У сучасній топоніміці велика увага приділяється розробці семантичних класифікацій географічних назв. «Саме тут топоніми найбільш прозоро відображають історію народу», – підкреслює Ю.А. Карпенко.

Загалом, будь-яка класифікація топонімів за семантичним принципом є більш складною, аніж інші, оскільки досліджується змістове значення топонімів із послідовним розподілом їх на групи.

Вважається, що найпершу класифікацію за семантичним принципом розробив Ф. Міклошич, але вона була позбавлена чіткості. Так, весь фактичний матеріал лінгвіст поділив на 2 групи: 1) топоніми, що походять відназв осіб, 2) топоніми, утворені відзагальних назв. При цьому до кожної із груп вчений застосував різні методи аналізу: до першої – структурний, до другої – семантичний.

Лексико-семантичним принципомподілу топонімів користується С. Грабец, який, за його словами, спирається на класифікацію В.Ташицького. Варто зазначити, що ця класифікація має глибоку деталізацію. Наприклад, водні об’єкти діляться на 7 груп: 1. Топографічні назви, утворені від: а) водних термінів, б) властивостей води, в) властивостей ґрунту, г) рослинного світу, д) положення у відношенні до інших географічних об’єктів; 2. Культурні назви; 3. Назви, похідні від інших географічних назв: а) зменшувальні, б) від назв гір, в) від назв ґрунту, г) від назви населеного пункту та його частин; 4. Назви, утворені від імен власних: а) присвійні прикметники (BohowaKrienica, DiduszkowaRiczka), б) присвійні іменники (Kotowka, Zubrinka), в) похідні від власних назв, г) назви, зв’язок яких із власними назвами незрозумілий; 5. Родові назви; 6. Назви іноземного походження; 7. Назви з незрозумілою етимологією. Назви гір поділено на 5 груп: 1.Топографічні назви, утворені: а) від назв гірських термінів, б) від їх будови, в) від особливостей ґрунту і схилів гір, г) від рослинного світу, д) від відтінків місцевості, е) від положення за відношенням до інших географічних об’єктів, ж) інші географічні терміни; 2. Назви культурні; 3. Назви, які походять від інших географічних об’єктів: а) від гірських термінів, б) від назв водних об’єктів, в) від назв ґрунту, г) від назв населених пунктів та їх частин; 4. Назви, утворені від власних назв: а) присвійні прикметники (AlamanowaGora, CzortkowaGora), б) присвійні іменники (Zukowka); 5. Незрозумілі назви. Назви населених пунктів розподіляються за класифікацією, запропонованою В. Ташицьким, відповідно до якої всі топоніми поділяються на 2 групи: 1) споконвічні назви місцевості, і 2) назви, які раніше були іменами людей, а потім стали іменами географічних об’єктів. Перша група складається з назв: а) топографічних, б) культурних, в) присвійних (прикметників Butkow, Tatarow та іменників Moskalowka, Sokolowka), г) зменшувальних. Друга група слів класифікується не відповідно до класифікації Ташицького і складається з родових назв. Грабец виділяє ще й третю групу слів, до якої відносяться назви незрозумілої етимології. Очевидно, що при всіх перевагах цієї класифікації, вона грішить деяким порушенням чистоти побудови. Наприклад, під час розмежування видів водних об’єктів одночасно використовуються і етимологічний, і семантичний, і словотвірний критерії.

Л.Л. Гумецька виділяє 4 групи назв: 1) місцеві назви, що не походять від назв осіб, 2) місцеві назви, що походять від назв осіб, 3) місцеві назви невизначеного значення, 4) місцеві назви незрозумілого значення. Однак у цій класифікації також відсутній єдиний критерій поділу топонімів на групи.

Семантична класифікація топонімів, розроблена В. Жучкевичем, ґрунтується на дослідженні змістовного значення топонімів із послідовним розподілом їх за групами принципів присвоєння назв: 1) топоніми, пов’язані з фізико-географічними особливостями місцевості; 2) топоніми, що вказують на місце розташування об’єктів; 3) фітотопоніми: а) за назвами дикорослих рослин, б) за назвами культурних рослин; 4) зоотопоніми; 5) топоніми релігійного і культового походження; 6) топоніми меморіального походження; 7) антропоніми: а) утворені відособистих жіночих імен, б) утворені від особистих чоловічих імен; 8) топоніми, пов’язані з відносним часом їх виникнення; 9) топоніми, пов’язані з розмірами об’єктів; 10) перенесені топоніми; 11) топоніми, пов’язані з соціально-економічними явищами; 12) етноніми, пов’язані з назвами народів; 13) топоніми нез’ясованого значення.

 Дещо подібна класифікація була створена російським дослідником-топонімістом Е. Мурзаєвим. У ній спостерігаємо приналежність назв до загальних слів, до яких вони апелюють. Учений виокремлює такі топонімічні групи: 1) назви з певними ознаками рельєфу; 2) назви, пов’язані з ознаками водних об’єктів; 3) фітотопоніми; 4) зоотопоніми; 5) антропоніми; 6) виробничі назви; 7) торгівельно-транспортні назви; 8) соціальні назви; 9) етнотопоніми; 10) ідеологічні назви.

На думку Е. Мурзаєва, в ідеальній формі єдина класифікація повинна відповідати троїстому її характеру і, відповідно, містити відповіді на три питання: 1) що (називається), які об’єкти (річки, гори, ліси тощо); 2) якою мовою (українською, російською, англійською тощо); 3) чому (називаються), причини і зміст назви. Відповідь на перше запитання належить географії, на друге – лінгвістиці, на третє – власне топоніміці.

Отже, спірність і суперечливість багатьох структурних складових вищенаведених класифікацій очевидна. Кожна з них має свої переваги і недоліки. Питання створення будь-якої наукової класифікації виключно складні. Кожна схема залежить від цілей і завдань дослідження. Проте, як показує аналіз наукової літератури, на сьогодні саме семантична (лексико-семантична) класифікація найбільш часто використовується фахівцями, оскільки вона є перспективною, а тому саме лексико-семантичним принципом поділу топонім будемо послуговуватися у дослідженні географічних назв Львівщини.