Розвиток дитячої творчості на заняттях з колективного малювання - Матеріали з педагогіки - Педагогіка - Каталог статей - Наша освіта
Головна » Статті » Педагогіка » Матеріали з педагогіки

Розвиток дитячої творчості на заняттях з колективного малювання

 Дошкільний вік найбільш сприятливий для розвитку сприйняття дитини, удосконалення органів чуття, накопичення уявлень про навколишній світ. Отже, одне з центральних місць у роботі з дітьми має займати сенсорний розвиток. Він передбачає ознайомлення дітей з сенсорними еталонами кольору, форми, величини, простору. Але передусім необхідно сформувати мотив діяльності, що забезпечує прийняття дитиною рішення зобразити той чи інший предмет. Необхідна умова накопичення інформації про предмет майбутнього зображення — емоційне зацікавлене спостереження дитиною цього предме­та в реальній дійсності. Намір вихователя запланувати зображення на певну тему матиме сенс лише в тому випадку, коли з цим предметом, об'єктом чи явищем дитина добре знайома і виявляє до нього інтерес.

Змістом організованих спостережень для дітей виступає навколишня дійсність, в якій можна виділити світ природи, предметний світ, світ людей.

Образи, уявлення і почуття, що переживаються дітьми під час спостере­жень, в потрібний момент, при умілому керівництві педагога, відтворюються в свідомості дитини і виступають джерелом створення художнього образу.

Бажання створити образ ставить перед дітьми нове завдання — мати образотворчі вміння, знати зображувальні можливості матеріалів, технік, засобів виразності, якими необхідно скористатись, щоб досягти результату. Лише за такої умови будуть задіяними всі психічні процеси, узгодженими прагнення і можливості дитини отримати виразний образ, який задовольнив би як саму дитину, так і оточуючих її однолітків і дорослих.

На   думку   вчених,   у   дітей   дошкільного   віку   розвиток   сприйняття здійснюється інтенсивніше, ніж становлення довільних рухів, від розвитку зображувальних здібностей.

Встановлено, що дитина набуває здатності сприймати не лише колір, форму, будову, красу довкілля, милуватися, захоплюватися красивими предметами та об'єктами, сприймати художній образ в творах мистецтва. Дослідження педагогів і психологів показали, що діти вже в молодшому дошкільному віці почи­нають усвідомлювати свої власні почуття, настрої, переживання і здатні відгу­куватися на їх прояви у інших. Вчені вважають, що необхідно стимулювати розвиток у дітей художньо-естетичних почуттів.

У розв'язанні цієї проблеми значне місце належить мистецтву. Важливу роль у становленні образотворчої діяльності дітей відіграє образотворче та народне декоративно-ужиткове мистецтво. Художники, скульптори, народні майстри, образно відтворюючи навколишню дійсність, передають свої почут­тя за допомогою виразних і зображувальних засобів. Щастя, захоплення, радість, смуток, горе, любов і багато інших емоційних станів доносять до нас твори мистецтва. Проте недостатній досвід і незначні можливості маленької дитини не дозволяють їй самостійно пізнати цю складну сферу культури. Для цього потрібен дорослий, який зможе допомогти малюкам проникнутися ха­рактером і настроєм твору мистецтва і залучити їх до способів сприйняття ху­дожнього образу. Розглядаючи ілюстрацію, картину, скульптуру, твір народно­го декоративно-ужиткового мистецтва, дитина ніби відчуває свою причетність до світу художніх образів, проникається настроєм твору, висловлює своє став­лення до побаченого. У цей момент малюк через аналіз художнього твору за­своює доступну йому інформацію про можливості використання кольору, фор­ми, композиції, різноманітних технік як засобу виразності.

Залучення дитини до творчого пошуку в образотворчій діяльності через ознайомлення з мистецтвом є засобом розвитку творчих здібностей дитини, підвищення якості образотворчої діяльності.

«Висвітлити» образ з різних сторін, дати про нього яскраве і повне уявлен­ня вихователеві допомагає використання художньої літератури. Художнє сло­во дає можливість дитині більш глибоко пережити образ, виразно передати свої враження від побаченого, стимулює до пошуку зображувальних засобів для втілення образних характеристик предмета в своїй роботі, допомагає роз­повісти про зображене, оцінити свою роботу і роботу ровесників.

Проникненню у внутрішній світ зображуваного сприяє музика. Впливаючи на емоції, вона забезпечує розвиток уяви дитини, виникнення образів-уявлень, фантазії, формує здатність міркувати, переживати.

Важливим напрямом, що сприяє становленню образотворчої діяльності, є гра. Зокрема це ігри імітаційного та драматичного характеру. Пантоміміка, наприклад, дає можливість дитині рухами рук, тіла, мімікою створювати образ, сприяє кращому запам'ятовуванню форми, будови, характерних особливостей того чи іншого об'єкта, його стану, настрою, характеру.

Таким чином, успіхи дитини у власне образотворчій діяльності визначають­ся тим, якою мірою задіяні її почуття, розумові дії на попередніх етапах. Логіка включення дитини в процес пізнання обґрунтовується інтеграцією різних змістових ліній; визначенням цілісного розвитку особистості дитини як пріори­тетного напряму художнього розвитку.

Педагогам доцільно здійснювати художній розвиток дітей, проводячи їх че­рез п'ять етапів, що передують власне образотворчій діяльності, і в процесі яких здійснюється «оживлення», «олюднення», «одухотворення» предмета, об'єкта чи явища навколишньої дійсності.

I етап — побачити предмет в реальній дійсності.

ІІ етап — сприйняти образ в творах образотворчого мистецтва.

ІІІ етап — почути про предмет зображення в художній літературі, музиці.

IV етап — обіграти образ.

V етап — створити образ в образотворчій діяльності.

На п'ятому етапі дитина залучається до творчого процесу, що протікає в певній послідовності: виникнення задуму, його реалізація, отримання резуль­тату.

Виникнення задуму обумовлюється бажанням дитини створити образ, усвідомленням його, вибором засобів і способів, якими він буде створювати­ся. Реалізація задуму відбувається згідно з визначеним планом. При створенні того чи іншого образу дитина керується своїми відчуттями, пам'яттю, образ­ним мисленням, вміннями та навичками роботи з різними інструментами та зображувальними матеріалами, передбачає застосування зображувальних, технічних та композиційних вмінь. Попередня робота з дітьми здебільшого ви­ключає необхідність безпосереднього показу способу і послідовності зобра­ження, що знімає хвилювання про обмеження творчих проявів кожної дитини. За необхідністю вихователь може запропонувати дитині ще раз розглянути реальний предмет чи його зображення, звернутися до поопераційних карток, щоб пригадати його найважливіші характерні ознаки; допомогти створити в уяві графічний чи пластичний образ; пригадати способи роботи з інструмен­том та матеріалом тощо.

Ситуації, що вимагають показу, визначаються, як правило, новизною і складністю завдання; рівнем навченості і художнього розвитку дітей; типом заняття: новий матеріал, закріплення чи творче заняття; індивідуальними особливостями дитини. Отримання результату передбачає створення образу згідно з задумом, розробленим планом, а також оволодіння навичками оцінювання своєї роботи та робіт ровесників, що передбачає формування здатності співпереживання, бажання покращити свою роботу.

Підставою для такого підходу до організації образотворчої діяльності в ди­тячому садку є те, що ця діяльність вимагає включення комплексу психічних процесів і якостей, наявності попереднього досвіду, знань, умінь, навичок, вольових зусиль, що дозволяє дитині активно ними оперувати, утримувати ува­гу на визначеній меті і досягати результату.

Проведення дітей через всі змістові лінії пізнання навколишнього світу, розвитку естетичного сприйняття, творчої уяви, асоціативного мислення, емоційно-образної, словесної та інших видів пам'яті, образного мов­лення, пізнавально-пошукових, образотворчих і художніх здібностей, є засобом компенсації відсутнього в творчому процесі дітей етапуобдумування задуму.

Завдання художнього розвитку:

 --Сприяти адаптації дітей у дитячому садку, встановленню добрих стосунків з вихователем і однолітками, постійному емоційно-позитивному наст­рою та активності кожної дитини.

 --Зробити гру змістом життя дітей. Розвивати ігровий досвід у пізнанні навколишнього світу, в його художньому трактуванні.

 --Забезпечити розвиток пізнавальної активності дітей, збагачувати їхні уявлення про навколишній світ, вчити виділяти характерні особливості предметів, об'єктів на основі сенсорного обстеження, порівняння, елементарного аналізу.

 --Виховувати доброзичливе ставлення дітей до довкілля, емоційний відгук
на стан людей, тварин, природи.

 --Сприяти розвитку уяви і творчих проявів, інтересу до художньої діяльності.

 --Активно і послідовно знайомити дітей з творами образотворчого і народного мистецтва, вчити емоційно відгукуватися на деякі виразні засоби, на яскраво переданий настрій.

 --Розвивати у дітей здібності та вміння естетичного сприйняття персонажів художньої літератури, емоційного відгуку на уявлювальні події.

 --Вчити сприймати та усвідомлювати образи, давати їм елементарну образну характеристику в мовленні, міміці, рухах та інших ігрових діях.

 --У різних видах образотворчої діяльності вчити дітей створювати образи,
що викликали б інтерес, радість,  подив, використовуючи технічні, композиційні та деякі зображувальні навички і вміння.

 

Саме в дошкільному віці діти здатні творчо розвиватися. Саме в цей час здійснюється  перехід малюка до активних стосунків з однолітками, доросли­ми, з предметним світом. В цей період життя спостерігається зростання інтересу до того, що відбувається навкруги, діти цікавляться всім, що їх оточує.

Виховання творчої особистості—одне з найважливіших соціальних завдань, яке покликане розв`язувати усі ланки народної освіти.

Широкі можливості для проникнення дошкільнят у творчий процес дає зображувальна діяльність. Прилучаючи до неї дитину, вихователь не тільки сприяє її психічному розвитку і становленню особистості, а й спонукає до відтворення прекрасного.

Вплив педагога на творчу активність вихованців здійснюється в двох на-  прямках. Це, по-перше, створення  комплексу  умов,  що сприяють творчості,  по-друге,-- ознайомлення  дітей  з  логічною  поетапністю  творчого  пошуку.  Воно передбачає встановлення в групі  атмосфери зацікавленого і  доброзич- ливого ставлення з боку дорослих і однолітків до творчих спроб кожної дити- ни, організацію  виставок  робіт  для стимуляції творчості, матеріальні умови (приміщення, обладнане  за гігієнічними  і естетичними вимогами, різномані- тні якісні матеріали для малювання).

Окреслюючи  тематику  творчих завдань, слід враховувати  вік дітей,  за- гальний рівень їхньої підготовки, оточення,  в  якому вони живуть (місто, се- ло), особливості  природи  рідного краю, професії батьків. При розробці теми важливо  правильно  дібрати  опірні  об`єкти.  Вони  допоможуть  зосередити увагу дітей  на  головному,  найціннішому щодо пізнавального, морального й естетичного впливу. Форми організації ознайомлення  з  необхідними   об`єк- тами  різноманітні.  Це –  екскурсія,  прогулянка, зустріч  з  учасниками події, гра, трудова діяльність, заняття та інше.

Дуже  цікавою  і  продуктивною  формою організації роботи  у  розвитку творчих  здібностей  дошкільників  є  колективна  образотворча  діяльність. В ній кожна дитина індивідуально виконує свою, доручену конкретно їй части- ну спільного  завдання. Відтак, кожна індивідуальна робота стає часткою  ко- лективної  композиції. Наприкінці оцінюється  не  лише спільний результат, а й  внесок  кожного учасника  зокрема.  Це  не  дає «загубитися» жодній дити- ні, дорослий же має лише визначити наступну тему, цікаву всім малятам. Цей вид діяльності особливподобається дошкільнятам. Ще  б  пак! Кожен відчу- ває  себе  причетним  до колективної роботи, й сам результат – картина, ство- рена гуртом,-- справляє на дітей глибоке емоційне враження. Ця  форма орга- нізації  колективної  діяльності  має  значні переваги  над іншими усталеними формами: спільно-послідовною,  коли  одна  дитина починає малюнок, а інша продовжує, та спільно-взаємодійною, коли всі малюють картину одночасно.

«Плюси» спільно-індивідуальної роботи:

1. Виконуючи свою частину роботи, дитина вчиться розуміти: чим краще вона її виконає, тим кращим буде колективний результат.

2. Дитина (в межах загальної теми) має змогу проявити свої  творчі  здіб- ності, розкритися з того боку, де вона найбільш упевнено почувається.  Адже всім  відомо,  що  одні  діти—живописці,  інші—графіки,  третім подобається створювти декоративні композиції тощо.

3. Педагог може залучити до  колективної  творчої  діяльності  досить ве- лику групу дітей, які не мають досвіду спільної праці.

4. Цю  форму  роботи  можна  починати запроваджувати вже в ранньому віці.5. Кількість малюнків, виконаних дитиною, не обмежують, тож вона має змогу вдосконалювати свої навички: виправляти помилки, створювати кілька варіантів зображень.

6. Колективна робота може стати наочним посібником при ознайомленні дітей з основами  перспективи, композиції або просто бути чудовою окрасою приміщення дитсадка.

Створювати одну велику  композицію діти можуть кількома  підгрупами, кожна  з  яких  виконує  своє  завдання.  Поступово,  з  розширенням   досвіду  дітей,  вихователь спонукає  їх  до  самостійних творчих виявів. Зокрема, така можливість надається малятам при виконанні творчих завдань з теми, яку во- ни самі обрали.

Зацікавленість дітей під час колективної образотворчої діяльності значно зростає, якщо результат має суспільну цінність,  коли  малюки разом створю- ють  панно,  плакати  до  свят  (Нового  року,  8  Березня,  Різдва, свята  Осені тощо),  прикрашають  ними  вхідні  двері своєї  групової  кімнати,  тим самим вітаючи  кожного,  хто  заходить до групи. А ще вони виготовляють декорації та маски до  ігор-драматизацій,  і  всі  гуртом  розігрують  казкові  сюжети.  А організація  виставки  дитячих  робіт,  які  можуть  розглядати  всі  вихованці, батьки, працівники дитячого садка, допомагає малятам  відчути,  що  їх  твор- чість  радує не тільки їх самих, а й оточуючих людей. Адже саме  в  цьому го- ловне призначення художньої творчості.

Отже, результат колективної праці  значно  перевищує суму  потенціаль- них можливостей кожного з її учасників. У спільній діяльності є  своя «ариф- метика»:  два  плюс  два  не  завжди  дорівнює  чотири, а  може бути і п`ять, і шість. Через це  колективна  робота  виходить  більш  змістовною,  привабли- вою, виразною, емоційною, ніж аналогічні композиції, виконані  індивідуаль- но. Тож потрібно дарувати дітям радість спільної творчості та отримувати  її самим!

Категорія: Матеріали з педагогіки | Додав: damar (04.02.2013)
Переглядів: 3288 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]