Гейман Штейнталь

(1823-1899)

-         Німецький вчений

-         Основоположник психологізму в мовознавстві

-         Послідовник ідей В. фон Гумбольта, Й.-Ф. Гербарта.

Праці 

„Класифікація мов як розвиток мовної ідеї” (1850)

„Походження мови” (1851)

„Граматика, логіка і психологія, їх взаємодія” (1855)

„Характеристика найважливіших типів будови мови” (1860)

„Філософія, історія і психологія та їх взаємовідношення” (1863)

„Вступ до психології та мовознавства” (1871)

Основні положення:

-          Мовознавство – психологічна наука, бо мовлення – духовна діяльність.

-         Предметом мовознавства є мова як об’єкт психологічного спостереження.

-         Мова – це „вираження усвідомлених внутрішніх, психологічних, духовних рухів, станів і відношень за допомогою артикульованих звуків”.

-         Проблеми сутності і походження мови ідентичними, бо мова постійно й однаковим способом породжується душею людини.

-         Розрізняє предметне і мовне мислення.

-         Взаємозв’язок мови і суспільства (в індивіда виникають комплекси уявлень під впливом суспільства).

-         Відхиляв логічну концепцію К.Беккера: категорії мови і логіки несумісні.