Мовознавчий напрям, який висунув принципи вивчення лексики у зв’язку з культурою та історією народу

Передумови виникнення: 1909 р. – журнал „Слова і речі” в Гейденберзі, видавцями якого були: Р. Мерінгер, В.Мейєр-Любке, Й. Міккола, Р.Мух. М. Мурко, Г.Шухарт.

Завдання:

-         Замість абстрактної «історії звуків» молодограматиків, вивчати історію слів, залучаючи не лише лінгвістичний аналіз, а й історію названої словом речі.

-         Зосередження уваги на семантиці слів, на розвитку і зміні їх значень.

Пріоритет:

-         Новий підхід до вивчення мови, опрацювання нової методики її опису, що вплинуло на зародження лінгвістичної географії і соціологічного напряму в мовознавстві.

Недоліки:

-         Відмова від поняття закону загалом без заміни його чимось іншим, бо позбавлена компаративістська чіткість критеріїв.