А. Камю „Сторонній”

Важливим явищем ранньої творчості Камю стала повість "Сто­ронній". В центрі її уваги - проблема абсурдної людини, абсурдного світу. Тому повість і поділена автором на дві частини. В першій час­тині розповідається про те, як головний герой (Мерсо) випадково вбив молодого араба За цей злочин його засуджено до смерті. Мерсо нічим в житті не цікавиться, його нічого не обходить. Найкраще його характеризує фраза "мені це байдуже", яку він постійно повто­рює в різних варіаціях.

Що його зробило таким відчуженим, стороннім? Можливо, він зрозумів своє глибоко трагічне становище у світі? Може, це призвело його до інтелектуальної, моральної та емоційної висотаності? Мерсо ні до чого не прагне, він повністю втратив орі­єнтири в житті. Єдине, що він здатен відчувати, з чим може злитися, - природа, море і сонце, яких йому так не вистачає у в'язниці.

Друга частина, судовий процес, ніби в кривому дзеркалі реконст­руює ті самі події. Те, що розповів про себе Мерсо в першій час­тині повісті, набуває на суді протилежного тлумачення: суспільство засуджує відщепенця, який порушив його закони. Якщо в першій частині Камю зображає людину абсурду, то в другій - абсурдність світу. Він показує ту мораль, згідно з якою суспільство вбиває люди­ну. Мерсо відмовляється від брехні, від загальноприйнятих умовнос­тей, він не приймає правил гри, що їх йому нав'язують, і тим са­мим стає небезпечним. Саме за це - за відмову від фальші, а не за вбивство карає його суспільство.