I.    Загальна характеристика тексту:

-     автор, назва тексту;

-     список, редакція;

-     перекладна чи оригінальна література;

-     позамовні чинники, культурна епоха;

-     жанр, стиль.

II.         Жанрово-стильові та функціональні ознаки тексту, що передбачають:

-     аргументацію особливостей стилістичної організації тексту;

-    використання стилістичних засобів (стилістичних фігур, тропів);

-      з’ясування стійних сполук, прийомів оформлення початку і кінцівки тексту, викладу його основного змісту;

-        співвідношення типу образності, граматичної і лексичної побудови тексту з книжною/некнижною мовою;

-       зіставлення жанрово-стильової і функціональної характеристик;

-     встановлення відповідності культурному еталону;

-     виявлення в тексті антропоцентричних категорій;

-    обґрунтування інтертекстуальності/суб’єктного фокусу;

-    визначення синтезу характерних рис книжної писем­ності з народними, уснопоетичними.

III. З’ясування літературних норм тексту.

Для лінгвістичного аналізу тексту є істотним встановлення фонетичних, граматичних, лексичних ознак, харак­терних для давньоруських і старослов’янських написань, визначення співвідношень книжних і некнижних елементів, з’ясування того, які з них переважають і чим це пояснюється. У процесі аналізу передбачається визначення мовних норм у конкретному тексті та їх узагальнення для літературної мови аналізованого періоду.

Далі наводиться перелік основних фонетичних, мор­фологічних, словотвірних, синтаксичних і лексичних особливостей, що мають диференційний характер і за пере­важанням яких на різних рівнях робиться висновок про мову писемної пам’ятки.