Теоретичне обґрунтування методики вивчення епічного твору (продовження) - Статті на педагогічну тематику - Педагогіка - Каталог статей - Наша освіта
Головна » Статті » Педагогіка » Статті на педагогічну тематику

Теоретичне обґрунтування методики вивчення епічного твору (продовження)

Пообразний шлях аналізу використовується у школі найчастіше. Саме цей шлях допомагає реалізувати навчальну, виховну та розвиваючу мету під час вивчення твору. Однак традиційний пообразний аналіз зводиться до поділу героїв на позитивних та негативних. Тому проведення пообразного аналізу вимагає від вчителя ретельної підготовки. Готуючись до його проведення, слід пам’ятати про властиві лише йому особливості:

1.                   система образів стає домінантою аналізу – треба визначити головні та другорядні образи, які допомагають відтворити реальну дійсність в єдності почуттєвих та змістових компонентів, сприяють розкриттю задуму, теми та ідеї, беруть участь у вирішенні поставлених проблем.

2.                   через систему художніх образів відбувається осягнення твору.

Вчитель повинен скласти систему образів твору, якщо це зробити не важко, якщо письменник створив яскраві багатогранні характери, і через систему образів можна побачити всі інші компоненти аналізу в поєднані змісту і форми, то звертання до пообразного аналізу буде найефективнішим при вивченні епічного твору. На цьому етапі буде переважати метод евристичної бесіди з елементами вибіркового читання, коментованого читання та читання в особах.

Поряд з названими аналізами у школі використовується і проблемно-тематичний шлях аналізу епічного твору. Багато методистів (В.Стоюнін, В.Маранцман, В.Острогорський та інші) розробляли ідеї, пов'язані з проблемним навчанням.

Проблемне навчання – система вивчення твору, що передбачає шлях:

- від визначення проблем до проблемних запитань;

- від проблемних запитань до проблемних ситуацій;

- від проблемних ситуацій до проблемних завдань до пошукової роботи, спрямованої на виявлення напрямів вирішення визначених проблем.

Формулюючи проблемні запитання, важливо зважити на те, чи  зрозумілі вони учням, чи відповідають їх віковим категоріям, чи зацікавлять їх. Питання мають спонукати до пошукової роботи.

Проблемно-тематичний аналіз проводиться у такій відповідності:

1.     Визначення теми художнього твору.

2.     Оголошення вже визначених проблем.

3.     Пошук авторських шляхів вираження.

До цієї роботи важливо залучити всі компоненти художнього твору, що сприяють визначенню напрямів вирішення проблем, оцінці вартості і його змісту і форми, розуміння твору в цілому. Треба пам’ятати, що проблемні питання повинні мати не лише перспективний характер, спонукати до роздумів, допомагати створити проблемні ситуації, а звертати безпосередньо увагу на те, як письменник творить художні образи, які йому вдається викликати почуття. Питання треба спрямувати і на дослідження мови, стилю письменника, які визначають сукупність ідейно-художніх особливостей його творів.

Поряд з традиційними шляхами аналізу йде вивчення методистами інших можливих шляхів аналізу (філологічного, композиційного, стилістичного, лінгвістичного, системно-структурного, компаративного тощо). Їх визначення ще недостатньо обґрунтоване, і ці шляхи аналізу не набули самостійності.

 Одним з найперспективніших і найцікавіших є компаративний (порівняльний) аналіз, що відкриває широкі можливості і при вивченні багатьох тем набуває велике значення. Для застосування компаративного методу вчителю потрібно знати, які етапи і види між літературних зв’язків існують. А саме, що існують чітко визначені етапи: підготовчий, реалізації й узагальнення.

На підготовчому етапі доречно звернутися до контактних зв’язків. Мета роботи на цьому етапі – розкрити можливість вивчення зарубіжної літератури в тісному зв'язку з українською. Вивчення  контактних зв’язків допоможе учням усвідомити взаємозв’язок і взаємодії національних літератур, готує їх до реалізації другого етапу, на якому розглядаються зв’язки  всіх рівнів: тематологічні (теми, мотиви); генетичного (роди, жанри); міфологічного (складові частини літературного твору або літературного процесу), тобто проводиться власне аналіз художнього твору в зіставленні з іншими. Так, „Гобсек” О.Бальзака може розглядатися в порівнянні з творами М.Гоголя „Мертві душі” і Карпенка-Карого „Хазяїн”, а роман Е.Хемінгуея „Прощавай зброє!” в порівнянні з твором Е.М.Ремарка „На західному фронті без змін”. На третьому етапі, виявивши вміння мислити, спостерігати, зіставляти, учні роблять власні висновки і узагальнення.

При проведенні компаративного аналізу особливу увагу слід приділити і принципу пріоритету загальнолюдських цінностей. Доцільно пропонувати школярам завдання, мета яких не лише усвідомлення подібності творів, але і осягнення близькості світоглядів різних народів. Необхідно розвивати в учнів вміння помічати спільні думки, переконання, прагнення, цінності, уявлення тощо.

Методична наука за час свого існування вирішила багато методичних питань вивчення епічного твору, але вчителі продовжують пошуки, що відповідають умовам нового часу, оскільки проблема шкільного аналізу художніх творів вимагає подальшого наукового обґрунтування. Художній твір потребує всебічного підходу до його розгляду. Це зумовлюється специфікою літератури як виду мистецтва і тими завданнями, які треба розв’язати вчителю в процесі вивчення літератури.

Наступний етап роботи з вивчення художнього твору – підсумкові заняття або підсумки. За словами Є.Пасічника, „підсумкові заняття необхідні, щоб ще раз поглянути на твір як на цілісну художню структуру у єдності змісту і форми”. Мета цього етапу – перевірити розуміння учнями прочитаного твору, його відчуття, зроблені висновки, особисті враження та оцінки.

Форми роботи на цьому етапі дуже різноманітні. Це – і підсумкова бесіда, і відповіді за тестами, і літературна вікторина, і літературні змагання та ігри. Така робота вчителю допоможе вчителю підвести підсумки теми, активізувати діяльність учнів, поставити значну кількість оцінок та головне – з'ясувати власне судження про твір кожного учня.

У старших класах, коли художній твір розглядається на фоні літературного процесу, на цьому етапі можна визначити, хто з письменників впливав на світогляд автора, хто продовжив його ідеї, повторив думки тощо.

Заключний етап роботи з художнім текстом – усні та письмові роботи. Його мета – навчити учнів узагальнювати і використовувати здобуті на попередніх етапах знання; самостійно давати оцінку окремим частинам і всьому твору в цілому; мати своє судження про вчинки дійових осіб, спираючись на зміст і форму твору; розвивати навички усного мовлення.

Звичайно, види творчих робіт зумовлені віковими особливостями учнів та їх можливостями. Так, у 5-8 класах учнів треба вчити складати простий і складний план твору, простий план характеристики образу літературного героя, стисло і докладно переказувати текст (усно), готувати вибірковий переказ, твір-роздум про героя (усний і письмовий), стисло переказувати великий епічний твір, складати план порівняльної характеристики образів. Вчитель має пам’ятати, що учні будь-якого віку люблять фантазувати, висловлювати власні думки, творити, а тому, обираючи теми, прийоми творчих робіт, має визначати потенційні можливості для творчого розвитку учня. Обов’язковими є творчі роботи як відповіді на запитання (письмово). Можна запропонувати учням написати власний міф, казку чи байку, де зашифровані прислів’я, приказки, лист до героїв твору. Бажано, щоб твори звучали в класі з вуст самих авторів. Кожен має право на особисту думку. Добре, коли після прочитання твору у слухачів-однокласників виникають питання, чи вони висловлюють побажання.

Учням старших класів необхідно дати навички складання конспекту, усного та письмового твору-роздуму над проблемою, усного і письмового твору-аналізу (компаративного) художніх творів, написання реферату, доповіді та її усного викладу. Вчитель сам визначає форму і час проведення творчих робіт.

Категорія: Статті на педагогічну тематику | Додав: damar (26.08.2012)
Переглядів: 1749 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]