Під комунікацією, на думку Г.Г.Почепцова, необхідно розуміти процеси перекодування вербальної в невербальну й невербальної у вербальну сфери [7]. Історично комунікацією був саме такий процес: примус іншого до виконання тієї або іншої дії. Тобто для комунікації властивим є перехід від говоріння одного комуніканта до дій іншого. Саме заради цього реалізується передача значень між двома різними автономними системами, якими є дві людини. Можна ще відзначити, що на думку дослідника,  в такому випадку йдеться про характерні для комунікативних систем розбіжності входу й виходу.

У стандартному комунікативному акті також важливі саме невербальні реакції на повідомлення, оскільки найбільш значимі прояви симпатії, подиву, ненависті тощо мають підкреслено скорочений вербальний компонент у вигляді різноманітних вигуків.

Якщо проаналізувати особливості комунікації сучасного світу, то можна помітити, що провідну роль у ньому починає відігравати інформація, і виграє той, хто швидше її отримує. Інформаційне суспільство, суспільство знань, суспільство нових технологій – яку б назву не отримувала сьогоденна соціальна реальність у теоретичних лінгвістичних розробках останнього десятиріччя, сутність лишається єдиною – „світ змінився”, і змінився перш за все завдяки впровадженню нових технологій [11], які, в свою чергу, впливають на комунікацію людей. Таким чином, у  другій половині XX ст. характер спілкування іс­тотно змінився, пройшовши шлях від доіндустріального етапу до друкованого і зрештою до телевізійного [7].

Однак, як зазначає Й. Стернін, найважливішою причиною цих змін є персоніфікація особистості (термін російського історика й антрополога Б.Паригіна) [10].

Персоніфікація особистості – це усвідомлення людиною індивіду­альної неповторності, несхожості на інших людей.

Для нашого часу характерним є різке розширення сфер спілкування людей, збільшення значення усного мовлення, знеособлення спілкування; зростає частка спілкування за допомогою сучасного зв’язку (мобільний телефон, Інтернет і подібне), тобто спілкування все більше починає носити віртуальний характер.

Причому збільшення несхожості людей один на одного веде до утруднень у спілкуванні між ними [10].

Отже, сучасний розвиток суспільства призвів до зміни процесу комунікації між особами, вносячи свої корективи  у акт самого мовлення і спілкування.