Актом віртуальної комунікації можна назвати процес, у якому беруть участь двоє й більше учасників, об’єднані  спільною метою обміну інформацією, які  реалізують його за допомогою віртуальних комунікативних технологій [5].

Комп’ютери настільки змінили світ, що сьогодні вже неможливо уявити наше життя без них. Сучасний розвиток новітніх інформаційних технологій відкриває новий простір для багатьох сфер діяльності, особливо яскраво це проявляється у сфері спілкування. Телекомунікації дозволяють дуже швидко зв’язатися практично з будь-якою людиною, як би далеко вона не знаходилась.

Комп’ютерне спілкування, що виникло в інформаційну епоху, ставить перед людиною й людством нові найгостріші проблеми, пов’язані з новими ціннісними конфліктами – культурними, цивілізаційними, соціальними.

Нові інформаційні технології радикально змінили сам тип існування людини. Позитивний бік інформаційних технологій очевидний – це розширення комунікативних можливостей, лібералізація, оперативність, доступність інформації, поліфункціональність. Однак спостерігаються й негативні впливи інформаційних технологій на соціокультурне середовище: руйнування традиційних механізмів передачі інформації; поява нових форм маніпуляції свідомістю; спрощення, тривіалізація інформаційно-комунікативного поля; знеособлювання, деперсоніфікація самого суб’єкта інформаційно-комунікативних стосунків; формування нових форм залежності; виникнення інформаційного перевантаження, інформаційного стресу й інших негативних наслідків як для суспільства в цілому, так і для особистості зокрема [3; 3].

Спілкування за допомогою комп’ютера велося з того часу, відколи два перші комп’ютери, пов’язані у протомережу, обмінялися першими бітами даних.

Уже у 80-ті рр. ХХ століття поширюються мережі персональних комп’ютерів, а в 90-і роки настали кардинальні зміни: поява мережі Інтернет у її сучасному вигляді, тобто World Wide Web, а також розробка та впровадження  інтернет-пейджера ICQ [4].

На сьогодні найпопулярнішими формами віртуального спілкування є форуми, чати, блоги, інтернет-пошта, інтернет-пейджери тощо; окремо можна розглядати спілкування через мобільний телефон, а також таке явище як флешмоб.

Форум. Словники сучасної української мови фіксують такі значення цього слова: 1. Площа в містах Стародавнього Риму, на якій відбувалися народні збори, влаштовувалися торги і здійснювався суд. 2. Широкі представницькі збори – з’їзд, конференція, конгрес [2].

Однак  форум у сучасному розумінні – це і простір для дискусій у мережі. Користувачі розміщують на форумі повідомлення (питання, прохання, думки), на кожне з яких можна відповідати. Всі повідомлення у форумі впорядковані за темами, репліки „не в тему” не схвалюються й звичайно видаляються. Форум не припускає миттєвої реакції учасників, і зазвичай користувачі заходять туди час від часу [8].

Чат (англ. chat – розмова) – засіб спілкування користувачів у мережі в режимі реального часу, а також програмне забезпечення, що дозволяє організовувати таке спілкування. Звичайно під словом „чат” мається на увазі обмін текстовими повідомленнями. Рідше використовують терміни голосовий чат, відеочат (частіше – відеоконференція) і т.д.  Однак ці технології тільки розвиваються і відповідна термінологія остаточно ще не виробилася [19].

Крім того, це поняття набуває нового значення, вказуючи на сам процес спілкування в Інтернеті (чатитися – спілкуватися за допомогою Інтернету) [9].

Блог (web log, „мережний журнал або щоденник подій”) – це веб-сайт, основний уміст якого – записи, що додають регулярно, а також зображення або мультимедіа. Для блогів характерні недовгі записи тимчасової значимості. Блогерами називають людей, які ведуть блог. Сукупність всіх блогів мережі прийнято називати блогосферою [19].

Особливості:

-         Блог – мережний щоденник користувача.

-         Тематика блога охоплює особисте життя автора та глобальні проблеми людства.

-         Блог, як правило, відображає авторську позицію і в ньому відсутні суворі обмеження [8].

Опитування показують, що більшість респондентів уважають блог сучасною формою спілкування (74%, 102 голоса), однак 26%, тобто 35 осіб думають, що це даремна трата часу [14].

Пошта ніколи не була простим засобом доставки послань із одного місця до іншого. Вона була свідком епохи, віддзеркалювала життя людства, досягнення науки і техніки, поєднувала людей, країни, континенти. Перші листи, як відомо з курсу історії, писали клинописом на глиняних табличках люди, що населяли давні Ассирію і Вавилон [26]. Однак E-mail починає витісняти паперову пошту, не породивши нічого нового у порівнянні з нею, хіба що додавши можливість музичного супроводу листів, однак, використовують її не так часто, як інтернет-пейджер ICQ та SMS, які заслуговують окремого розгляду. Обидві технології є засобом спілкування тільки між двома людьми, незважаючи на технічну можливість улаштувати і конференційний (з багатьма учасниками) зв’язок. Найінформативнішими з названих є SMS, тобто кількість корисної інформації в „середньостатистичній SMS” вища, ніж у „середньостатистичному ICQ-повідомленні”. Причина зрозуміла – SMS – найдорожчий засіб спілкування з усіх перелічених, і займає відносно багато часу на набір. В іншому ж спілкування завдяки цим засобам досить схоже, хоча ICQ також досить близька технологія до приват-чату. Водночас вони близькі також і до звичайної розмови, особливо завдяки швидкості обміну повідомленнями і тому, що цими засобами зазвичай не спілкуються довго з будь-ким, як правило, йдеться про знайомих [4]. Однак перелік інтернет-пейджерів одним ICQ не вичерпується. Набувають також популярності Skype [25] та український інтернет-пейджер Балачка [12], і на них цей список також не закінчується.

Як уважає Ф. О. Смирнов, чати та інтернет-пейджери – ідеальне місце для товариських, емоційних і нетерплячих людей, яким хочеться „все й відразу”, а форуми й блоги – знахідка для більш вдумливих і врівноважених користувачів, які люблять міркувати на задану тему [8].

Онлай-комунікація може приводити і до утворення певних соціальних явищ, найпомітнішим із яких є флешмоб.

Флешмоб – це несподівана поява людей у заздалегідь установленому місці та в заданий час. При цьому, як правило, учасники роблять деякі раніше визначені дії, а потім швидко розходяться. Зазвичай флешмоби проводяться без особливої мети, а просто для одержання задоволення [16].

Флешмоб – це своєрідна вистава, розрахована здебільшого на випадкових глядачів (фомічей), у яких виникають неоднозначні почуття: повне нерозуміння, інтерес і навіть відчуття власного божевілля.

Ідеологія класичного флешмоба дотримується девізу „Флешмоб поза релігією, поза політикою, поза економікою”, тобто флешмоб не може бути використаний у корисливих цілях [19].

З лінгвістичного погляду найцікавішим буде такий вид акції як i-mob. Загальна назва для всіх видів акцій, проведених в Інтернеті (форуми, іcq,
e-maіl, чати і т. п.). Дуже часто інтернет-флешмоби виникають спонтанно, без попереднього планування. Найчастіше вони являють собою коментарі до опитувань зі смішними варіантами відповідей. Завдяки інтернет-флешмобу „уроки албанського” виникло й міцно закріпилося поняття „албанська мова” [19]. Албанська (мова) (також – Олбанська (мова)) – на „жаргоні падонков” (покидьків) „албанським” звичайно називається або сам жаргон „падонков” або російська мова з ненавмисними помилками. Найчастіше  вживається у вислові: „Вчи албанський”, що використовується відносно  осіб, які погано володіють мовою, оскільки людина, котра добре володіє російською, буде розуміти й сленг „падонкаф”, на відміну від іноземців і осіб, що погано нею розмовляють. Падонки (перекручене від покидьки, рос. „подонки”) – російськомовна мережна субкультура. В однині  часто вживається форма-шаблон падонаг. Утворюються специфічні номінації типу „Йа_КРИВЄТКО!”, „мєдвєд”, „прєвед” та ін.

Також широко відомий інтернет-моб „Регулярно!”, що відбувся на російському сайті новин телекомпанії BBC. Там була опублікована стаття „Одеколони „убивають росіян”. У ній говорилося про те, що більшість російських алкоголіків, які померли в працездатному віці, пили алкоголь, не призначений для вживання усередину, і висновки дослідів із цього приводу. До статті було долучено опитування: „Ви п’єте одеколон, антифриз або мийні засоби?”  з варіантами відповідей:

-  Регулярно;

-  Украй рідко;

-  Ніколи;

-  Я взагалі не п’ю [18].

Більшість читачів це питання насмішило й навіть образило. У підсумку, більше 95 % голосів були віддані за варіант „регулярно”. Через те, що лічильник не був розрахований на таку кількість голосів, він кілька разів у добу скидався. На цю тему було створено багато карикатур і навіть коміксів. У деяких містах був навіть зіграний реальний флешмоб „Одеколон”, коли мобери при великому скупченні людей робили вигляд, що дегустують одеколони, шампуні, рідину для миття скла. Насправді, у пляшках були питні рідини: напої („Тархун”, „Лимонад”), замість шампунів був
йогурт і т.п.

Взагалі до  Інтернет-спілкування може бути два ставлення: у ньому можна жити і ним можна користатися. Різниця очевидна: якщо у першому він перетворюється в окрему віртуальну реальність, то у другому є тільки продовженням реальності звичної, одним із інструментів для оперування нею, у першому випадку він – мета, у другому – засіб [4].

Опитування, яке проводилось на сайті телерадіокомпанії „Глухів” показало, що здебільшого користувачами Інтернет є особи віком від 15 до 30 років [20].

До 15 років  – 13 %;

від  15 до 20  років – 42 %;

від 20 до 30  років –  36 %;

від 30 до 40  років – 6 %;

від 40 до 50 років –1%;

за 50 років – 2 %.

Однак у віртуальному світі увага здебільшого не звертається ні на зовнішність, ні на вік самої людини, а цінується, перш за все, вміння висловити думку.

Отже, віртуальний світ розширює сферу спілкування, утворює власну систему комунікації, поглядів та цінностей, дає нові можливості для розвитку особистості, але за умови, якщо людина, потрапляючи до мережі, не обирає її як основний спосіб спілкування, якщо в неї не розвивається „інтернет-залежність”.