„Нарис науки поро мову” (1883)

Основні положення:

-          Сформулював важливу семантичну закономірність: „чим ширше вживання одного слова, тим вужчий зміст воно має”.

-          Необхідність вивчати живі мови.

-          В індоєвропейських мовах межа між кореневим суфіксом і закінченням у процесі історичного розвитку стає нестійкою.

-          Був проти механічного протиставлення морфологічних елементів.

-          В учення про системність мови увів поняття асоціативних зв’язків за подібністю і суміжністю, які пізніше Соссюр назвав парадигматичними і синтагматичними.

-          Займався проблемами абсорбації (поглинання коренем суфікса і префікса)