Напрямки синтаксичного аналізу

1. Родовий часу передається безприйменниковою кон­струкцією: давныхъ часовъ.

2. Прийменникове керування:

до+місце (родовий відмінок): до Києва;

за+об’єктне значення (знахідний відмінок): за подарунок та ін.

3. Ознаки руйнування конструкції давальний самостій­ний.

4. Зміни в конструкціях із подвійними відмінками, подвійними відмінками з інфінітивом быти.

5. Розвиток складнопідрядних речень.

6. Оформлення системи засобів зв’язку між частинами складного речення: бо, коли би, поки, поколи, де, которий та ін.

7.  Із XVI ст. словопорядок за латинсько-польським зразком.