Олександр Потебня

(1835-1891)

-         Український мовознавець

-         Засновник Харківської лінгвістичної школи

-         Представник психологічного напряму в слов’янському мовознавстві

Праці 

"Думка і мова” (1862)

„Замітки про малоруське наріччя” (1866)

„Із записок з теорії словесності” (1878)

„Слово о полку Ігоревім. Текст і примітки” ( 1878)

„Пояснення малоросійських і споріднених народних пісень у двох томах” (1883-1887)

„Із записок з руської граматики” в чотирьох томах” (Т.1-2, 1874; Т.3, 1899; Т.4, 1941)

„Мова і народність” (1895)

Основні положення:

-          У його діяльності виділяють два періоди: І(1860-1865) – дослідження мови у зв’язку з опрацюванням філософсько-психологічної теорії мови, яка ґрунтувалася на ідеях Гумбольта і Штейнталя; ІІ (1865-1891) – дослідження фонетики, граматики, діалектології слов’янських мов і психології словесно-художньої творчості.

-          Зв’язок мови і мислення.

-          Граматика не підпорядковується логіці.

-          Мова постійно розвивається.

-          В творенні слова відіграє роль 2 мислених комплекси: пізнавальне і пізнане.

-          В кожному слові можна виділити суб’єктивне і об’єктивне.

-          Ввів поняття ближче і дальше значення слова.

-          Заперечує полісемію.

-          „Всяке розуміння є нерозуміння”: почуту фразу кожен розуміє не зовсім так, як той, хто її вимовив. Це розуміння залежить від досвіду, інтелектуального розвитку, психологічних особливостей індивіда.„Всяке розуміння є нерозуміння”: почуту фразу кожен розуміє не зовсім так, як той, хто її вимовив. Це розуміння залежить від досвіду, інтелектуального розвитку, психологічних особливостей індивіда.