Проблема вивчення сленгу була і є актуальною у сучасній методичній науці. Знання сленгової лексики необхідні учням насамперед для читання та розуміння сучасних художніх творів, газет та журналів, а також для ведення особистісно-орієнтованої бесіди або дискусії зі своїми друзями у неформальних об’єднаннях та групах. Крім того, сленг у суто комунікативному аспекті не завжди свідчить про брак мовної культури: нерідко, особливо в інтелігентських дискурсах, така мова підсилює іронічне, сміхове начало, закладене в лексиці. Саме тому ці елементи мають право на лексикографічну презентацію.

У практиці викладання української мови можливе використання різних шляхів  вивчення сленгу на уроках мови, літератури, факультативних заняттях, виховних годинах, позакласних заходах.  Залежно від мети, завдань уроку, особливостей лексики, обраної вчителем методики у проведенні заняття можна використати різноманітні прийоми роботи: робота зі словником, стилістичний експеримент, складання діалогів та творів, мовний та дискурсивний аналіз, збирання сленгу  тощо.

Слід зауважити, що формування лінгвокомунікативної компетентності особистості засобами сленгу значною мірою залежить від соціальних змін, адже цей пласт лексики чи не найтісніше пов’язаний із суспільством та суспільними подіями. Сприйняття й відтворення української мови в мовленні широкого загалу – в сім’ї, школі, по радіо та телебаченню – позитивно впливатиме на становлення та розвиток української мовної особистості, оскільки активний словник учнів формується під впливом того середовища, в якому вони живуть. У зв’язку з цим особливої ваги набувають соціолінгвістичні передумови засвоєння учнями української мови.

Традиційна методика викладання мов базується на словниках і граматиках, які фіксують головним чином внутрішньоструктурні властивості мови й обумовлені самою його системою правила використання слів і синтаксичних конструкцій. Тим часом реальне вживання мови регулюється ще принаймні двома класами змінних – соціальними характеристиками мовців й обставинами, у яких відбувається мовне спілкування. Отже, навчання мови є  найбільш ефективним тоді, коли в методиці її викладання, у навчальній літературі враховуються не тільки властиво лінгвістичні правила й рекомендації, але й різного роду „зовнішні” фактори, наприклад, ситуація мовлення [142].

Показником мовного розвитку особистості є комунікативність, тобто здатність спілкуватися, що зумовлює активне використання засобів мови, вміння сприймати та відтворювати зміст чужого висловлювання і продукувати власне, тобто вміння осмислено сприймати й створювати усні й письмові тексти. Базою мовного розвитку є формування мовленнєвої компетенції школярів [33]. Мовленнєва компетенція охоплює систему мовленнєвих знань і вмінь, потрібних для спілкування в різних видах мовної діяльності.

Характер мовної поведінки людини – це найважливіший показник її загальної культури і творчих здібностей. Мовний розвиток повинен забезпечувати досконале, повноцінне культурне спілкування людей засобами мови.

Важливим критерієм відбору лінгвістичного матеріалу стає його потенціал у формуванні мовної, мовленнєвої та лінгвокомунікативної компетентності учнів.

Під час проходження практики у школі нами була впроваджена розроблена методика роботи над формуванням лінгвокомунікативної компетентності учнів засобами сленгу на різних типах уроків мови, яка дозволила отримати порівняно кращі результати при мінімальних затратах часу і зусиль учителів і учнів. Зміст і форми занять максимально враховували вікові особливості учнів та мовні особливості регіону: використовувався найбільш поширений сленг, котрий уживають у своєму мовленні учні, робився аналіз їхнього мовлення, дискурсивний аналіз тощо.  Функція викладача полягала в допомозі учням оволодіти знаннями про лексичну систему сучасної української мови, а також уміннями доцільно, стилістично правильно користуватися сленгом. Ураховуючи те, що формування лінгвокомунікативної компетентності учнів буде ефективним за умови системного підходу, робота проводилася на всіх заняттях.

Підготовка до таких уроків передбачала:

- планування їх з урахуванням специфіки сленгу як мовного явища;

- добір художніх творів високої естетичної вартості для подальшого аналізу та стилістичного експерименту;

- упровадження системи уроків, котрі б ураховували  особливості перцепції, мнемічних та антиципаційних здібностей;

- чітке планування уроку: визначення теми, мети, завдань уроку, основних видів діяльності.

Розроблена нами методика включала різноманітні форми роботи, зокрема:

- стилістичний експеримент;

- дискурсивний аналіз;

- словникова робота;

- пошуково-дослідна робота учнів тощо.

Ураховуючи те, що сленг є лексикою специфічною, яка має яскраво виражене психологічне підґрунтя, ми зверталися до порад психологів [127; 6]

Отже, будуючи свою роботу і як систему корекційно-профілактичних заходів для учнів, ми брали до уваги такі ключові моменти:

1. Оскільки досліджуване явище надзвичайно „живуче” і заборонити його неможливо, слід формувати ще й морально-психологічну позицію щодо його неприйняття і засудження у невластивих ситуаціях використання. Із цією метою були проведені спеціально підготовлені тематичні бесіди, а також розроблені вправи.

2. Деякі наші бесіди з учнями були спрямовані на те, щоб навчити „бачити” власне лихослів’я (коли сленг і ненормативна лексика спрямовані на те, щоб когось образити) і зрозуміти, що це боляче травмує інших, тобто сприяли розвиткові рефлексії.

3. Як правило, сленг у якості образи лунає тоді, коли хтось не в змозі впоратись із власними емоціями, або ж коли неуважний до емоцій іншого. Щоб уникати таких ситуацій, ми навчали школярів певних релаксаційних вправ і вправ, які розвивають уміння розпізнавати чужі емоції, розвивають емпатію.

Крім того, система нашої роботи містила комплекс диференційованих завдань із теми „Лексикологія української мови” для учнів як 6-х, так і 10-х класів, і передбачала  самостійний пошук і аналіз інформації. Це дало можливість школярам проявляти різний ступінь активності під час обговорення проблем. Завдання були різного рівня складності. Наприклад:

- Вдома зберіть молодіжний сленг (не менше 15-20 взірців) у місцях проживання та відпочинку. Завдання оформляється на окремих аркушах, де поряд зі сленгом стоятиме відповідник літературної мови, а якщо їх декілька – то всі можливі варіанти.

- Віднайдіть у піснях українських виконавців сленг. Запишіть цей уривок і проаналізуйте, як би змінилася пісня, якщо б його замінити іншим(літературним) словом або взагалі викинути?

- Намалюйте ситуацію:„Я за чистоту мови” тощо.

Для старших класів завдання можуть носити реферативний характер, наприклад, підготувати повідомлення за темами:

- словотвірні тенденції сучасного молодіжного сленгу;

- розвиток лексики української мови (на матеріалі популярної української газети);

- лексика обмеженого соціального вживання;

- специфіка лексики „модних” журналів тощо.

Під час виконання таких завдань учні виявили позитивну пізнавальну мотивацію, вивчали методи дослідження мови, залучалися до наукової роботи, вчилися практично працювати. Особливо цікавою виявилася така форма роботи, як збирання сленгу.

Із метою ознайомлення учнів із сленгом як явищем, ми провели виховний захід „Молодь і сленг” [Додаток Д], а також звернулися до введення цього поняття на уроці лексикології.  Крім того, при вивченні словотвору, ми поряд із загальновживаними словами показували та пояснювали способи творення молодіжного сленгу, наприклад: афіксація (облом – обломіст, депресія – депресняк), усічення коренів (фан – фанат, демо – демонстрація), складання коренів (спиртометр), абревіація (ОБС – одна баба сказала), утворення з повтором одного з елементів слова (головка бо-бо – хтось страждає на психічне захворювання), а для 10-х класів додавалися телескопія (алконавт – алкоголік + космонавт), універбація, або стягнення (автомат – залік, отриманий автоматично), деабревіація, або нове розшифрування абревіатури (КВН – крєпкій виноградний напиток, ББС – баба бабі сказала), фонетична мімікрія, або зміна слова чи його частини паронімом (кульок – освітній заклад культури, босяк – програміст на мові Basic), метатеза, або перестановка складів та звуків (футлі – туфлі), метафора (велосипеди – круглі окуляри), метонімія (волосаті – хіпі), антономазія (Вася – людина, яку не поважає її оточення), синонімічна деривація (бухий в дим – п’яний в дим). Такий вид вправ не тільки яскраво допомагав проілюструвати способи словотвору в сучасній українській мові, адже використовувалися ті слова, які учні дуже часто вживають у повсякденному спілкуванні, а й розширювалися знання з української мови. У 10-х класах значно поглиблювався термінологічний запас не тільки з мови, а й з літератури, адже вводилися поняття антономазії, мімікрії тощо.

У старшій школі доцільно розповідати про джерела формування словникового складу, не оминаючи і сленг: мова реклами (погано – емемем), термінологічна лексика (клініка – дивна поведінка), іншомовні запозичення (крейзі – божевільний), набуття літературними словами іронічних значень (панщина – робота) тощо. Однак необхідно зауважити, що при вивченні джерел формування молодіжного сленгу необхідно звертати особливу увагу на приклади, адже урок мови покликаний духовно збагачувати особистість, а не засмічувати її мовлення, тому вивчення таких слів не повинно перетворюватися на самоціль.

Для того, щоб з’ясувати специфіку сленгів, необхідно порівнювати їх з іншими пластами лексики: арго, жаргоном, професійним жаргоном, просторіччями. Ефективним буде аналіз художніх текстів та музичних творів, з якими зустрічаються учні.

Для прикладу старшокласникам можна подати зразки „блатної” російської лірики, які вони мають перекласти і розподілити за трьома категоріями: табірний жаргон, арго злочинців та загальновживані грубі просторіччя:

ПРО КОЛЬКУ-ШИРМАЧА

(злодія-карманника)

На Молдаванке музыка играет,

Кругом веселье пьяное шумит.

Там за столом доходы пропивает

Пахан (глава банди) Одессы Костя-инвалид.

…А в это время на Беломорканале

Шпана решила марануть (вбити) порча

(порушує злодійські закони),

И рано утром, зорькою бубновой,

Не стало больше Кольки-ширмача.

Висновок: слова ширмач, пахан, марануть, порча можна віднести як до табірного жаргону, так і арго злодіїв, слово пахан останнім часом набуває грубого просторічного звучання (хоча, при роботі зі словником сленгу знаходимо його і там). На основі цього можна побудувати дискусію про те, як же необхідно класифікувати ці слова і чому доцільно мати словники арго та сленгу. Слід наголосити, що наведені лексеми є білінгвістичними за походженням (вони однаково часто вживаються як у російській, так і в українській мовах).