Головна » Статті » Українська мова » Історія української мови |
1. ĕ (h) > і. Примітка: Якщо пам’ятка походить, наприклад, із Полісся, то можливі локальні рефлекси h як е: имєньє, поруч з имhньє. 2. Перехід о, е> і засвідчений графічно: шистдесят. Примітка: На місці букв о, е, що позначали подовжені етимологічні звуки о, е, графічна фіксація у, ю: по нюи. Новий h: весhлиє, камhнь. 3. Графічне позначення и, ы для нового українського и (наслідок злиття етимологічних и, ы). 4.Заміна е / и в ненаголошеній позиції. 5.Друге повноголосся: молония. 6.Локальна ознака *е > а > е: десет (десять). 7.Депалаталізовані приголосні перед е, и. 8.Депалаталізовані шиплячі внаслідок занепаду зредукованих, злиття етимологічних и та ы, переходу е > о після шиплячих і j: наш, жито, чоловік. 9.Протетичні в, г: вотнина, вольшина, Ганна. 10. М’яка вимова ц: конець. 11. Розрізнення г (господарю) та ґ (кгрунт, gрунт). 12. Утворення вторинних звукосполук -ри-, -ли- (або діалектні рефлекси) на місці -рь-, -ръ-, -ль-, -лъ-, де ь, ъ у слабкій позиції: тривога, дрижати. 13.Чергування у/в у прийменниках і префіксах, фонетичні варіанти ув (уві): писан ув Остроз. 14. Перехід л > в (огублення l, l > w): сказав, вовк. Примітка: Послідовно розрізняти: 1) перфектне вживання форми дієприкметника із суфіксом -л- та наступною його зміною у -в-; 2) форми активного короткого дієприкметника минулого часу чоловічого роду, утворені за допомогою суфікса -в-. 15. Різнотипні асиміляційні та дисиміляційні процеси, зумовлені занепадом зредукованих: што, с з дворищи та ін. | |
Переглядів: 914 | |
Всього коментарів: 0 | |