1.                     Як зазначили респонденти, вживання сленгу спричиняють такі фактори:

-  звичка; 

-  вплив оточення і друзів;

-  прагнення не вирізнятися або, навпаки, вирізнятися серед інших;

-  прагнення бути зрозумілим; 

-  „тому, що так подобається, так „прикольніше”, так хочеться, просто використовую”.  

Таким чином, ми з’ясували основні соціальні та психологічні фактори функціонування сленгу, які виокремлюють школярі.

Майже такі самі результати отримуємо і в Інтернет-опитуванні [142]: звичка – 55 %, вплив друзів – 11 %, прагнення вирізнятися та невирізнятися разом склали 12%, недостатній словниковий запас – 4 %,  просто використовую – 18 %.

3. На третє запитання відповіді були такими: так – 33 %, ні – 52 %, і не визначились – 15 % опитаних. Опитування ще раз засвідчує той факт, що учні не повністю усвідомлюють різницю між ненормативною лексикою та сленгом через недостатньо сформовані уявлення про лексичний склад мови, а також її функціональні стилі.

Результати іншої анкети [Додаток В] показують, що рівень засвоєння знань учнів із лексикології у 6-х класах складає 69 %,  у 10-х класах – 70 %, що є показником середнього рівня.

Окрім того, під час проведення констатувального експерименту, ми вдалися до методики незалежних спостерігачів, які повинні були слідкувати за ходом проведеного нами позакласного заходу [Додаток Д], а також під час уроку рідної мови.  Поставлені перед учнями завдання були спрямовані на виявлення рівня умінь та навичок використовувати сленг учнями у відповідній ситуації, а також їх уміння виокремлювати соціолекти з-поміж іншого лексичного матеріалу. Критерії оцінювання їх знань та вмінь знаходяться в додатку [Додаток Т].

Наприклад, наступне завдання допомогло нам з’ясувати, що учням важко знаходити сленг серед мовленнєвого потоку, аналізувати його. Більшість із них не можуть дібрати літературні відповідники до цих слів, а також не всі їхні значення можуть пояснити, що вказує на низький рівень розвитку лексичного запасу, а отже, це один із факторів, котрий негативно впливає на лінгвокомунікативну компетенцію школярів. Оцінку розвитку лексичного запасу давали незалежні спостерігачі, котрі були присутні на заході:

Послухайте уривок із твору сучасного українського письменника Леся Подерев’янського „Нірвана” [Додаток Ж]. Знайдіть у ньому сленг. Поясніть їх значення. Доберіть синоніми до слів, якщо це  можливо.

Киряють – п’ють, дудлять, жлуктять, смокчуть, набираються, пиячать, цмулять, листають, розпивають, глушать.

Гаплик – кінець, фінал, смерть.

Рамою – тілом, тулубом.

Ядерка – ядерна війна.

Дістрофічний – худий.

Йо-ма-йо – вираз здивування; нічого собі.

На основі того, як учні знаходили сленг у творі, незалежні спостерігачі виявляли рівень їх обізнаності в лексичній системі сучасної української мови.

Наступне пропоноване нами завдання допомогло краще виявити рівень умінь і навичок використовувати сленг у певній ситуації. Результати спостереження засвідчують, що не всі учні можуть стилістично правильно, доцільно використовувати такі слова та вирази:

Ділова гра. Уявіть, що ви учитель і викладаєте українську мову і літературу. До вас завітав колега. Складіть діалог. Поміркуйте, як змінився б ваш стиль спілкування у розмові з друзями? Які слова та вирази ви вживали б у цій ситуації?

Отже, реалізація знань із психології та лексикології з методикою її викладання під час проведення констатувального експерименту дозволяє говорити про середній рівень [додаток В] володіння системними знаннями з лексикології сучасної української мови в учнів. Тому є необхідність підвищення рівня їхніх знань про словниковий склад мови, звертаючи увагу на лексику обмеженого соціального вжитку, шляхом проведення факультативних занять чи створення альтернативних програм спецкурсів, а також запровадженням системи вправ для збагачення лексичного запасу учнів та формування навичок доцільного користування мовним матеріалом у певній ситуації.