Найзначніший і найзнаменитіший твір Генрі Лонгфелло – це „Пісня про Гайявату” (1855). З волі автора ми опиняємося на південному березі Верхнього озера, у далеких лісах Північної Америки, переносимось у фантастичний світ вірувань і легенд індіанських племен дакотів, ірокезів, оджибеїв… Головному герою поеми – Гайяваті, сину Місяцевої дочки Венони і Західного вітру (за деякими індіанськими легендами Гайявата – реальна історична особа), властиві найпрекрасніші і найблагородніші риси. Він – уособлення кращих людських чеснот, і саме в його образі втілена визначальна думка поеми – ідея припинення племінних міжусобиць і об’єднання.

„Пісня про Гайявату” – це не простий переказ давніх легенд. Лонгфелло надав їм закінченої поетичної форми і крізь неї доніс до нас віддалений голос первісних дітей землі.