засоби вираження

приклад

іменник у формах непрямих відмінків (за або без прийменників)

Сусідки посхиляли голови і мовчать. Гнат лежить, сумує за ріллею, за Марією.

займенник у непрямих відмінках

Він зітхнув, але зачепити її не наважи вся. Народ шукає в геніях себе.

субстантивований прикметник чи дієприкметник

Боярин та сват садовлять молоду на подушку. Черниш дивився на поранених майже з побожною шаною.

числівник

Стрілка годинника наближається до дванадцяти. Час наближається до шістнадцяти нуль-нуль.

прислівник

А молоді про «завтра» сперечатись, боротись за «сьогодні» узялись.

дієслово

Я прошу тебе не жартувати! – мало не скрикнув товариш Вовчик. Вона була страшенно мовчазна, й від неї Карамазови чули тільки коротке «слухаю».

вигук

Протягли своє «ку-ку-рі-ку!» горласті півні.

синтаксично нерозкладне сполучення слів

Вона попрохала в мене п’ять карбованців. Потім узяла букет квітів з нашої маленької оранжереї й сіла на підводу.

Додаток

Прямий

(позначає об’єкт, на який дія, виражена присудком, спрямована безпосередньо)

• іменник (займенник або інше слово в значенні іменника) у З.в. без прийменника: Стінний годинник одбивав секунди. Ми друзів правдивих в біді пізнавали.

• безприйменниковий Р.в. іменника при перехідному дієслові заперечної частки не: Душа образ не забува.  Соломія не одривала очей від берега.

• іменник в Р.в. без прийменника, коли дія поширюється на частину предмета: Покладіть отут м’яти, та хай тополя шелестить. Мелашка побігла до сусідів позичити хліба на обід.

• іменник в Р.в. без прийменника, коли додаток можна вжити у формі З.в.:Сіли коло столу, Гнат замовив шинки (чого?), хліба (чого?) і гірчицю (що?). = Гнат замовив шинку (що?), хліб (що?) і гірчицю (що?).

іменник в Р.в. без прийменника, коли додаток позначає особу чи неживий предмет у безособовому реченні: Шкода мені матері старої. Чомусь шкода зробилось цієї рослини.

Непрямий

(має значення об’єкта, на який дія спрямована не прямо, а опосередковано)

Непрямий безприйменниковий додаток

Непрямий прийменниковий додаток

- у формі Р.в. при неперехідному дієслові: Любові й щастя хочеться людині. Ми дочекалися весни, ми вже підходимо до брами.

Непрямий прийменниковий додаток включає прийменники у (в), з, за, о (об), про, над, на, до, від, проти, для, між.

У землі нашої багатюща біографія, і говорить вона до нас своєю мовою.  Іван припав до землі і дув. Ти можеш від мене просити чого хочеш, я все тобі  дам.   Проти такої безгосподарності волало все його нутро. Настав новий вік і для нашого Чіпки. Семен витяг із торбинки хліба. Я зіткана з печалі.  У мами не стало би більше сліз плакати за мною. А юнаки розказують про свою дорогу. Ахмет скочив на коня і закопотів долиною, ховаючись за хмарою куряви. Того вечора він чергував за матір, бо їй теж було погано. Брянського сама Батьківщина призначила йому в командири. В десятому Льоник закохався в одну дівчину із сусідньої школи. Врешті війнув вітерець – перед втікачами була наддунайська низина. Я ішла за тобою одна в юрбі.  У ній оживала надія наново, й вона усміхнулася. В алеї ще тинялися й сиділи на довгих лавах дівчата й хлопці.

- у формі Р.в. при предикативному віддієслівному іменнику, прислівнику: Мальві жаль було гір, ватрища, овечого запаху, казок і безнастанного погейкування та співу Ахмета. Читання книги захопило юнака.

- у формі Д.в. при неперехідному дієслові: Він мені нічого не каже. Не буде щастя ні мені, ні люду, поки на світі нещаслива буде хоча б одна роботяща. Кожен вірш свій і поему він присвячував народу.  Чубинському зробилось душно.

- у формі Д.в. при прикметнику: вдячний колективові, відомий усім

- у формі О.в. при неперехідному дієслові: Кінь збивав куряву некованими копитами. Пашить медами скосиста гора. Я тишком-нишком милувалась ним. Душа моя живе твоїм печальним іменем прозорим. А вже й поля імлою обгорнулись.

(Додаток в О.в. часто співвідноситься з підметом у Н.в.: Робітники будують будинок – будинок будується робітниками: об’єкт дії стає граматичним підметом, а суб’єкт дії - додатком)

Різновидом непрямого додатка є додаток, виражений інфінітивом

• інфінітив-додаток здебільшого поєднується з дієсловами на позначення волевиявлення людини (просити, наказати, благати, обіцяти. допомагати, перешкоджати, повчати та ін.): Ввечері крізь сон благав матір розповісти казку про Івасика-Телесика. Привчав мене батько трудитись до поту, а мати – любити пісні. Він їхав на ярмарок і підхопив нас, потім ще й дозволив нам переночувати під його возом.
• дія, виражена дієсловом-присудком, безпосередньо спрямована на залежний від нього об’єкт, який водночас також є суб’єктом (умовно) інфінітивної дії: Ми вчили вас жити чесно і трудитися для людей.
• Додаток, виражений інфінітивом, можна перетворити на додаток-іменник або підрядне з’ясувальне речення: Дочка вечерять подає. (Дочка подає вечерю.). Шахай наказав підвести коня. (Шахай наказав, щоб підвели коня.).

Приклади речень:

Ніхто не віджважувався увійти до Боженка. І він терпляче сподівався зустріти свою єдину чарівницю. Зброя дзвенить, не дає на край суходолу ступити. Взагалі він уникає говорити про свої високі почуття і пориви. Дід-провідник зупинився, наказав усім залазити в комиші, скласти свої клунки й бути на поготові, а сам десь зник.