(За 1) Казанцева Т.А. Особенности личностного развития и профессионального становления студентов-психологов. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата психологических наук . Москва. 2000;  2) Смирнова В.О. Професиональное становление студента, как проблема педагогики. Саратов. 2004.)

 
Один з боків соціальної ситуації розвитку в період молодості - оволодіння обраною професією. Замолоду відбувається особистісне й професійне самовизначення, вибір життєвого шляху. А в молодості людина затверджує себе  в  обраній  справі,  набуває  професійної  майстерності. Професійна підготовка в молодості завершується. Строки значно розширені у  зв'язку  з  науково-технічним  прогресом. 

А. В.  Толстих підкреслює, що  в  молодості  людина  максимально  працездатна, витримує найбільші фізичні й психічні навантаження, найбільш здатна до оволодіння складними способами інтелектуальної діяльності. Легше всього здобуваються всі необхідні в обраній професії знання, уміння й навички, розвиваються спеціальні особистісні й  функціональні  якості (організаторські здатності, ініціативність, мужність і  спритність, необхідні в ряді професій, чіткість і акуратність, швидкість реакції й т.д.). 

 У зрілості, як  і  в  молодості,  головні  сторони  життя  - професійна діяльність і сімейні відносини. Але якщо в молодості вона включала оволодіння обраною професією й вибір супутника життя, то в зрілості це - реалізація себе, повне розкриття свого потенціалу в професійній діяльності й сімейних відносин. 

Е. Еріксон вважає  основною  проблемою  зрілості  вибір  між продуктивністю й інертністю.  Поняття продуктивності за Ериксоном - творча, професійна продуктивність, а також внесок у виховання й твердження в житті наступного покоління.   Інертність веде до поглинання себе своїми особистими потребами. 

Найважливішою особливістю зрілості є усвідомлення відповідальності за зміст свого життя перед самим собою й перед іншими людьми. Накопичений досвід, знання, уміння представляють для людини величезну цінність, але можуть створювати їй і труднощі в сприйнятті нових професійних ідей, гальмувати ріст  творчих можливостей. Минулий досвід при відсутності розумної гнучкості й багатогранності може стати джерелом консерватизму, ригідності, неприйняття усього того, що виходить не від себе самого.  

 Глибокі зміни в освітній практиці, пов'язані із створенням якісно нових освітніх установ, з розробкою авторських моделей професійної діяльності, знов привертають увагу дослідників до особи фахівця, до її духовного і професійного становлення.

У даний час в психолого-педагогічній літературі спостерігається тенденція переходу від розробки описово-нормативних моделей особи і діяльності фахівця, на основі яких формулювалися вимоги до змісту його професійної підготовки, до дослідження професійної свідомості і самосвідомості суб'єкта діяльності - його цінностей, смислових утворень, рефлексії . В публікаціях професійна самосвідомість розглядається як найважливіша категорія, що реально відображає істоту процесу професійного становлення і розвитку фахівця.

Новітні філософські і психологічні дослідження, присвячені проблемі самосвідомості, дозволяють розглядати його як генетично фундаментальну підструктуру особи, що визначає ефективність її соціального і професійного саморозвитку, становлення суб'єктивності, авторського стилю діяльності, індивідуальної своєрідності когнітивної і комунікативної сфер особи. «Образ Я» служить ключовою основою сприйняття ситуації професійної діяльності, самопрезентації в ній, вибору моделі професійної поведінки.

Самосвідомість - ключовий чинник професійної саморегуляції, оцінки ситуації і своїх можливостей впливати на неї, мобілізації свого особового потенціалу, самоконтролю за доцільністю своїх дій в процесі професійної діяльності.

Розвиток професійної самосвідомості студента як майбутнього фахівця відбувається як зміна і ускладнення кожного з параметрів: меж, предметів, рівнів.

Таким чином, можна стверджувати, що самосвідомість протікає поетапно і пов'язане з процесом, за рахунок якого здійснюються віддзеркалення, адаптація, проектування. Основними характеристиками самосвідомості є активність і прагнення до знаходження нових об'єктів, завдяки яким може розвиватися самосвідомість.

У теоретичному плані цікавий підхід до самосвідомості з погляду меж. Межа - це та позиція, яка  є відправним моментом в аналізі, оцінці, порівнянні і інші операціях самосвідомості. Структурна межа пов'язана з позицією діяча. Наприклад, студент оцінює себе з погляду майбутнього виконання діяльності: цілей, задач, засобів, матеріалу, процесів, результату. Самосвідомість дозволяє, по-перше, коректувати набір елементів виконуваної діяльності; по-друге, змінювати зміст окремих елементів; по-третє, гармонізувати відносини між елементами.

Інший параметр професійної самосвідомості - рівень. Підставою для виділення цього параметра є активність самосвідомості, яка міняється в процесі його розвитку. Професійна самосвідомість студента є переходом з одного рівня функціонування на іншій: з об'єктного на задачний, а потім на проблемний .

Перший рівень характеризується фіксацією думок, відчуттів і дій. Активність на цьому рівні виявляється у формі віддзеркалення і дозволяє відобразити і утримати в свідомості досвід поки що як розрізнені враження. Тому цей рівень може характеризуватися як етап накопичення матеріалу самосвідомості.

Другий рівень характеризується проясненням причинно-наслідкових зв'язків і структури взаємодії учасників ситуації. На цьому рівні активність професійної самосвідомості виявляється у вигляді дослідження. Після фіксації матеріалу починається дослідження його змісту.

Третій рівень - це проектування ситуацій і своєї поведінки в них. Оскільки на другому рівні яснішають зв'язки між подіями, думками, відчуттями і діями, то завдяки цьому на наступному етапі можуть бути створені передумови для цілеспрямованої побудови бажаних   ситуацій.   При цьому   формується   така   форма   активності професійної самосвідомості, як проектування.

Перераховані рівні і складають єдину систему, яка забезпечує цілісність активності особи: фіксація-дослідження-проект.

Одним з основних недоліків в підготовці фахівців на сьогоднішній день виступає домінування у вищій школі так званого знанієвого (гносеологічного) підходу, в рамках якого провідною освітньою задачею виступає формування у студентів системи наукових знань.

Професійне становлення студента - це не тільки накопичення знань, але і досвіду практичної діяльності, придбання професійної майстерності, формування відношення до професії. В цьому взаємозв'язку операциональних і особових компонентів провідна роль, поза сумнівом, належить спрямованості свідомості: те, як усвідомлює особа свою спрямованість, своє місце і роль в майбутній діяльності.

У студентські роки вибірковість самосвідомості характеризується поглибленням інтересу до особливостей, істотних для вирішення задач професійного самовизначення, під якими ми розуміємо вибірково направлену діяльність самосвідомості, підлеглу задачі самовизначення. Ступінь сформованості професійної самосвідомості випускника вузу може служити показником успішності і завершеності його професійного самовизначення. Тим часом, іноді навіть до моменту закінчення вузу у студента не складається відношення до себе як до суб'єкта майбутньої професійної діяльності. Не сформованість відносин до себе як майбутньому фахівцю гальмує професійне становлення особи, оскільки саме завдяки самосвідомості людина розуміє невідповідність своїх якостей вимогам професії, і тим самим внутрішньо спонукає до подолання цих суперечностей, формуючи своїми діями і вчинками власну особу .

Вирішення цього питання визначається також тим, наскільки уявлення студента про професію відповідатиме його потребам і схильностям. Людина, вибираючи професію, як би «проектує» свою мотиваційну структуру на структуру чинників, пов'язаних з професійною діяльністю, через яку можливе задоволення потреб. В складному мотиваційному процесі, зіставляючи можливості професій з своїми потребами, людина приходить прийняти до рішення або не прийняти професію, і якщо прийняти, то якою мірою, і в якому аспекті.

У процесі подальшого освоєння професії, в ході навчання трудової діяльності відбувається розвиток і перетворення мотиваційної структури суб'єкта діяльності. В ході професіоналізації потреби особи знаходять свій предмет діяльності і, таким чином, відбувається формування структури професійних мотивів і їх усвідомлення. В результаті цього процесу встановлюється особове значення діяльності і окремих її аспектів. Усвідомлення особового значення діяльності і знаходить віддзеркалення в характері виконання окремих дій і діяльності в цілому .

Необхідною умовою становлення суб'єкта професійної діяльності є упевненість в своїй професійній придатності. Етична сторона самосвідомості має найважливіше значення в його структурі. Спроба апелювати до самосвідомості студента, спонукати його подолати свою позицію засобами саморегуляції не може привести до зміни його внутрішньої позиції. Самосвідомість не може визначати особового значення діяльності, яке обумовлене системою провідних мотивів. При високому рівні професійної спрямованості самосвідомість стає детермінуючою і регулюючою силою самопідготовки і самовиховання відповідно до вимог певного виду діяльності. Усвідомлення відповідності психічних особливостей цим вимогам укріплює переконаність в правильності вибору професії.

У даний час вища школа орієнтується на нове уявлення про професіонала. Він розглядається як цілісний суб'єкт, активний, вільний і відповідальний в проектуванні, здійсненні і творчому перетворенні власної діяльності. Професіонал утримує культурно-історичний контекст професійної праці. В справжньому професіоналі органічно з'єднуються особа і майстер.