Семантико-синтаксичні відношення у словосполученні
- Предикативні відношення – зв’язок підмета і присудка:
Сміх танцює в Хоминих грудях.
Сміються, плачуть солов’ї і б’ють піснями в груди…
- Відношення у підрядному словосполученні:
тип синтаксичного відношення у підрядному словосполученні
|
приклади
|
атрибутивні (означальні) – це такі відношення, за якими предмет (опредмечена дія, стан) характеризуються за певною зовнішньою чи внутрішньою якістю, властивістю, належністю чи визначається за просторовою, часовою ознакою, вказівкою на спосіб дії, причину тощо; головне слово називає предмет, а залежне – ознаку даного предмета;
- власне атрибутивні, означальні (африканський континент, чудова місцевість);
- обставинно-означальні – на атрибутивне значення (який?) нашаровується обставинне (сніданок нашвидку, горе від недбальства)
|
київські каштани, легка промисловість, пожовклий лист, кожна мить, якась незнайома, прогулянка верхи, кава по-польськи, розмова наодинці, можливість працювати, бажання вчитися, клятва вистояти, його минуле, голосне ура, наше завтра, смачне друге, незалежність держави, місто Глухів, парк біля моря, їзда на великій швидкості
|
субстанціальні відношення
|
об’єктні – встановлюються між названою в словосполученні дією або станом і тим предметом, якого ця дія або стан стосується
|
пробурити свердловину, ремонт приміщення, хвилювати його, турбуватися про них, запросити одного, поважати сміливих, добути пального, принести снідати, рекомендувати лікуватися, купити кілограм цукру
|
суб’єктні – залежна форма позначає суб’єкт дії, діяча
|
знищено ураганом, розвіяно дощем
|
обставинні (адвербіальні) – ґрунтуються на значеннях дій, станів, з одного боку, та обставинних значень – з другого:
- обставинно-означальні:
а) способу дії (як? у який спосіб?)
б) кількості, міри або ступеня (скільки? скільки разів? якою мірою?)
- просторові (де? куди? звідки?)
- часові (коли? як довго? з якого часу? доки?)
- причинові (чому? від чого? через що?)
- мети (навіщо? для чого? з якою метою?)
- умовні (за якої умови?)
|
1): а) писати грамотно, бігти швидко, летіти літаком, дивитися з докором;
б) два рази перечитати, зовсім втомлений, бігти до знесилля;
2) зустрітись в інституті, виїхати за кордон, піднятися за хмари;
3) зустрітись навесні, прийти своєчасно, чекати з дитинства;
4) плакати від образи, напівхворий з похмілля, сказати згарячу;
5) зробити на зло, прийти поговорити, придатний для письма;
6) зробити при бажанні, зупинитися на випадок заборони
|
У науковій літературі виділяють також такі відношення:
- Доповнювальні, або комплетивні – відношення виникають у сполуках інформативно недостатнього слова
в головній позиції та залежного слова, яке цю недостатність заповнює: багато людей, три тополі.
- Апозитивні – це відношення смислової і граматичної рівноправності, хоча за синтаксичною функцією обидва компоненти
чітко розмежовуються на головний і залежний, наприклад: я зустрів дівчину-студентку= я зустів дівчину, я зустрів студентку.
Синкретичні відношення суміщають різні відношення: поїздка (яка? і куди?) за кордон, життя (яке? і де?) в місті, праця (яка? і коли?) ночами.
Серед синкретичних відношень виділяють такі види: об’єктно-адвербіальні, атрибутивно-адвербіальні, атрибутивно-об’єктні.
- Відношення у сурядному словосполученні:
тип синтаксичного відношення у сурядному словосполученні
|
приклади
|
єднальні
|
батьки і діти; батько, товариш, порадник; луги, поля і діброви
|
зіставно-протиставні
|
не математика, а інформатика; холодний, зате приємний; легкий, проте надійний
|
розділові
|
то холодно, то гаряче; чи то радісний, чи то сумний; то радіє, то сумує
|
градаційні
|
не лише діти, але й онуки; не тільки талановитий, але й скромний; не тільки радить, але й допомагає
|
|