Жаргонна лексика та сленг довгий час були заборонені в умовах тоталітарного режиму, який унеможливлював мовну інакшість усного та писемного самовияву. Саме тому вони тривалий час не були предметом серйозного наукового дослідження. Лише зараз з’являються праці, присвячені цій проблемі. Останніми були словники жаргонної лексики та сленгу Л. Ставицької та Т. Кондратюк.

Загалом, проблемою вивчення сленгу займались такі вчені: Е. Партрідж, С. Б. Флекснер, В. Фріман, М. М. Маковський, А. Баррере,
Ч. Леланд, І. Р. Гальпєрін, В. Дж. Бурк (Burke), В. А. Хом’яков, І. В. Арнольд, Т. А. Соловйова та інші [138].

Проблема мовленнєвого спілкування привертала увагу багатьох видатних науковців: М.М.Бахтіна, Н.Н. Хомського. Теорію мовленнєвої діяльності розвивали О.М.Леонтьєв, І.О.Зимня, Т.В.Рядова та інші послідовники видатного психолога та педагога Л.С.Виготського. Комунікативну функцію мови розкрито в працях лінгвістів В.Г.Костомарова, О.М.Леонтьєва, Л.В.Щерби; основ розумової функції – в працях Є.М.Верещагіна, Ю.А.Жлуктенко, Ф. де Соссюра, Ф.Фолсома, Д.Хаймза, Л.Бачман, A.Палмера, M.Бугейта. Проблеми вивчення мови у процесі мовленнєвої діяльності з урахуванням процесів, які відбуваються під час слухання та говоріння, змісту ролі учасників мовленнєвого акту досліджено у працях І.А.Бодуена де Куртене, Ф.І.Буслаєва, Г.Є.Пассова, О.О.Бодальова, В.О.Кан-Калика, О.В.Киричука, Н.В.Кузьміної, В.О.Сластьоніна, В.А.Семіченко, В.В.Полторацької, Т.І.Панько, О.О.Потебні, В.М.Русанівського, А.А.Шахматова, Е.Ю.Сосенко, Є.М.Степанової, Л.П.Федоренко, С.Я.Ярмоленко, І.П.Ящука, Дж.Керолла, В.Літлвуда, С.Савіньйона.

Незважаючи на різноаспектність дослідження розглядуваної проблеми в спеціальних працях, предметом розгляду яких було вивчення мови на комунікативній основі, не набуло достатнього обґрунтування питання комплексного формування та розвитку всіх складових комунікативної компетентності старшокласників, що й зумовило вибір теми дослідження: „Вплив сленгу на формування лінгвокомунікативної компетентності школярів ”.

Об’єкт наукового дослідження – процес формування комунікативної компетентності учнів засобами сленгової лексики.

Предметом є зміст, види, форми і прийоми роботи вчителя-словесника над формуванням комунікативної компетентності учнів.

Гіпотеза дослідження: формування лінгвокомунікативної компетентності учнів буде ефективним за умови:

1)                    системного підходу до роботи над формуванням лінгвокомунікативної компетентності учнів, зокрема під час вивчення лексикології (на прикладі впливу сленгової лексики);

2)                    оптимального добору форм і методів роботи над сленгами як складовою української лексики;

3)                    широкого ознайомлення учнів із сленгом як соціокультурним явищем.

Мета: дослідити сленг як лінгвістичне явище сучасного соціуму та його вплив на формування лінгвокомунікативної компетентності учнів.

Поставлена мета визначила необхідність вирішення наступних завдань:

1) детально опрацювати і проаналізувати лінгвістичну та лінгводидактичну літературу з теми дослідження;

2) з’ясувати поняття сленгу в сучасних наукових розвідках;

3) сформувати визначення терміну „лінгвокомунікативна компетентність”;

4) розробити анкети та тести для вчителів і учнів з метою з’ясування стану проблеми в сучасній школі;

5) обробити результати констатувальних зрізів;

6) розробити методичні рекомендації щодо формування лінгвокомунікативної компетентності учнів (на прикладі впливу сленгової лексики);

7) описати результати дослідно-експериментальної роботи;

8) виявити умови, що сприяють формуванню загальнолінгвістичної компетентності учнів у процесі вивчення особливостей адаптації жаргону в сучасній українській мові.

За методологічну основу дослідження взято дидактичні принципи навчання, а також психологічну теорію засвоєння знань і формування умінь і навичок у процесі активної мовленнєвої діяльності.

У дослідженні були використані такі методи: констатувальний експеримент, теоретичний аналіз, педагогічний експеримент, описовий, аналіз літературних джерел, синтез, порівняння, індукція, дедукція, класифікація, систематизація, узагальнення, тестування, анкетування, онлайн технології.

Наукова новизна полягає в тому, що у роботі обґрунтовано необхідність виокремлення, дослідження і збереження соціальних шарів лексики та можливість і потенціал її використання у формуванні культуромовної особистості.

Теоретична цінність роботи полягає у дослідженні окремих аспектів лексикології, словникового складу української  мови.

Практична цінність роботи полягає у можливості використання основних висновків та результатів роботи в теоретичних курсах і спецкурсах із лексикології у вищих навчальних закладах та у процесі вивчення лексикології в школі, а також укладання словників сленгової та жаргонної лексики.

У процесі роботи було використано лексичний матеріал, зібраний нами на території міста Глухова.

Увага акцентувалася на сучасному стані функціонування лексичної системи. Бралися до уваги як усний, так і писемний вияви лінгвістичних явищ (функціонування сленгових комунікацій в онлайн-середовищі та безпосередньо серед учнів).

Методика дослідження визначена завданнями, матеріалом, загальною спрямованістю роботи і носить комплексний характер із використанням компонентного, етимологічного, контекстуального, кількісного та якісного аналізів.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося у
6-их і 10-их класах школи-інтернату-ліцею м. Глухова Сумської області.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Положення і висновки дослідження обговорювалися на звітних науково-практичних конференціях викладачів і студентів Глухівського державного педагогічного університету, регіональній студентській науковій конференції „Професійне мовлення: культуромовний аспект” (м. Суми), Всеукраїнських студентських коференціях „Східнослов’янська філологія: здобутки та перспективи”
(м. Кривий Ріг),  „Студентські наукові праці: матеріали Всеукраїнської студентської олімпіади зі спеціальності „Української мови та літератури”
(м. Херсон), школах-семінарах із соціолінгвістики (м. Львів), Міжнародній студентській практичній конференції „Наукові здобутки студентів і магістрантів – школі ХХІ століття” (м. Полтава),  у журналі „Українська мова і література в школі” (2008, № 1).

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (142 позиції) та додатків.

У вступі обґрунтовано  актуальність дослідження, визначено науковий апарат: предмет, мета, гіпотеза, завдання, практичне значення роботи, методологічна основа, методи та джерела дослідження.

У першому розділі подано загальні відомості про сленг, його соціолінгвістичні та психологічні аспекти функціонування та методичні умови впливу на формування лінгвокомунікативної компетентності школярів; подано класифікацію соціальних діалектів; проаналізовано основні шляхи вивчення лексичних одиниць у школі та можливість їх застосування при вивченні сленгу.

У другому розділі подано експериментальну методику роботи над формуванням лінгвокомунікативної компетентності учнів, проаналізовано ефективність її використання, розроблено практичні рекомендації викладачам, а також батькам та вихователям. 

У висновках подані теоретичні узагальнення дослідження.

У додатках уміщено конспекти уроків та позакласних заходів, обробка результатів експериментальної методики, учнівські малюнки, анкети, словники сленгу та специфічної лексики чату та форуму, програма факультативного курсу вивчення сленгу.