Головна » Статті » Українська мова » Історія української мови

СХЕМА ЛІНГВІСТИЧНОГО АНАЛІЗУ СТАРОУКРАЇНСЬКИХ ТЕКСТІВ XIV-XVIII СТ. Фонетика

1. ĕ (h) > і.

Примітка: Якщо памятка походить, наприклад, із Полісся, то можливі локальні рефлекси h як е: имєньє, поруч з имhньє.

2. Перехід о, е> і засвідчений графічно: шистдесят.

Примітка: На місці букв о, е, що позначали подовжені етимологічні звуки о, е, графічна фіксація у, ю: по нюи.

Новий h: весhлиє, камhнь.

3.  Графічне позначення и, ы для нового українського и (наслідок злиття етимологічних и, ы).

4.Заміна е / и в ненаголошеній позиції.

5.Друге повноголосся: молония.

6.Локальна ознака *е > а > е: десет (десять).

7.Депалаталізовані приголосні перед е, и.

8.Депалаталізовані шиплячі внаслідок занепаду зреду­кованих, злиття етимологічних и та ы, переходу е > о після шиплячих і j: наш, жито, чоловік.

9.Протетичні в, г: вотнина, вольшина, Ганна.

10.                Мяка вимова ц: конець.

11.  Розрізнення г (господарю) та ґ (кгрунт, gрунт).

12.             Утворення вторинних звукосполук -ри-, -ли- (або діалектні рефлекси) на місці -рь-, -ръ-, -ль-, -лъ-, де ь, ъ у слабкій позиції: тривога, дрижати.

13.Чергування у/в у прийменниках і префіксах, фонетичні варіанти ув (уві): писан ув Остроз.

14.                   Перехід л > в (огублення l, l > w): сказав, вовк.

Примітка: Послідовно розрізняти: 1) перфектне вжи­вання форми дієприкметника із суфіксом -л- та наступною його зміною у -в-; 2) форми активного короткого дієприк­метника минулого часу чоловічого роду, утворені за допо­могою суфікса -в-.

15.                   Різнотипні асиміляційні та дисиміляційні процеси, зумовлені занепадом зредукованих: што, с з дворищи та ін.

Категорія: Історія української мови | Додав: damar (03.11.2013)
Переглядів: 914 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]