і методик їх викладання, вивчення і впровадження передо­вого педагогічного досвіду, вдосконалення навичок само­освітньої роботи. Вона забезпечує надання вчителю квалі­фікованої допомоги з теорії та практичної діяльності.

У сучасній школі методична робота здійснюється за та­кими напрямами: 1. поглиблення філософсько-педагогічних знань, спря­мованих на відродження й розвиток національної освіти в Україні, вивчення педагогічної теорії, методики навчання і виховання, психології, етики, естетики, поглиблення на­уково-теоретичної підготовки з предмета і методики його викладання; 2. вивчення діалектики і принципів розвитку україн­ської національної школи; збагачення педагогічних кадрів надбаннями української педагогіки,  науки,  культури; вивчення теорії та досягнень науки з викладання предме­тів, володіння сучасними науковими методами; вивчення й практична реалізація оновлених програм і підручників, розуміння їх особливостей; 3. освоєння методики викладання додаткових предме­тів; випереджувальний розгляд питань методики вивчен­ня складних розділів навчальних програм з проведенням відкритих уроків,  використанням наочних посібників, ТЗН, дидактичних матеріалів; 4. освоєння і практичне застосування теоретичних положень загальної дидактики, методики і принципів активізації навчальної діяльності учнів, формування у них наукового світогляду з урахуванням вимог етнопедагогіки; 5. систематичне інформування про нові методичні ре­комендації, публікації щодо змісту й методики навчально-виховної роботи, глибоке вивчення відповідних держав­них нормативних документів; 6. упровадження досягнень етнопедагогіки, психології та окремих методик і передового педагогічного досвіду із звер­ненням особливої уваги на використання в діяльності педаго­гічних колективів зразків національної культури і традицій.

Згідно з Указом Президента України «Про всеукраїн­ський конкурс «Учитель року», відповідним Положенням, його завданнями є: піднесення ролі вчителя у суспільстві і підвищення престижності цієї професії; привернення уваги громадськості, органів влади до проблем освіти; сприяння творчим педагогічним пошукам, удоско­налення фахової майстерності вчителя; поширення передового педагогічного досвіду: забезпечення незалежної експертної оцінки педаго­гічної діяльності.

Всеукраїнський конкурс «Учитель року» охоплює ра­йонний, міський (грудень), обласний (січень-лютий), все­український (квітень) тури. Для участі в ньому претендент подає районному (міському) оргкомітету відповідно заяву та опис власного досвіду, що розкриває оригінальність пе­дагогічних ідей, методів, технологій, аналіз результатів праці. Переможцям всеукраїнського туру конкурсу при­своюють звання «Заслужений учитель України». Ним стає один учитель з певного фаху на всю країну.

Рішенням регіональних оргкомітетів можуть бути при­суджені дипломи «Переможець конкурсу «Учитель року» району (міста)», «Переможець конкурсу «Учитель року» об­ласті». Місцеві органи влади можуть встановити для пере­можців конкурсу грошові премії. Аналогічно можуть бути відзначені лауреати регіональних фахових конкурсів «Учи­тель року» (учителів, які зайняли II та III призові місця).

10. Основні форми методичної роботи в школі

Методичну роботу в школі проводять в індивідуальній і колективній формах, які різняться між собою використо­вуваними прийомами, будучи однаково спрямованими на вдосконалення майстерності вчителя і педагогічного ко­лективу загалом.

Індивідуальна  форма  методичної роботи  у школі. Сутність цієї форми методичної роботи полягає у самостій­ній роботі педагога над підвищенням теоретичного рівня своїх знань, вдосконаленням методичної майстерності.

Молоді спеціалісти, які закінчили вищі педагогічні заклади освіти, упродовж першого року роботи за місцем працевлаштування проходять стажування, мета якого по­лягає в набутті практичних умінь і навичок педагогічної діяльності. Під час стажування вони користуються всіма правами працівника школи і виконують покладені на них обов'язки. Керівник навчального закладу призначає для молодого вчителя наставника з кращих учителів відповід­ного фаху. Наставник допомагає стажисту в плануванні навчально-виховної роботи, в розробленні поурочних пла­нів та ін. Результати стажування розглядає наприкінці навчального року дирекція школи.

Немало вчителів, дбаючи про підвищення ефективнос­ті навчально-виховного процесу, створюють власні мето­дичні системи.

Для цілеспрямованої підготовки до семінарів та прак­тичних занять заздалегідь розробляють перелік питань навчально-довідкової літератури, освітніх сайтів в Інтернеті. Науково-методичне об'єднання ліцею складає пере­лік науково-методичної літератури для вчителя, що також допомагає йому розібратися в сучасному океані методич­ної літератури.

Науково-методичні комплекси сприяють професійно­му зростанню та вдосконаленню педагогічної майстерності вчителя, підвищенню ефективності навчально-виховної діяльності взагалі.

Колективні форми методичної роботи у школі. Метою колективних форм методичної роботи є підвищення май­стерності всіх учителів у процесі цілеспрямовано сплано­ваних і реалізованих заходів. Однією з найпоширеніших колективних форм методичної роботи у школі є відкриті уроки, завданням яких є впровадження у практику вчите­лів передового педагогічного досвіду і надбань педагогіч­ної науки. Під час аналізу й обговорення їх необхідно забезпечити цілеспрямованість обговорення, науковість аналізу, принциповість і доброзичливість критичних за­уважень, поєднання аналізу уроку з практичними ре­комендаціями, підсумовування його кваліфікованими спе­ціалістами.

Істотне значення у підвищенні педагогічної майстер­ності має взаємовідвідування вчителями уроків. Молодий педагог, педагог зі стажем…

Центрами методичної роботи, вивчення і втілення до­сягнень теорії та передового досвіду в практику навчання конкретних навчальних дисциплін є предметні методич­ні об'єднання вчителів та предметні комісії. У їх компетенції – організація консультацій для молодих учителів, заслуховування звітів учителів про виконання індивідуальних планів самоосвіти. План роботи методичного об'єднання складають на навчальний рік.

У системі шкільних і міжшкільних предметних мето­дичних об'єднань нерідко створюють творчі (проблемні) групи у складі 8—10 добре теоретично підготовлених учи­телів, які працюють над розв'язанням актуальних проб­лем навчально-виховного процесу (наприклад, викорис­тання комп'ютера у навчальному процесі, формування сві­тогляду учнів у процесі вивчення навчальної дисципліни, диференційоване навчання та ін.).

Методичну роботу з класними керівниками забезпе­чує робота школи класного керівника-початківця, впро­вадження наставництва, психологічна освіта, наукове за­безпечення його роботи, організація різноманітних кон­курсів тощо. Усе це потребує відповідного науково-інфор­маційного забезпечення.

У великих основних і середніх школах створюють ме­тодичні кабінети для надання вчителям і вихователям методичної допомоги.

Одним із шляхів підвищення методичного рівня вчите­лів є розроблення ними актуальної для педагогіки і школи проблеми. Наукову проблему обирають з таким розрахун­ком, щоб до її розроблення можна було залучити всіх педа­гогів школи.

Продуктивною формою методичної роботи є семінар-практикум. Цінність його полягає в тому, що вчителі са­мостійно опрацьовують педагогічну літературу з обговорю­ваної проблеми, аналізують власний досвід. Опрацьовані матеріали учасники семінару-практикуму оформляють у вигляді рефератів або доповідей.

Участь учителів у науково-методичних семінарах спри­яє ознайомленню з сучасними науковими здобутками, з новими технологіями навчання, що допомагає їм осмисли­ти власний досвід навчально-виховної роботи, прилучити­ся до науково-пошукової роботи, підвищити свій інтелек­туальний і творчий потенціал, обрати і формулювати стра­тегію самоосвіти, техніку її здійснення.

Сприяють підвищенню педагогічної майстерності вчи­телів педагогічні читання, які мають на меті узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду і проводять­ся з актуальної педагогічної тематики. їх можна організу­вати у школі, районі, області, країні.

Ефективною формою методичної роботи є науково-практична конференція (районна, обласна чи республі­канська).

На вивчення та поширення передового педагогічного досвіду спрямована діяльність шкіл передового досвіду.

Важливою ланкою методичної роботи є опорні школи. На їх базі проводять індивідуальні та групові консультації, стажування, науково-практичні конференції, педагогічні читання, семінари-практикуми тощо.

На постійний педагогічний пошук налаштовує діяль­ність експериментальних педагогічних майданчиків. Відповідно до «Положення про експериментальний педаго­гічний майданчик» (1993) їх створюють для реалізації пе­дагогічних ініціатив щодо оновлення змісту, впроваджен­ня принципово нових технологій у практику закладів ос­віти. Ініціатором їх створення може бути будь-яка особа чи заклад освіти.

Перед проведенням атестації педагогічних працівників використовують творчі звіти вчителів. Звітуючи на педа­гогічній раді, вони діляться своїми знахідками, методич­ними доробками, знайомлять інших учителів з технологі­єю власного досвіду.

У підвищенні фахового, методичного і психолого-педагогічного рівнів учителя вагому роль відіграють обласні інститути удосконалення вчителів (ОІУВ). Останніми роками в цих установах створено кафедри, що відповіда­ють за підвищення кваліфікації учителів.

Підвищенню фахового рівня сприяє також їх система­тична атестація педагогічних працівників, яку проводять з метою визначення відповідності педагогів посаді, рівневі кваліфікації, залежно від якого (а також від стажу педаго­гічної роботи) їм встановлюють кваліфікаційні категорії, визначають тарифікаційний розряд оплати праці, присво­юють педагогічне звання. Атестацію щороку проводять атестаційні комісії, які створюють при навчально-вихов­них закладах і місцевих органах державного управління освітою. Педагогічних працівників атестують при навчаль­ному закладі, атестаційна комісія при органі управління освітою розглядає клопотання комісії навчального закладу та приймає рішення в межах своєї компетенції щодо ре­зультатів атестації певних категорій педагогів.