Роль і місце позакласної роботи з рідної мови у школах нового типу

У вирішенні складних завдань національного виховання школярів велику роль відіграє різноманітна позакласна робота з рідної мови, що закріплює, поширює і поглиблює знання учнів.

У навчальних закладах нового типу позакласна робота з рідної мови набуває особливого значення. Це пояснюється тим, що більшість міст України, у яких розташовані гімназії, ліцеї, коледжі тощо, залишаються російськомовними, особливо в південно-східному регіоні. Тому в таких навчальних закладах українське слово звучить переважно на уроках, наше ж завдання — перенести його у сферу активного спілкування, за межі класу і школи. На це орієнтує вчителя й концепція виховної роботи загальноосвітньої школи.

Проте позакласна робота нерідко перетворюється в додаткові заняття з відстаючими учнями, в інших випадках носить чисто епізодичний характер як форма проведення календарних свят. У багатьох школах за зовнішньою різноманітністю видів позакласної роботи приховується стихійність і безсистемність, повна відсутність зв'язку з програмовим навчальним планом, матеріалом і мовленнєвим досвідом учнів. Ці та інші недоліки не тільки знижують ефективність позакласних занять, але й зводять їх нанівець.

Позакласна робота, особливо в школах нового типу, є складовою органічною частиною нової навчально-організаційної форми навчання — інтенсивної. Вона поширює українськомовне середовище і розвиває в учнів навички практичного володіння рідною мовою.

Позакласна робота є частиною навчально-виховного процесу в школі. Під позакласною роботою з мови більшість методистів розуміє спеціально практиковані в позаурочний час заходи, що мають свій зміст, не завжди передбачений навчальною програмою, специфічні форми, методи та прийоми проведення і організовуються на принципі добровільної участі в них учнів.

Позакласна робота тісно пов'язана з класними заняттями. На позакласних заходах учні, як і на уроках, одержують нові знання з мови, повторюють і закріплюють їх, удосконалюють орфографічні, пунктуаційні й стилістичні навички, працюють над поліпшенням культури мовлення. Проте ця робота не повинна бути простим продовженням навчання. Дублювання або продовження роботи, проведеної на уроці, зрозуміло, не зацікавить і не активізує учнів.

Позакласна робота відрізняється від уроків змістом: на позаурочних заходах часто розглядаються мовні питання, що не визначені програмою і не вивчаються в класі. Ще яскравіша відмінність між класними й позауроч-ними заняттями в методиці їх проведення. Навіть при однаковій тематиці на уроках і в позакласній роботі використовуються різні форми, методи і прийоми роботи. У школах, де позакласна робота з мови організовується за зразком уроків і має на меті тільки утилітарні цілі — після кількох занять підвищити успішність і поліпшити грамотність учнів,— вона приречена на невдачу.

Ефективність класних занять і позакласної роботи тісно між собою пов'язані і взаємообумовлені. З одного боку, методично правильно побудовані й цікаво проведені уроки викликають інтерес до мови, бажання краще, глибше вивчати її. На змістовних, добре продуманих уроках виникає ряд додаткових питань, розв'язання яких потребує спеціальних бесід і занять. Під час роботи в класі формується актив, який цікавиться рідною мовою і стає ядром колективу учнів, охоплених позакласною роботою. Нарешті, на уроках учитель нерідко звертається до пов'язаних з темою, що вивчається, фактів мови, які розглядалися на тих чи тих позакласних заходах. З другого боку, позакласна робота позитивно позначається на засвоєнні учнями програмного матеріалу, на ході уроку. Участь у позакласних заходах впливає на загальний мовний розвиток учнів, помітно збагачує й урізноманітнює їх мовлення, розширює і зміцнює знання, здобуті на уроках, збуджує любов, інтерес до рідної мови як рідної. Добре організовані позакласні заняття полегшують працю вчителя на уроці.

Виходячи з цих завдань, у світлі сучасної лінгводидактики позакласна робота з рідної мови повинна реалізуватися:

а)       у тісному взаємозв'язку з навчальним матеріалом уроку;

б)       свідомо-комунікативним методом.

У плануванні й проведенні позакласної роботи з рідної мови необхідно брати до уваги, що вона значуща й ефективна, якщо кожний її захід органічно вписується в навчально-виховний процес школи. Усі постійно діючі і періодичні форми роботи, що проводяться в рамках системи, повинні координуватись адміністрацією школи і органічно поєднуватися з планами роботи класних керівників.

Кінцеві цілі позакласної роботи з предмета, а саме: 1) розширити і поглибити знання, уміння й навички в оволодінні комунікативною діяльністю; 2) стимулювати інтерес учнів до вивчення предмета; 3) сприяти всебічному розвиткові особистості — можуть бути конкретизовані вчителем відповідно до побудованої ним моделі системи. При цьому враховується специфіка можливості предмета.

Головною кінцевою метою позакласної роботи є створення українсько-ювного середовища й умов, що сприяють формуванню комунікативних авичок школярів. Нова мета сьогодні — уміння користуватися українською ювою в різних сферах життєдіяльності. Комунікативна мета вимагає створення такого методу навчання, при якому аудіювання і говоріння з окремих І ;идів мовленнєвої діяльності перетворюється в головну мету, а попередня традиційна) мета — оволодіння системою мови — перетворюється в засіб володіння видами мовленнєвої діяльності.

У комунікативній орієнтації позакласних занять навчання підпорядко-зано головній меті — навчанню школярів спілкування українською мовою, а не мовлення взагалі, без урахування видів мовленнєвої діяльності.

У вирішенні головної мети позакласних занять повинні досягатися й інші — проміжні: уведення до мовлення тих граматичних, морфолого-синтаксичних структур, які були засвоєні на уроці; закріплення й автоматизація мовленнєвих умінь у різних життєвих ситуаціях; підвищення загального культурного рівня учнів, збагачення їх словникового запасу, виховання етики мовного спілкування; розвиток творчих і пізнавальних здібностей учнів, заохочення індивідуальних нахилів, активізація прихованих резервних можливостей особистості; формування й посилення інтересу до вивчення рідної мови, стимулювання високої мотивації навчання; формування майбутньої українськомовної інтелігенції — національної еліти, що виявляється мовби підсумком усієї попередньої роботи.

Названими цілями визначаються і завдання позакласної роботи, здійснення яких поступово наближує позакласні заняття до досягнення специфічних —    окремих і кінцевої — цілей. Таких завдань декілька: підняти мовленнєву активність більшості, поповнивши мовленнєву практику уроків рідної мови; збільшити й поглибити мовні знання, отримані на уроках; поширити лінгвістичний світогляд учнів, активізувати їх розумову діяльність, ініціативу й самостійність.

Поєднання таких широких цілей і складних завдань спонукає до пошуку оптимальних шляхів їх реалізації, додаткових можливостей для формування мовленнєвих умінь і навичок, різноманітного насиченого змісту й організації позакласної роботи з рідної мови.

До найбільш ефективних шляхів досягнення цілей позакласної роботи відносять: 1) ситуативно-тематичну спрямованість у презентації й обробці дидактичного матеріалу позакласної роботи; 2) стимулювання й активне використання природного або змодельованого українськомовного середовища як необхідної умови вироблення навичок мовленнєвого спілкування; 3) рівно-партнерство участі вчителя й учнів в обговоренні й вирішенні всіх навчально-мовленнєвих завдань; 4) створення сприятливої психологічної атмосфери з метою виховання культури спілкування, а також прагнення до фізичного комфорту (чистота й затишок аудиторії, вільне розміщення учнів, чай тощо).

Сукупність цілей, завдань позакласної роботи з рідної мови і шляхи їх здійснення відкривають величезні навчальні можливості перед позакласною роботою в школах нового типу.

Зберігаючи незалежну смислову співвіднесеність з уроками, позакласна робота одночасно систематизує такі виховно-освітні заходи, змістовна сфера і форми вияву яких набагато ширші від обов'язкових навчальних програм. У цій автономності, яка не тільки допускає, але й гарантує творчу самостійність учителя, оригінальне осмислення ним і використання значного додаткового мовленнєвого матеріалу, закладені величезні потенційні можливості позакласної роботи. Якщо на уроці дії вчителя в основному регламентовані вимогами навчальної програми, то в позакласній роботі, що стоїть поза жорсткими рамками цієї програми, учитель має право користуватися власною програмою, тільки скоригувавши її тематично з навчальною.

Друга важлива специфічна особливість позакласної роботи з рідної мови полягає в тому, що методика її проведення порівняно з уроком позбавлена якого б то не було стандарту.

Для позакласної роботи з рідної мови характерна також відсутність всякого формалізму, казенщини в організації занять. Місце і час проведення їх не регламентуються так суворо, як уроки. На позакласних заняттях не ведеться спеціальний облік, відсутні елементи примусовості і покарання (незадовільні оцінки), знання заохочуються цікавими і нетрафаретними способами.

Найбільш цікавою ознакою живого й творчого характеру позакласної роботи є захоплююча форма викладу матеріалу. Вона передбачає цікаве, проблемне, активне, творче, ігрове навчання. Проте слід дотримуватися розумної міри в розважальності, щоб розваги не витіснили пізнавальне. Розважальність позакласної роботи означає також, що роль учителя при проведенні занять мовби прихована від учнів. Він тільки один з учасників колективного діалогу, який «таємно» організовує мовленнєву ситуацію і непомітно режисирує виконання мовленнєвих ролей. У його власній ролі не повинно бути ні декларативної запланованості, ні учительської авторитарності, нічого, що могло б викликати внутрішній протест учнів, втрату інтересу і небажання з їх боку брати участь у роботі.