Позакласна робота - Статті на педагогічну тематику - Педагогіка - Каталог статей - Наша освіта
Головна » Статті » Педагогіка » Статті на педагогічну тематику

Позакласна робота

Практика свідчить, що успіху у своїй роботі досягають, як правило, ті вчителі, які не обмежуються спілкуванням з учнями лише на уроці, а й надають належну увагу позакласним заходам, влаштовують літературні вечори, диспути, конференції, вікторини, ігри, екскурсії та ін. Бо ці заходи дають їм можливість прилучити своїх вихованців до світу поезії, театру, музики, живопису. Учні на них не просто присутні. Вони - активні учасники дійства, кожному з них доводиться пробувати себе в ролі поета, літературознавця, критика, рецензента, бібліотекаря, дослідника, актора, художника. А це чи не найефективніший спосіб навчити їх особистісно сприймати мистецтво, розуміти його творчу сутність, специфіку.

Позакласна робота - важливий чинник морально-естетичного виховання молоді, що вчиться, надання їй повноцінної середньої літературної освіти.

Ставши педагогом, кожен із нас намагається розкрити творчий потенціал учнів, сформувати їхні естетичні смаки, моральні переконання, зацікавити і захопити діяльністю у полікультурному просторі.

Різноманітні заходи спілкування з літературою, музикою, театром сьогодні мають стати альтернативною, формою прилучення школярів до мистецтва, розкриття їхніх талантів.

Сьогодні так зване цивілізоване суспільство не може відмовитися від цих заходів, але психологія сучасного учасника спрямована більше па пасивне сприйняття, ніж па активну співучасть. Таке сприйняття сформоване нашими вихователями, які працюють за принципом винятковості, обраності найбільш талановитих, здібних учасників, вкорінюючи в інших, визначених глядачами, думку про їхню нездатність, необов'язковість. Тому, порушуючи і розглядаючи це питання, варто наголосити на тому, що до роботи з підготовки позакласного заходу доцільно залучати якнайбільше учасників, щоразу надаючи їм можливість самовиражатися, реалізуватися у різних ролях.

У 60 - 80 роках XX ст. зростає кількість публікацій, присвячених розвиткові, практиці та методиці організації свят.

Більшість видань пропонують уже готові розробки сценаріїв цих свят, цікавих своєю оригінальністю, глибокою думкою, різноманіттям матеріалу. Але у творчого вчителя часто виникає бажання створити дійство на визначену тему, у конкретних умовах, з конкретними учнями, що допоможе розв'язати якісь проблеми, залучити до спільної творчої діяльності, - і тут просто роздати слова виявляється недостатнім. Як же створити свято самим? Що таке сценарій? У чому особливість методики його підготовки?

Драматургія масових свят належить до найбільш важливих, але водночас і найменш розроблених проблем цієї галузі мистецтва. Масові заходи є складною сферою синтетичного мистецтва, особливим видом творчості, що поєднує і реалізує в собі різні види і жанри музики, драматургії, хореографії, живопису тощо.

Серед особливостей сценарію виокремимо найголовніші:

1) документальна основа (реальна подія),

2) синтетичний характер (об'єднання різних видів мистецтва - музики, літератури, театру, кіно, живопису, архітектури, танцю, різноманітної документалістики).

Як і будь-який твір, сценарій створюється у відповідній послідовності виконання дій. Ці дії підготовки тексту промови описані в теорії ораторського мистецтва ще у Давньому Римі: інвенція (винайдення) - задум, тема, її вибір, позиція автора, збирання матеріалу, його систематизація - робота над змістом твору; диспозиція (розташування) - вибір жанру, складання плану, розділів виступу, робота над композицією - побудова тексту, відповідно до задуму автора; елокуція (вираження у мовних формах і прикрашення) - написання твору, правильність мови, ясність, узгодженість, добір слів та їх поєднання, використання поетичних образних засобів. Послідовність структурних елементів зазначених етапів зберігається й у процесі написання сценарію позакласного заходу.

Велику увагу слід приділяти передусім задуму - внутрішньому уявленню майбутньої драматургічної розробки дійства. У книзі "Творча індивідуальність письменника і розвиток літератури" М. Храпченко, підкреслюючи вирішальне значення задуму, образно порівнює його зі значенням архітектурного проекту в будівництві: "За допомогою акуратного збору можна накопичити чимало матеріалу, але якщо не буде архітектурного проекту, що передбачає цілісність образу всієї споруди, співвіднесення всіх її частин, якщо не буде "технічного проекту" з розрахунками основних конструкцій, використовувати матеріал цей буде неможливо".

Отже, робота над створенням сценарію починається з того, що В.Маяковський називав "соціальним замовленням" - осмислення теми, з пошуку найвиразнішого, найоптимальнішого драматургічного рішення. К. Станіславський визначав "головну, всеохоплюючу мету, що притягає до себе всі без винятку завдання, які викликають творче прагнення двигунів психологічного життя... надзавдання твору письменника".

Формування задуму відбувається за трьома стадіями: вибір теми, конкретизація або створення сценарного плану, уточнення й збагачення.

Тема може обиратися в результаті обговорення якогось питання, бачення проблеми, вивчення святкового календаря. У процесі виношування задуму визначаються ідея, жанровий різновид заходу, конфлікт, місце проведення, кількість епізодів, головні виражальні засоби.

Наприклад, задум проведення літературного вечора, присвяченого М. де Сервантесу, виник у процесі вивчення роману "Дон Кіхот": учні не сприймали головного героя, висловлювали своє нерозуміння його вчинків. Часу на уроці, як завжди, не вистачає, щоб зануритися у життя і творчість митця. Найкращий засіб зробити це - літературний вечір. Учні ініціативної групи самі збирали документальний та художній матеріал, читаючи книжки і статті в Інтернеті, вибираючи, на їхній погляд, найцікавіше. Потім обговорювалися доцільність інформації та логіка її розташування у сценарії. Так само розподілялися ролі виконавців, обговорювалося оформлення залу і костюми. Відчуття, що учні все роблять самі і саме від них залежить успіх справи, окрилювало; об'єднувало і захоплювало колектив.

Щоб полегшити формулювання теми, слід відповісти на запитання: про що йтиметься у сценарії? Що в ньому головне? Предметом драматургічного дослідження завжди є людські стосунки. Конкретизуючи тему, сценарист, як правило, стикається з соціально-моральною проблемою - суперечностями, які необхідно вирішити. А будь-яка суперечність передбачає дві точки зору. Автор обирає якусь позицію, що стає ідеєю сценарію, яка одухотворює процес творчості, керує ходом асоціацій, підказує ті чи ті художні рішення.

На стадії конкретизації задуму визначається жанр (концерт-реквієм, вечір-портрет та ін.), що відбиває емоційне ставлення сценариста до охоплених подій.

Тематика літературних вечорів може бути різноманітною, проте не варто планувати дуже об'ємних тем, а також занадто вузьких питань. Чітко сформульована тема виховного заходу конкретизується в його меті. Словесник і учасники вечора мають усвідомлювати, що їм хотілося б довести програмою вечора, яку думку донести до глядачів. Які літературні знання дати, які навички закріпити, які почуття та емоції викликати? Наступний етап підготовки цього позакласного заходу - створення динамічних груп і розподіл доручень. Це здійснюється на першому засіданні учасників майбутнього вечора, де визначаються сценаристи, помічники режисера, музиканти, художники, декоратори, костюмери, звукові оператори, читці, актори, відповідальні за випуск літературної газети, оформлювані експозицій та екскурсоводи, організатори та ведучі літературних ігор та ін.

Визначається коло завдань кожної динамічної групи, розподіляються обов'язки між її членами, з'ясовується термін звіту про виконане доручення. Наприклад, сценаристи знайомляться з рекомендованими літературознавчими джерелами й відбирають цікавий матеріал для літературно-музичної композиції, а потім пишуть сценарій; декоратори розробляють ескізи оформлення сцени та зали; костюмери створюють театральні костюми для учасників вечора; музиканти та звукові режисери добирають музичний супровід до нього; актори і читці розучують ролі І працюють над виразним читанням художніх творів тощо. Одним словом, кожен учасник може виявити свої здібності І таланти, обравши собі доручення до душі й по ; силі. До речі, слід враховувати розподіл завдань при підготовці попереднього вечора, тоді в класі не буде «штатних» акторів чи ведучих і пасивних глядачів.

Інколи вчителі, орієнтуючись лише на зовнішню, показну сторону вечора, роблять ставку в його підготовці на обдарованих дітей, котрі займаються в театральних студіях, танцювальних гуртках і музичних школах. Таким чином, поза увагою залишаються «звичайні» діти, які позбавлені можливості взяти посильну участь у творчій справі й відчути радість маленької перемоги. У гонитві за ефектністю та блиском ігнорується педагогічний аспект цього виховного заходу, мета якого - не лише дати пев­ні знання з літератури, а й пробуджувати кращі почуття, розвивати творчі та організаторські здібності дітей.

Відповідальним етапом є відбір матеріалу й розробка програми вечора. Мета вечора зумовлює відбір його матеріалу, значущого в ідейному, виховному та естетичному планах. Часто трапляється, що цю функцію бере на себе вчитель, порушуючи своєю активністю колективістський принцип підготовки позакласного заходу. Найбільш виховне й освітнє значення має спільна робота словесника та учнів, особливо старшокласників, котрі вже достатньо успішно володіють навичками опрацювання літературознавчих джерел, збору та систематизації матеріалу.

При виборі програми вечора та його будови необхідно враховувати особливості конкретної учнівської аудиторії, літературний матеріал та мету заходу. Більш підготовані читачі здатні сприйняти такі форми, як літературна конференція, вечір-читання, доповідь; для менш підготованих доцільно обрати різноманітні літературні ігри, літературно-музичну композицію тощо.

Продумуючи форму й побудову вечора, необхідно визначити найголовніше: щоб він якнайповніше представив творчий портрет митця й забезпечив емоційний вплив на глядача, сприяв установленню жвавого та безпосереднього спілкування між учасниками вечора та глядацькою аудиторією.

Останнім часом учителі-практики відмовляються від таких форм літературних вечорів, при яких глядачам відведена роль пасивних споживачів естетичної інформації. Аудиторія має також бути задіяною, тільки тоді вечір матиме дійсно масовий характер.

Активізувати широкий загал допоможуть виставки, літературні ігри, перегляд літературної газети, виставкових експозицій тощо. Частиною вечора широкої програми можуть стати виставки книг та ілюстративних матеріалів (фотографій, репродукцій картин, малюнків учнів до художніх творів). Цей матеріал повинен бути добре систематизований і супроводжений анотаціями та списком рекомендованої для прочитання літератури. Однак група оформлювачів виставки не повинна гнатися за кількістю експонатів, а відбирати їх за принципом наукової доцільності, естетичної вартісності і зв'язку зі змістом вечора.

Літературна газета, приурочена до вечора, відрізняється від періодичної стіннівки, оскільки всі її рубрики присвячені одній темі. Така епізодична газета, присвячена ювілею письменника, може містити, за рекомендаціями Д.М.Білецького, наступні матеріали:

·                          передова стаття про життя і творчість митця,

·                          статті учнів про його твори,

·                          вірші та оповідання про життя ювіляра,

·                          повідомлення про проведення літературного вечора.

До випуску газети залучаються «кореспонденти» і «художники», які мають змогу реалізувати свої творчі здібності у цій справі. Учитель лише спрямовує роботу редколегії, допомагає у створенні макету стіннівки, обговоренні її матеріалів та редагуванні статей. Якщо газета буде дійсно творчою і самостійною, то вона зацікавить широке коло читачів.

На сьогодні у методиці проведення позакласних заходів існує безліч форм та жанрів, які допомагають урізноманітнити роботу вчителя-словесника. Розглянемо особливості деяких із них (див додаток 1).

Аукціон (літературний) - форма гри-змагання, спрямована на виявлення в учнів інтересу до знань, на формування вміння обґрунтовано і точно висловлювати власну думку, на розвиток здатності уважно слухати відповідь та вносити до неї свої доповнення. Сценарій конкурсно-ігрової програми містить опис дійства та правил їх проведення у викладі ведучого. Ремарки дають уявлення передбачуваної поведінки глядачів. Дух суперництва і змагання впливає на вироблення відповідних вмінь щодо поведінки учасників, які мають бути шанобливими, зібраними, лаконічними у відповідях. Ведучий оголошує тему запитань (наприклад, назвати книги, в яких використовуються числівники або займенники), учасники пропонують варіанти відповідей. Коли варіанти вичерпані, ведучий рахує до трьох, супроводжуючи кожну цифру ударом молотка. Переможцем стає той, хто дав правильну відповідь. Матеріалом для літературного аукціону можуть бути приказки, прислів'я, загадки на різні теми (про працю, професії і т. ін.), літературні твори (наприклад, згадати твори, в назві яких звучить будь-який колір, або вірші, присвячені порам року, казки, в яких діють лише тварини). Захід може бути присвячений одному письменнику чи поету. Для активізації гри ведучий може використати підказки (ключові слова, нагадати деталі, прочитати епізод з твору).

Вікторина - цікава гра, у процесі котрої в логічній або хронологічній послідовності ставляться запитання, що об'єднані загальною темою.

Гра - в основі - принцип змагання у кмітливості й швидкості реакції у процесі відповідей на різноманітні запитання.

КВК - складається з кількох конкурсів: привітання команд, розминка, змагання на кмітливість та швидкість кількох учасників, конкурс капітанів, домашнє завдання.

Конкурс (драматичний, пантоміми, ораторів) - змагання на краще творче виконання якогось завдання.

Олімпіада - змагання учнів у виконанні різних завдань навчального характеру, що має на меті перевірити якість їхньої теоретичної і практичної підготовки, стимулювання їх до більш активної роботи із засвоєння знань.

Турнір - форма пізнавальної діяльності учнів, творче змагання кількох команд-учасників, які по черзі "атакують" і "обороняються", ставлячи запитання супротивнику і колективно готуючи відповіді.

Фестиваль - конкурсне змагання, огляд талантів учнів, у процесі якого протягом кількох днів відбуваються вікторини, екскурси, вечори.

Естафета - гра, огляд винахідливості, фантазії, гумору, де учасники вигадують один для одного завдання на імпровізацію (вигадати і показати сценку, інсценізацію з якогось літературного твору, передати пантомімою зміст приказок, загадок, прислів'їв та ін.) і по черзі їх виконують.

Бесіда - форма обміну думками, спостереженнями на якусь тему. Серед видів бесід найпопулярніші такі, тематика котрих пов'язана з образотворчим мистецтвом (естетичні), із нормами і принципами моралі (етичні), з проблемами світогляду (філософські). Основні умови, що сприяють дієвості бесід: розчленування складних морально-естетичних та світоглядних тем на конкретніші проблеми; розробка тематичного і змістового планів з урахуванням загального розвитку й віку учнів; емоційно позитивне ставлення учнів; використання різноманітних прийомів під час. проведення бесіди, що активізують увагу і забезпечують, стійкий інтерес до колективного обговорення; авторитетність ведучого. Дієвість сценарію бесіди залежить від всебічного знання предмета розмови, вміння організувати серед учнів активний обмін думками, добору цікавих запитань, що забезпечуватимуть колективний аналіз та відповідні висновки, від загальної структури, що визначає логіку, послідовність проведення: визначення теми та стимулювання зацікавленості до змісту, обґрунтування значимості обговорюваної теми, послідовність у розкритті питань, підбиття підсумків.

Сценарії диспуту (суперечка з метою поглибленого розкриття проблемного питання), конференції (форма обговорення літературних творів, кінофільмів, театральних вистав), зустрічі (форма інтерв'ювання, спілкування з реальними або уявними особами), ток-шоу (дискусія з великою кількістю учасників, що в доброзичливій атмосфері обговорюють актуальну моральну проблему) створюються подібно до сценарію бесіди.

Вечір (літературний) - документально-художня вистава, одна з дієвих форм виховання естетичних смаків учнів, розширення їхнього культурного світогляду, виховання почуття прекрасного, розвитку творчих здібностей та обдаровань, інтересу до літератури.

Концерт (від італ. змагання) - публічне виконання творів малих форм різноманітних видів мистецтв.

Театралізований концерт - концерт, що має єдиний сценічний образ, для створення котрого використовуються виразні театральні засоби: сюжетний хід, рольова персоніфікація ведучих, сценографія, театральний костюм, грим, сценічна атмосфера. Сценарій концерту складається з переліку художніх номерів; що супроводжуються текстом ведучого, а також описом виразних засобів (світло, музика, кіно, слайди, масові мізансцени), що становлять єдиний образ вистави, причому номери, як правило, об'єднані у художньо-смислові блоки (взаємопов'язані концертні виступи).

Літературно-музична композиція - вид театральної вистави, в якій органічно сполучаються літературно-художні та музичні елементи для цілеспрямованого і найбільш продуктивного впливу на розум та почуття глядача.

Категорія: Статті на педагогічну тематику | Додав: damar (26.08.2012)
Переглядів: 2740 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]