Головні члени речення: присудок - Сучасна українська мова - Українська мова - Каталог статей - Наша освіта
Головна » Статті » Українська мова » Сучасна українська мова

Головні члени речення: присудок

Присудок

(головний член двоскладного речення, який виражає предикативну ознаку того, що називає підмет: дію, стан, властивість;

присудок стверджує або заперечує щось у реченні і відповідає на питання що робить предмет? що з ним робиться? яким він є? тощо )

 

 

Присудок

Узгоджений

(граматично залежить від підмета у формах особи, числа, роду)

Неузгоджений

(морфологічна форма присудка граматично не залежить від підмета)

Над вікном звисало мереживо дикого винограду. І роси, і птиці, і трави з зорею вітають мене.

А дід ні гугу: і за поріг не виходить. Я  їй розказувати, а вона сміятись та радіти. Лисичка хап – і у кущі мерщій.

 

Простий дієслівний присудок

№ п/п

Засіб вираження

Приклад

1

дієслово у формі теперішнього, минулого і майбутнього часів, наказового та умовного способів

Ластівки тікають із Європи.

Не знав, не знав звіздар гостробородий, що в антисвіті є антизірки. Я буду крізь сльози сміятись. Ти не йди в пишний дім, де музика бринить. О, швидше б день палкий погас.

2

усіченою і незмінюваною дієслівною формою (вигуково-дієслівною формою) типу бух, бах, стук, блись, хап, скік, зирк та ін., які набувають в тексті дієслів минулого часу доконаного виду

Аж двері рип у хату із сіней. Олень знову стук та стук. А клямка у мене перед носом стриб-стриб, клац-клац, а сніг у щілини птак-птак

3

фразеологічні сполучення слів

Софія мала рацію. Софія не відривала очей від берега. Потупивши очі, Вадим пік раків.

4

інфінітив або інфінітивний демінутив

Тоді вона мене цілувати. Я їй розказувати, а вона сміятись та радіти. Отака серйозна тема, а ви хахоньки.

простий дієслівний присудок може бути ускладнений

5

часткою (насамперед порівняльною як, мов, ніби, наче, немовби) або займенником себе в ролі частки

Богдан тихцем увійшов до хати, ступнув пару кроків і, за щось зачепившись, ледве не розтягнувся на долівці. Коли як вискочать з двору дві собаки. А журавлі летять собі на той бік ключами. От собі й читаю, що на скелі наковано.

6

синсемантичним (напівповнозначним) дієсловом

А ми взяли та й збудували в майбутнє калиновий міст. А я взяла і вигадала свято – тебе, моя поезіє, тебе!

7

повторенням тієї самої форми дієслова

Співала, співала пташечка, та й затихла.

8

повторенням однокореневих слів

Хто їй скаже-перекаже про мою журбу.

9

Дієсловом та однокореневим іменником в О.в.

Валом валять парубки в хату.

10

синонімічними дієсловами

Під білим вікном у місячному платті спить-мріє груша.

11

однією часовою чи способовою дієслівною формою  у значенні іншої

То збоку ускубне, то спереду поцупить. Прийди Тарас вчасно, все було б добре.

12

описовим дієслівно-іменним зворотом, що формується навколо слів типу робити, мати, наддавати, віддавати, справляти, чинити, стати, виявляти, мати, зазнавати, набувати, діставати, прийти

Ворог чинив дедалі упертіший опір. Правдою слово багате мені надавало наснаги.

У двоскладних реченнях використовуються нульові присудки (що позбавлені формальних ознак) з лексичним значенням:

а) місцезнаходження. перебування кого-небудь або чого-небудь у просторі: За вікном туман холодний. Навсібіч – море, океан, шторми, бурани. Над Києвом золотий гомін, і голуби, і сонце. Найдорожче і найважче попереду. Санітарні підводи внизу ліворуч.

б) руху (в еліптичних реченнях): По  блакитному степу вороний вітер. До островів нових, незнаних!

 

Складений дієслівний присудок

(інфінітив + особові форми дієслова в ролі зв’язок або присудковий прикметник із модальним значенням)

№ п/п

Значення

Приклад

Із допоміжними фазовими дієсловами

1

Початок дії (почати, прийнятися, приступити, пуститися, взятися, знаходитися, кинутися, стати, піти в значенні почати)

Дніпром починала вже йти осіння крига. Раніше почало вставати сонце, щиріше доглядати землю. Я вірші став писать під вечір золотий. А гостра коса вже пішла зрізувати гостру ячмінну гриву.

2

Тривалість дії (продовжувати, лишатися, залишатися, зоставатися тощо)

По інерції поїзд продовжував іти. М’який лапастий сніг не переставав падати. І залишився стояти дуб на злість усім вітрам і грозам.

3

Закінчення дії (закінчувати, перестати, припинити, кинути та ін.)

Глибокі виразки у серці перестали нити-боліти. Вона скінчила писати свою повість. Навіть худоба перестала пастися.

Із допоміжними модальними дієсловами

1

Можливість/неможливість, повинність, необхідність дії, стану, процесу (могти, мати, мустити, вміти, встигнути та ін. )

Що може душу сколихнуть рабу? Не може при добрі той жить, хто хоче злу й добру служить. Я щось маю розпитати. У рамках теперішньої політики заощадження ми мусили скоротити десять відсотків посад. Грицько вбив собі ногу і мусив сидіти.

2

Волевиявлення (бажати. воліти, хотіти, прагнути, надумати, готуватися, націлюватися, скалічуватись, наважитись, намагатись тощо)

Я хочу бачити світ розплющеними очима. Я прагну усю мою тугу в єдине слово зложити.

3

Суб’єктно-емоційної оціки (любити, ненавидіти, боятися та ін.)

Усі любили послухати казку. Боявся тільки починати, бо мало було надії, що пощатить.

4

Міри, ступеня вияву дії (навчитися, звикнути, пристосуватися тощо)

Ми звикли друзів зустрічати на повну глибину сердець.

5

Мисленнєво-психічного стану людини (думати, мріяти, соромитися, боятися та ін.)

Дівчина, як видно, соромиться йому розповісти правду.

6

Дієслівні фразеологічні (усталені) сполуки, переважно на основі дієслова мати: мати можливість, мати намір, мати нагоду, мати змогу, мати звичку, мати право; не в силі, не в змозі тощо

І тоді вони мали право скаржитись, вимагати співчуття і допомоги. Ти матимеш згоду перевірити кожен мій запис. Хлопець дав згоду співати в заводськім хорі. Ми нічого спинити не в силі. Крім цього, Левко порадив йому те, чого сам ніяк не міг зібратися зробити – оглянути місто. Андрій Григорович терпіть не міг їздити з великим багажем.

7

Предикативні прикметники повної і короткої форми або дієприкметник: схильний, здатний, спроможний, повинен, рад, ладен, змушений, зобов’язаний тощо

Ніхто не повинен говорити того, крім мене. Я ж був готов за ті стіни вмирати. Про дідуся хлопець щовечора ладен їм розповідати. Ніхто не годен віщі барви вбити, дароване мені святим чуттям.

 

Складений іменний присудок

(дієслово-зв’язка + іменна частина(іменник, прикметник, дієприкметник, числівник чи займенник))

№ п/п

Засіб вираження

Приклад

1

Власне зв’язки бути, становити, являти собою

Хай кожна мить життя вам буде дорога. Місто було сповите спекою і духотою. Вечір і справді був чудовий.

*У минулому і майбутньому часі, умовному і наказовому способі зв’язка бути вживається регулярно.

Хлину тому був я чародій. Безмовний був світ. Там, на землі, щось падало, цвіло, було рожеве, синє і зелене.

2

Прийменниково-іменникова сполука у З.в.

Він був у мене за головного помічника. Згадайте – був я вам за тата.

Моделі складеного присудка з нульовою зв’язкою

Дієслово-зв’язка бути в теперішньому часі здебільшого має нульову форму:

Зелений Київ наш. Дуби поважні, а ясен, клен, і явір гордовиті.

В науковому стилі слово є переважно не опускається:

Цю групу можна вирізьбити на піраміді, бо вона є синтез і натхнення.

1

Нуль-зв’язка + іменник в Н.в.

 

- часто при нульовій зв’язці до складу присудка входять частки це, то, ось;

- при іменному складеному присудку в Н.в. часто вживаються слова як, мов, наче, неначе

Я не співець чудової природи з холодною байдужістю її. Наш народ – океан. Чумацький шлях – шлях твої пращурів, що проходили тут чумаками в чорних дьогтярних сорочках.

Світлі вчинки – то наші мечі. Лукія – ось його щедра молодість.

 

Він для них як сподвижник Магеллана. Дід Горобець мовби кремінь.

2

Нуль-зв’язка + іменник в Р.в.

Комбат про тебе хорошої думки.

3

Нуль-зв’язка + іменна частина в З.в. з прийменником

Вже й баба йому за космонавта.

4

Нуль-зв’язка + іменна частина в О.в.

Критика критикою, а тон тоном.

5

Нуль-зв’язка + іменна частина в М.в.

Зал в огнях, кружляють пари, хвилі музики пливуть. Село в снігах, і стежка ані руш.

6

Нуль-зв’язка + прикметник (або прикметник + займенник або частка)

 

Нуль-зв’язка + займенниковий прикметник в Н.в.

Нуль-зв’язка + прикметник + іменник з послабленим значенням (різні назви істот і неістот – чоловік, хлопець. дівчина, людина, справа, річ, час, день, пора та ін.)

Цей ліс живий. У нього добрі очі.  

Сьогодні я такий щасливий, мов вийшов хлопчиком на шлях. Ти дивись, який він непошативий! – звернувся Січкар до Варчука.

Там даль не така, як у нас на країні. Тут кожний камінь – мій, і кожний подих – мій!

 

А сам він хлопець славний, сумирний. Та надіятись на цю людину – справа марна.

7

Нуль-зв’язка + числівник (кількісний або порядковий)

Я наче сам один на великому світі.

8

Нуль-зв’язка + прислівник

Полон – це гірше, ніж смерть.

9

Нуль-зв’язка + фразеологізм

Сон рябої кобили все це.

Складний (подвійний) присудок

(стосовно підмета перебуває в подвійному предикативному зв’язку; обов’язково стосується підмета – назви особи)

Засіб вираження: дієслово зі значенням руху чи стану (іти, прийти, ходити, стояти, сидіти, лежати тощо) + прикметник або дієприкметник (рідше – займенник у Н.в. чи в О.в.)

Приклад: Гайсин ще довго сидів ошалешений. (Гайсин сидів + Гайсин ошалешений)

Я йшов останнім і думав про діда Платона. (Я йшов + я останній)

Мирослава стояла біля будинку сумна, задумана. ()Мирослава стояла + Мирослава сумна, задумана)

 

Трикомпонентні присудки

(утворюються ускладненими формами складеного дієслівного і складеного іменного присудків)

Найуживаніші моделі:

  1. Допоміжне модальне дієслово + дієслово-зв’язка + предикативний член (іменник, прикметник, числівник, займенник): Поет не може бути власністю. Поезія повинна бути чистою.
  2. Допоміжне модальне дієслово + інфінітив + інфінітив: Ти можеш спробувати стати на руки, у тебе м’який килим на долівці.
  3. Дієслово-зв’язка + предикативний член + інфінітив: Хлопці ладні були репетирувати п’єсу хоч до ранку.

 

Варто знати:

* Слова можна, треба, потрібно, слід, варто, неможливо, повинен у поєднанні з неозначеною формою (або й самі), а також слово нема (немає) завжди виступають присудками.

До чистої мети треба йти чистою дорогою.

Дюдині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити.

Де нема святої волі, не буде там добра ніколи.

 

* Іноді, щоб визначити присудок, усе речення слід поставити в минулий час – тоді в присудку з’явиться дієслово-зв’язка був, було, була, були.

На лугах уже трави сонцем, соками, вітром (були) напоєні.

Ніч (була) наче озеро в берегах неба.

Його слово – (було) закон.

 

Категорія: Сучасна українська мова | Додав: damar (14.09.2014)
Переглядів: 9886 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]