Другорядні члени речення: додаток - Сучасна українська мова - Українська мова - Каталог статей - Наша освіта
Головна » Статті » Українська мова » Сучасна українська мова

Другорядні члени речення: додаток

Додаток

(другорядний член речення, що називає особу, істоту. предмет, на які спрямована чи яких стосується дія (процес, стан, ознака))

 

засоби вираження

приклад

іменник у формах непрямих відмінків (за або без прийменників)

Сусідки посхиляли голови і мовчать. Гнат лежить, сумує за ріллею, за Марією.

займенник у непрямих відмінках

Він зітхнув, але зачепити її не наважи вся. Народ шукає в геніях себе.

субстантивований прикметник чи дієприкметник

Боярин та сват садовлять молоду на подушку. Черниш дивився на поранених майже з побожною шаною.

числівник

Стрілка годинника наближається до дванадцяти. Час наближається до шістнадцяти нуль-нуль.

прислівник

А молоді про «завтра» сперечатись, боротись за «сьогодні» узялись.

дієслово

Я прошу тебе не жартувати! – мало не скрикнув товариш Вовчик. Вона була страшенно мовчазна, й від неї Карамазови чули тільки коротке «слухаю».

вигук

Протягли своє «ку-ку-рі-ку!» горласті півні.

синтаксично нерозкладне сполучення слів

Вона попрохала в мене п’ять карбованців. Потім узяла букет квітів з нашої маленької оранжереї й сіла на підводу.

 

Розмежування додатка і обставини

  • якщо іменник зберігає предметне значення, то його кваліфікують як додаток, в інших випадках – як обставина:

Однак навіть діти не одірвали її од книжок. Од книжок – непрямий додаток, зберігається предметне значення.

Йшов од банку, заглянув у вікно, так і є, сидить за машинкою.  Од банку – ослаблена предметність, тому доцільніше вважати обставиною місця.

  • додаток (виражений іменником у непрямому відмінку з прийменником) можна замінити особовим займенником з тим самим прийменником, а обставину – прислівником:

І вже зовсім повеселілий під’їхав до трактористів: «Хліб та сіль!». (І вже зовсім повеселілий під’їхав до них.).

Ще здалеку помітив Твердохліб худобу під скиртою. (Ще здалеку помітив Твердохліб худобу там, під скиртою.).

 

Додаток

Прямий

(позначає об’єкт, на який дія, виражена присудком, спрямована безпосередньо)

  • іменник (займенник або інше слово в значенні іменника) у З.в. без прийменника: Стінний годинник одбивав секунди. Ми друзів правдивих в біді пізнавали.
  • безприйменниковий Р.в. іменника при перехідному дієслові заперечної частки не: Душа образ не забува.  Соломія не одривала очей від берега.
  • іменник в Р.в. без прийменника, коли дія поширюється на частину предмета: Покладіть отут м’яти, та хай тополя шелестить. Мелашка побігла до сусідів позичити хліба на обід.
  • іменник в Р.в. без прийменника, коли додаток можна вжити у формі З.в.:Сіли коло столу, Гнат замовив шинки (чого?), хліба (чого?) і гірчицю (що?). = Гнат замовив шинку (що?), хліб (що?) і гірчицю (що?).

іменник в Р.в. без прийменника, коли додаток позначає особу чи неживий предмет у безособовому реченні: Шкода мені матері старої. Чомусь шкода зробилось цієї рослини.

 

Непрямий

(має значення об’єкта, на який дія спрямована не прямо, а опосередковано)

Непрямий безприйменниковий додаток

 

Непрямий прийменниковий додаток

- у формі Р.в. при неперехідному дієслові: Любові й щастя хочеться людині. Ми дочекалися весни, ми вже підходимо до брами.

Непрямий прийменниковий додаток включає прийменники у (в), з, за, о (об), про, над, на, до, від, проти, для, між.

 

У землі нашої багатюща біографія, і говорить вона до нас своєю мовою.  Іван припав до землі і дув. Ти можеш від мене просити чого хочеш, я все тобі  дам.   Проти такої безгосподарності волало все його нутро. Настав новий вік і для нашого Чіпки. Семен витяг із торбинки хліба. Я зіткана з печалі.  У мами не стало би більше сліз плакати за мною. А юнаки розказують про свою дорогу. Ахмет скочив на коня і закопотів долиною, ховаючись за хмарою куряви. Того вечора він чергував за матір, бо їй теж було погано. Брянського сама Батьківщина призначила йому в командири. В десятому Льоник закохався в одну дівчину із сусідньої школи. Врешті війнув вітерець – перед втікачами була наддунайська низина. Я ішла за тобою одна в юрбі.  У ній оживала надія наново, й вона усміхнулася. В алеї ще тинялися й сиділи на довгих лавах дівчата й хлопці.

- у формі Р.в. при предикативному віддієслівному іменнику, прислівнику: Мальві жаль було гір, ватрища, овечого запаху, казок і безнастанного погейкування та співу Ахмета. Читання книги захопило юнака.

- у формі Д.в. при неперехідному дієслові: Він мені нічого не каже. Не буде щастя ні мені, ні люду, поки на світі нещаслива буде хоча б одна роботяща. Кожен вірш свій і поему він присвячував народуЧубинському зробилось душно.

- у формі Д.в. при прикметнику: вдячний колективові, відомий усім

- у формі О.в. при неперехідному дієслові: Кінь збивав куряву некованими копитами. Пашить медами скосиста гора. Я тишком-нишком милувалась ним. Душа моя живе твоїм печальним іменем прозорим. А вже й поля імлою обгорнулись.

(Додаток в О.в. часто співвідноситься з підметом у Н.в.: Робітники будують будинок – будинок будується робітниками: об’єкт дії стає граматичним підметом, а суб’єкт дії - додатком)

Різновидом непрямого додатка є додаток, виражений інфінітивом

  • інфінітив-додаток здебільшого поєднується з дієсловами на позначення волевиявлення людини (просити, наказати, благати, обіцяти. допомагати, перешкоджати, повчати та ін.): Ввечері крізь сон благав матір розповісти казку про Івасика-Телесика. Привчав мене батько трудитись до поту, а мати – любити пісні. Він їхав на ярмарок і підхопив нас, потім ще й дозволив нам переночувати під його возом.
  • дія, виражена дієсловом-присудком, безпосередньо спрямована на залежний від нього об’єкт, який водночас також є суб’єктом (умовно) інфінітивної дії: Ми вчили вас жити чесно і трудитися для людей.
  • Додаток, виражений інфінітивом, можна перетворити на додаток-іменник або підрядне з’ясувальне речення: Дочка вечерять подає. (Дочка подає вечерю.). Шахай наказав підвести коня. (Шахай наказав, щоб підвели коня.).

Приклади речень:

Ніхто не віджважувався увійти до Боженка. І він терпляче сподівався зустріти свою єдину чарівницю. Зброя дзвенить, не дає на край суходолу ступити. Взагалі він уникає говорити про свої високі почуття і пориви. Дід-провідник зупинився, наказав усім залазити в комиші, скласти свої клунки й бути на поготові, а сам десь зник.

 

 

Категорія: Сучасна українська мова | Додав: damar (20.09.2014)
Переглядів: 3386 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]