ШКОЛОЗНАВСТВО

1,2. Предмет школознавства. Принципи управління освітою

Важливим розділом педагогіки є школознавство, яке охоплює принципи управління та керівництва школою, ді­яльність органів народної освіти, організацію обліку, звіт­ності та ін.

Школознавство — галузь педагогічної науки, що має своєю ме­тою дослідження змісту і методів управління шкільною справою, розкриття особливостей системи керівництва школою, організації Ті роботи.

Управління є діяльністю, спрямованою на розроблення й реалізацію рішень, організацію контролю та аналізу ре­зультатів.

Науково обґрунтоване керівництво закладами освіти можливе за дотримання таких принципів управління: а) принцип науковості. Передбачає врахування під час організації навчально-виховного процесу в навчальних закладах досягнень педагогіки, психології, методик ви­кладання навчальних предметів, фізіології, гігієни, кібернетики та інших наук, які дають змогу здійснювати цей процес на наукових засадах; б) принцип демократизації. При розв'язанні проблем діяльності навчального закладу керівник має зважати на думку педагогічного колективу, батьківської громадськості, учнів, систематично звітувати про свою роботу перед працівниками школи; в) принцип гуманізації. Потребує налагодження гуман­них стосунків у ланках відносин: дирекція — учителі, учні, батьки; учителі — учні, батьки; учителі — учителі; учні — учні;  учнівське самоврядування — рядові вихованці; батьки — діти; передбачає формування гуманної особистос­ті гуманними засобами. Якщо керівник — гуманна людина, уважний, доброзичливий, справедливий і тактовний, то пе­дагогічний колектив йде за ним і вірить йому; г) принцип цілеспрямованості. Передбачає визначення педагогічному, учнівському колективам близької, середньої й далекої перспектив, розв'язання конкретних зав­дань для їх досягнення; ґ) принцип плановості. Потребує чіткого перспектив­ного і щоденного планування усіх напрямів навчально-ви­ховної, організаційно-господарської діяльності закладу освіти з урахуванням його умов та можливостей; д) принцип компетентності. Згідно з ним усі педагогічні та інші працівники закладу освіти повинні мати високий рі­вень професійної підготовки, сумлінно виконувати службові обов'язки. Широка загальна ерудиція, високий рівень профе­сіоналізму, врахування реальних умов праці дають змогу ке­рівникові творчо розв'язувати складні педагогічні завдання; є) принцип оптимізації. Полягає у створенні в навчаль­ному закладі належних умов для ефективної діяльності його працівників; є) принцип ініціативи й активності. Передбачає наяв­ність цих якостей у керівництва навчального закладу та створення умов для творчих пошуків усіма педагогами; ж) принцип об'єктивності в оцінці виконання працівни­ками закладу освіти своїх обов'язків. Мається на увазі сис­тематичний контроль за діяльністю працівників закладу, об'єктивне оцінювання її результатів, гласність і врахуван­ня думки педагогічного колективу; з) принцип поєднання колегіональності з персональною відповідальністю. Директор школи несе повну відповідаль­ність за навчально-виховну діяльність перед державними органами, але під час прийняття важливих рішень з питань діяльності школи зобов'язаний ураховувати думку колек­тиву, якщо вона не суперечить законам України.

Для сучасної вітчизняної школи актуальним є принцип державотворення, який полягає у спрямуванні всіх освіт­ніх ланок на утвердження і розвиток української держав­ності, піднесення їх діяльності до міжнародних стандартів.

3. Управління. Ф-ії, методи та принципи управління освітою.

Нова модель і системи управління сферою освіти, згідно із Національною доктриною розвитку освіти, має бути відкритою і демократичною, враховувати громадську думку. Модернізація управління освітою передбачає: оптимізацію державних управлінських структур, децентра­лізацію управління; перерозподіл функцій та повнова­жень між центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та навчальни­ми закладами; перехід до програмно-цільового управлін­ня; поєднання державного і громадського контролю; запровадження нової етики управлінської діяльності, що базується на принципах взаємоповаги, позитивної мотива­ції; прозорість розроблення, експертизи, апробації та зат­вердження нормативно-правових документів; створення систем моніторингу ефективності управлінських рішень, їх впливу на якість освітніх послуг на всіх рівнях; організацію експериментальної перевірки та експертизи освітніх інновацій; демократизацію процедури призначення керів­ників навчальних закладів, їх атестації; впровадження новітніх інформаційно-управлінських і комп'ютерних технологій; удосконалення механізму ліцензування, атес­тації та акредитації навчальних закладів; підвищення компетентності управлінців усіх рівнів; широке залучен­ня до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, виховання лідерів у сфері освіти.

Органами державного управління освітою в Україні є Міністерство освіти і науки України; міністерства і відомс­тва України, які мають навчально-виховні заклади; Вища атестаційна комісія (ВАК) України; відділи (управління) освіти місцевих державних адміністрацій.

Центральні органи державного управління освітою бе­руть участь у виробленні та втіленні в життя державної по­літики в галузі освіти, професійної підготовки кадрів, у визначенні перспектив та напрямів розвитку освіти, вимог до ЇЇ змісту, рівня і обсягу, нормативів матеріально-техніч­ного, фінансового забезпечення навчально-виховних зак­ладів; здійснюють координаційні, науково-методичні, контрольні функції та державне інспектування; забезпечу­ють зв'язки з іншими державами; організовують впрова­дження у практику досягнень науки і передового досвіду; проводять атестацію та акредитацію навчально-виховних закладів.

Місцеві органи влади фінансують навчальні заклади, визначають їх мережу, забезпечують соціальний захист їх працівників і дітей, ведуть облік дітей шкільного віку і здійснюють контроль щодо їх навчання до 15 років, вста­новлюють опіку над дітьми, які не мають батьків.

До органів громадського самоврядування в системі ос­віти належать загальні збори (конференція) колективу; ра­да навчально-виховного закладу; районна, міська, обласна конференції працівників освіти; районна, міська ради з питань народної освіти; всеукраїнський збір працівників освіти.

Змістом діяльності самоврядування є самостійне пла­нування роботи, розв'язання питань навчально-вихов­ної, наукової, методичної, фінансово-господарської, ви­робничо-комерційної діяльності; участь у формуванні планів прийому учнів, студентів, слухачів з урахуван­ням державного замовлення та замовлень місцевого зна­чення; визначення змісту шкільного комплексу освіти, форм і методів навчання; прийняття на роботу педагогічних та інших працівників; здійснення громадського кон­тролю за організацією харчування в навчально-вихов­них закладах.

Важливою функцією органів освіти є інспектування ді­яльності закладів освіти.

Інспектування — система державного контролю за виконанням закладами й установами освіти постанов, директив і вказівок уря­ду в галузі освіти, навчальних планів і програм, інструкцій, наказів і розпоряджень керівних органів з одночасною практичною допо­могою тим, кого контролюють, вжиттям заходів щодо запобігання й усунення недоліків.

Шкільна інспекція складається з інспекторів Мініс­терства освіти і науки України, інспекторів управління ос­віти обласної державної адміністрації, інспекторів відділів освіти районної державної адміністрації.

Під час інспектування школи перевіряють її діяльність щодо забезпечення загальної середньої освіти молоді; орга­нізаційну роботу, розстановку й використання педагогіч­них кадрів; стан внутрішкільного керівництва, методичну роботу; систему праці вчителів, уроки та інші форми орга­нізації навчання; стан виховної роботи, зокрема трудового виховання і навчання у школі, діяльність учнівського са­моврядування, позакласної та позашкільної роботи з учня­ми; зв'язок школи з сім'єю і громадськістю; навчально-ма­теріальну базу школи, виконання планових бюджетних видатків; облік роботи і звітність школи; адміністративно-господарську діяльність.

Інспектування шкіл може бути: фронтальним: передбачає перевірку всіх сторін ді­яльності школи, оцінювання роботи педагогічного колек­тиву, з'ясування передумов успіхів і причин недоліків у ді­яльності вчителів; вибірковим: має на меті перевірку окремих ділянок роботи школи. До нього вдаються за потреби вивчення важливих конкретних питань, або тих, що незадовільно вирішуються; тематичним: спрямоване на поглиблене вивчення, вирішення важливої проблеми певною групою шкіл.

Основною формою державного контролю за діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів і форм власності є державна атестація закладу, яку проводять не рідше одного разу на 10 років, у порядку, встановленому Міністерством освіти і науки України.